Активна спортивна кар’єра не може тривати безкінечно.
Проте декому зі спортсменів удається максимально довго зберігати форму, потрібну для виступів на найвищому рівні. Професіональне тенісне життя експершої ракетки українського чоловічого тенісу — 32-річного Олександра Долгополова — могло б іще тривати не один рік.
Утім постійні рецидиви травми зап’ястка змусили його на початку травня прийняти важке рішення про завершення кар’єри.
«На жаль, в останні роки я переніс кілька операцій на кисті й не зміг повернутися не той рівень, який потрібен для виступів там, де я себе бачу. А грати з обмеженнями й болем немає сенсу», — написав в «Інстаграмі» Долгополов.
Спортивна кар’єра іншого лідера українського тенісу — Сегрія Стаховського — протікала за дещо іншим сценарієм. Можливо, згодом він детальніше розповість про рецепти свого спортивного довголіття. Поки ж 35-річний тенісист активно прощається з «профі-Туром».
Офіційний старт його прощального турне світом відбувся в Парижі, де в ці дні завершується кваліфікація другого в сезоні турніру з серії «Гранд слем» — «Ролан Гарросу». Після поразки в другому колі відбору «РГ»-2021 Даніелю Таро з Японії (1:6, 4:6, він зробив сердечне звернення до організаторів Відкритої першості Франції.
«Мені не сумно, що це минуло. Я щасливий, що це мало місце. Упродовж 16 років змагатися на цьому неймовірному турнірі — це справжній привілей. Як спортсмен я дуже складна людина й мені важко догодити, тому я хочу подякувати всім співробітникам «Ролан Гаррос» за їх нескінченну працю під час змагань. Я завжди лишав все на корті, серце, волю, бажання. Я ненавиджу поразки, навіть знаючи, що ґрунт має слабке покриття. Але перемоги на «РГ» я буду пам’ятати все життя. Дякую, Париж», — заявив Стаховський.
Насправді Стах уже давно випав із когорти найсильніших тенісистів планети. Сил, аби постійно триматися на гребені хвилі, у нього залишалося все менше. Однак, збираючи волю в кулак, українському ветерану час від часу таки вдавалося нагадувати про себе.
Приміром, на Відкритій першості Австралії-2021 Сергій уперше за багато років грав в основному раунді турніру. Тоді, щоправда, він визнав: «Моєму тілу неймовірно складно грати п’ятисетовий поєдинок».
Вочевидь, уже тоді Стаховський розумів, що потрібно поступово прощатися з великим тенісом.
Залишаючи Мельбурн і Париж, Сергій не шкодував компліментів організаторам змагань та самим містам-господарям цих великих турнірів. А ще він дякував за підтримку своїй родині: батькам — за шанс у цьому житті, дружині — за нескінченну підтримку, братам — за постійну опору.
Зрештою, прямим текстом про завершення кар’єри Сергій Стаховський ще не говорив, утім у його промовах усе частіше звучать ностальгічні та вдячні нотки. І це — чіткий і зрозумілий сигнал для його шанувальників.