Фото з весняною красою: жителі Полтави шикуються в черги до розквітлих японських вишень

Цьогоріч весна видалася прохолодною, тож декоративні японські вишні викинули свій цвіт дивовижної краси днів на десять пізніше, ніж зазвичай.

Здається, помилуватися ним не йде й не їде сюди лише лінивий. До розлогих деревець шикуються черги.

— Це неймовірно! — захоплено говорить молода білявка з довгим волоссям, яка позує перед об’єктивом подруги у різних ракурсах. — У дитинстві ми з батьками їздили милуватися цими чудо-деревами в Ужгород, де росте найбільша в Європі алея сакур уздовж річки Уж. Мені малою здавалося, що там знаходиться рай. Тепер він перемістився до Полтави!

— Я рідко ходжу вулицею Раїси Кириченко і лише недавно дізналася, що тут ростуть японські вишні, — радісно ділиться своїми емоціями пенсіонерка Ганна Петрівна. — Такої краси в житті не бачила. Які ж ніжні рожеві пелюстки мають ці дерева! Квіти схожі на троянди.

— А ми щовесни з сином робимо знімки на тлі сакур, — каже Катерина, молода мама. — Моєму хлопчикові вже п’ять років, і по фотографіях із сакурами можна бачити, як він підростає. Кілька днів тому в інтернеті з’явилася інформація, що дерева розцвіли, і тепер щодня навідуємося сюди, щоб помилуватися цим дивом природи.

Чоловіки також не приховують свого захоплення і як діти радіють можливості притулитися до м’яких рожевих квітів. Мою увагу привернула велика компанія смаглявих чоловіків, які під’їхали до «фотозони» на двох автомобілях. Виявилося, азербайджанці, які торгують неподалік, на Центральному ринку. Тепер це в них ритуал: щодня після роботи прогулюватися біля квітучих сакур.

Найвідомішим полтавським японським вишням уже 13 років. А ідею посадити їх на рідній землі головний редактор «Вечірньої Полтави» Володимир Марченко виношував понад пів століття.

— Уперше про сакуру я дізнався з пісні «Веточка вишни», яку мій старший товариш, затятий меломан, крутив на платівці в нашому сільському клубі в Кулажинцях Гребінківського району, — розповідає Володимир Петрович.

— Мені тоді було років 10-11. Згодом, коли вже з’явилися кольорові телевізори, я побачив, як вона цвіте, і, звісно, почав мріяти про поїздку в Японію. Та життя закрутило, і я навіть у Закарпаття не вибрався під час цвітіння сакури. А то одного разу колега Ольга Правденко дізналася, що в Лубенському лісовому технікумі з нагоди його ювілею висадили алею японських вишень, подарованих ужгородськими лісівниками.

Я загорівся своєю дитячою мрією посадити сакуру і вийшов на директора технікуму з проханням допомогти мені в цьому. А через деякий час (це було восени 2011 року) отримав з Ужгорода п’ять невеличких трирічних деревець із засохлими корінцями. Був дуже розчарований, бо розумів, що вони не приживуться. Та все ж порадився з відомим у Полтаві біологом, доцентом аграрної академії Віктором Самородовим. Він порекомендував замочити корінці на кілька днів у розведеній водою глині, наполовину перемішаній з перегноєм. Сакури були врятовані!

А квітувати японські вишні почали через рік. Спочатку гілки викинули де-не-де по парi квіточок, а тоді зарясніли цвітом.

Найбільше головний редактор «Вечірки» боявся, щоб деревця не покрали. Та любителі дармового, побачивши, що японські вишні — це не черешні, втратили до них інтерес.

— До речі, дрібні плоди декоративних дерев на смак гіркі чи кислуваті — залежно від сорту. А їх існує 16 видів і 400 підвидів, — продовжує Володимир Марченко. — У Японії росте найбільша кількість сортів у світі — дев’ять. Серед них і цей, що у й нас, який називається «Канзан», або «сільська вишня».

Період цвітіння сакури — в середньому два тижні. За цей час любителі природи так витовчуть землю біля дерев, що вона перетворюється на «асфальт». У редакції газети порахували, що минулого року п’ять японських вишень зацікавили близько 5 тисяч полтавців. Та буває, дехто ламає віття, щоб поставити дома у вазу. Але особливість «сільської вишні» у відсутності запаху й швидкому в’яненні — квіти, навіть опущені у воду, залишаються свіжими не більше години.

— Одного разу натовп на проїжджій частині вулиці мене злякав, — усміхається мій співрозмовник. — На ній зібралося з півтори сотні людей. Я подумав спочатку, що сталася якась аварія... Але ні, люди чекали своєї черги, щоб підійти до квітучих дерев.

Володимир Марченко виношує ще одну мрію — засадити сакурами всю вулицю Раїси Кириченко, щоб Полтава мала свій «земний рай». Щоб мешканці й гості міста приходили сюди, як японці, з килимками, всідалися під кронами квітучих дерев і насолоджувалися життям.

(До речі, одне з найпопулярніших неофіційних свят у Японії отримало назву Ханамі й означає ритуал споглядання квітів сакури й прогулянку між квітучих дерев). Тому звертатиметься до влади з проханням засадити вільні місця на узбіччях вулиці японськими вишнями.

Тим часом у Полтаві підростають молоді деревця сакури біля приміщення СБУ, у Сонячному парку, біля пам’ятника Іванові Мазепі, на території аграрного університету.