Село без голови: що передбачає закон про інститут старост і чи стануть вони повноцінними господарями у своїх округах

Уже минуло пів року відтоді, як деякі територій України залишились у буквальному розумінні без голови. А все через те, що сільські голови звільнені, ради ліквідовані, а депутатів до сільрад на останніх виборах уже не обирали.

Раніше найпершою людиною в селі був голова. Та й найближчою до людей, адже саме вони обирали його на цю посаду та уповноважували вирішувати низку життєво важливих питань.

Сільський голова був господарем, він міг розпоряджатися бюджетними коштами в межах своєї сільради, вносити пропозиції на ремонт, благоустрій, асфальтування доріг, отримувати кошти і слідкувати за їх використанням. А ще знав усіх жителів своєї сільради, ба більше, як живе кожна сільська родина. Та тепер за долю села має вболівати староста, а замість сільських рад утворили старостинські округи.

У тій місцевості, де раніше вже були створені ОТГ, встигли призначити новообраних очільників, а там, де тільки об’єднані територіальні громади утворилися, старост або призначали, як то кажуть, «навмання», або й зовсім їх не було. Тому, щоб виправити ситуацію, влада «у свинячий голос» просунула в другому читанні законопроєкт №4535 про інститут старост. За нього проголосували 239 парламентаріїв, і минулої п’ятниці закон спрямовано на підпис президенту. Які ж плюси з цього отримають жителі сіл?

Подають зверху — схвалюють знизу

законом пропонується вдосконалення правового регулювання інституту старост задля подальшого його розвитку.

Закон дозволить жителям громад впливати на вибір кандидатур старост, наділить їх дійсно ефективними функціями та позитивно впливатиме на розвиток усього інституту старост.

Про це в одному зі своїх інтерв’ю пафосно заявив співавтор законопроєкту, народний депутат від «Слуги народу» Віталій Безгін.

Що ж передбачає закон? Він містить чотири ключові норми.

Одне з найгарячіших питань — це старостинський округ та його розмір. Проте в законі не вказано імперативну норму. Радше, рекомендацію.

Тож, згідно із законом, старостинський округ може утворюватися і у складі одного населеного пункту, де проживає не менше 500 жителів (але не може включати адмінцентр), і містити в собі десятки прилеглих сіл, де тисячі людей. Це все на розсуд рішення місцевої ради.

Старост відтепер не обиратимуть шляхом голосування, а затверджуватимуть місцевою радою на термін її повноважень за пропозицією голови громади.

Перед тим, як подавати кандидатуру майбутнього очільника старостинського округу на розгляд місцевої ради, голова громади зобов’язаний провести обов’язкові громадські обговорення з населенням тієї території, де призначатиметься керманич.

Тож кандидатура старости вважатиметься погодженою з мешканцями відповідного старостинського округу, якщо в результаті громадських слухань прихильність виявило більше 20% голосів від загальної кількості жителів, які є громадянами України і мають право голосу на виборах. Але це якщо кількість таких мешканців становить до 1 тис. 500 осіб.

У тому старостинському окрузі, де кількість такого населення складає від 1 тис. 500 до 10 тисяч осіб, достатньо 17 відсотків голосів підтримки.

Понад 14% прихильників вистачить там, де кількість виборців становить від 10 до 20 тисяч, 10% — де таких жителів від 20 до 30 тисяч.

І нарешті у великих старостинських округах, де мешкає понад 30 тисяч населення, яке має право голосу на виборах, достатньо більше 7 відсотків голосів жителів від загальної кількості відповідного старостинського округу.

На папері це виписано, але як воно виглядатиме насправді — годі уявити. Бо, скажімо, якщо в громаді 30 тисяч осіб, то треба отримати підтримку 2 тис. 100 мешканців (7%). Уявляєте збори, де треба зібрати таку кількість людей?

За результатами народного обговорення кандидатури старости обов’язково складається протокол. А оскільки громадські слухання — це не таємне голосування, будьте готові, що вас попросять вказати особисті та паспортні дані, а потім ще й скріпити це все підписом. А протокол iз результатами проведеного громадського обговорення передається на розгляд місцевої ради, і вже вона виносить вердикт.

Якщо кандидатуру старости місцева рада не підтримала, повторно вносити її для затвердження в тому старостинському окрузі протягом поточного скликання місцевої ради закон забороняє.

Віталій Безгін, один з авторів законопроєкту, вважає, що проведення громадських слухань дасть можливість уникнути невдоволення й обурення громадян, зменшить напругу і дасть змогу уникнути маніпуляцій з цього приводу.

Та чи так це насправді? Адже якщо повернутися до математичних розрахунків, заручитися майбутньому старості підтримкою 20%, а це щонайбільше 300 осіб, зовсім неважко: п’ять братів плюс п’ять сватів, пять дружин, кумів, племінників... Тож навіть політтехнолог не знадобиться.

Не менше разу на рік звітувати мешканцям

А які ж повноваження має староста?

Передбачено, що він працює на постійній основі в апараті ради та її виконавчого комітету, проте староста може бути обраний членом виконавчого комітету ради.

Звісно, староста має право брати участь у пленарних засіданнях місцевої ради, виконавчого комітету та комісій з правом дорадчого голосу та гарантованим виступом.

Новообраний очільник старостинського округу зобов’язаний сприяти жителям у підготовці та поданні документів до органів влади, надавати адміністративні послуги, тобто виконує окремі функції адміністратора ЦНАПУ.

Староста має право брати участь у підготовці пропозицій до проєкту бю­джету громади, брати участь у здійсненні контролю за станом благоустрою. І головне — представляти інтереси жителів свого старостинського округу.

А ще не рідше одного разу на рік звітуватиме не тільки перед радою громади, а й перед жителями старостинського округу на відкритих зустрічах.

Таким чином мешканці зможуть поставити запитання, висловити зауваження і внести пропозиції. Інформація про зустріч, а також письмовий звіт старости публікуються на офіційному сайті місцевої ради та розміщуються в приміщенні ради не пізніше, ніж за сім календарних днів до дня проведення зустрічі.

Закон забороняє старостам поєднувати мандат різного представницького рівня, ба більше — працювати за сумісництвом навіть на громадських засадах, та займатися різного роду діяльністю й отримувати від цього прибуток.

Свій чи чужий?

Дискусію серед громадськості викликало питання, чи має бути нормою обов’язкове проживання старости у відповідному старостинському окрузі, де його призначили.
На думку одного зi співавторів Віталія Безгіна, компетентний підхід має домінувати над прив’язкою до території.

— Чи в кожному селі є фахова людина, яка спроможна якісно доносити проблематику цього села до місцевої ради? Я сумніваюся. Звісно, було б добре, щоб він і жив на території, за яку відповідає. Але якщо такого немає? Хто краще — фахівець чи місцевий житель? Звичайно, фахівець!

По суті, якщо розібратися, повноважень у старост, м’яко кажучи, не так і багато, як на перший погляд здається, адже весь бюджет зосереджений в руках ОТГ. То чи не несе за собою «нова рехворма» ймовірність загрози, що адміністративний центр буде розвиватися, а решта сіл «загнуться»?

Та й люди стурбовані, адже багато сіл залишилося без своїх депутатів у раді громади, а тепер ризикують отримати на посаду старости ще й «чужака», замість односельця.

Тож у громадськості виникає багато побоювань щодо подальшого майбутнього: чи перейматиметься проблемами села людина, яка далека від них? І якщо не відстоюватиме інтереси жителів, то чи принаймні хоч нагадуватиме, що таке село є?

У випадку невиконання старостою своїх обов’язків він може бути достроково позбавлений своїх повноважень. Але якщо уважно прочитати закон 4535, то ми не побачимо, які саме «гріхи» дають підстави для дострокового припинення повноважень старости.

Тобто в будь-який момент без жодних пояснень небажаний, невигідний староста може втратити свій статус і повноваження. Та й ні для кого не секрет, що головам ОТГ вигідні зручні для себе очільники округів.

То хто він, староста, — той, хто представляє інтереси жителів старостинського округу, чи «своя» людина голів ОТГ? Питання залишається риторичним навіть після прочитання закону...