Народ — проти: чому українці бояться прийдешнього відкриття ринку землі

Часу до скасування земельного мораторію залишається все менше і менше.

Вже з 1 липня 2021 року відбудеться часткове скасування мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення: воно дозволить громадянам України купувати земельні ділянки площею до 100 гектарів.

А вже із 1 січня 2024 року до ринку допустять також компанії, які належать українцям, а межу покупки підвищать до 10 тисяч га.

Втім закон і далі заборонятиме продавати землі сільськогосподарського призначення іноземцям, особам без громадянства, іноземним компаніям і державам, — скасування цієї заборони можливе лише за підсумками референдуму.

Ринок на три мільярди

Кабінет Міністрів України очікує, що після відкриття ринку землі середньорічний оборот земель складе до 1,5 млн га. 

При цьому, за урядовими прогнозами, на першому етапі один гектар землі коштуватиме близько двох тисяч доларів, тож буде створено ринок землі обсягом у три мільярди доларів на рік.

На думку експертів, економічний ефект від земельної реформи у випадку її ефективної реалізації може складати близько 50-85 млрд доларів сукупного приросту ВВП у наступні 10 років.

Але при цьому відкриттю ринку землі мають передувати стратегічні кроки, які збережуть село та підтримають одноосібників, які працюють на землі.

«Є певна стратегія, яка має йти попереду прийняття закону про ринок землі. Що буде з тими 4 мільйонами людей, які називаються одноосібниками? Вони не мають статусу товаровиробника. Ми з вами їмо їхню продукцію, але вона не є сільськогосподарською продукцією. Чи вони будуть тими учасниками ринку, які зможуть щось купити? Ні! Тому що вони не мають ні кредитної історії, вони не зареєстровані як фермери, вони не сплачують податки. Це прості селяни», — заявив член аграрного комітету народний депутат Вадим Івченко, додавши, що скуповувати землю, коли 6 мільйонів власників паїв вирішать її продати, будуть саме ті, хто має гроші. Адже у фермерів та одноосібників просто немає фінансових ресурсів для цього.

«Жодна країна у світі не відкривала ринок землі, поки не буде побудована чітка фінансова система. Банківська система має працювати безпосередньо на видачу кредитів, особливо маленьким фермерам. Це стратегічне завдання, яке збереже село», — заявив нардеп. Особливо враховуючи вітчизняний потенціал у земельній сфері.

«Україна має один з найкращих земельних ресурсів у світі», — запевняє міністр аграрної політики та продовольства Роман Лещенко, аргументуючи, що саме завдяки своїй землі наша країна стала потужним гравцем на світовому продовольчому ринку.

Відстаємо від лідерів у пiвтора раза

За твердженням фахівців Мінагрополітики, в нинішньому році Україна впевнено посіла місце у першій десятці світових дер­жав за площами, зайнятими під основні зернові та олійні культури.

За посівами ячменю ми займаємо п’яте місце у світі, ріпаку — сьоме, кукурудзи — дев’яте. І при цьому наша держава практично є лідером із посіву соняшнику, займаючи друге місце у світі й відвівши під цю культуру 25% від світових посівів.

Вітчизняні аграрії періодично встановлюють рекорди з обсягу зібраного врожаю. Торік, нагадаємо, тільки зернових, зернобобових та олійних аграрії зібрали 82 млн тонн. На зібраному нам вдається непогано заробляти: в останні роки ціни на продовольство зростають.

Утім маємо ми й проблеми. Насамперед це низька врожайність. І, на жаль, українські агровиробники беруть не якістю, а кількістю. За твердженням галузевих експертів, за основними зерновими культурами врожайність у нас гірша від світових орієнтирів приблизно в пiвтора раза. І при цьому причина низької врожайності криється не в недостатній ефективності самих аграріїв, а у відсутності вільного ринку землі.

Пояснення тут очевидне: ніхто не стане серйозно інвестувати у землю, коли немає гарантії, що наступного року вона не перейде іншому орендарю. Інша справа, коли земля стає твоєю власністю. Власність, у яку можна інвестувати у будь-якому вигляді — від інноваційної техніки до кращих засобів охорони рослин. Відтак урожайність може зрости до світових стандартів.

Фахівці запевняють, що земельна реформа стане одним з потужних драйверів розвитку вітчизняного сільського господарства. У тексті проєкту Національної економічної стратегії-2030 йдеться: після повноцінного відкриття ринку землі український агросектор спроможний додатково збільшити приріст ВВП країни щороку на 1-3%.

І хоча, на думку аграрних аналітиків, модель земельної реформи, яку нині впроваджують в Україні, можливо, не принесе максимального економічного ефекту, але натомість вона є важливим поступальним кроком, який дозволить отримати позитивні зміни в аграрному секторі.

Іншими словами, продуктивність агросектору зростатиме, а нові власники будуть зацікавленими у підвищенні ефективності своєї операційної діяльності і у створенні продукції з більшою доданою вартістю.

І ОТГ, і підприємці

Більшість галузевих експертів одностайно стверджує: ринок землі треба максимально лібералізувати. Що дозволить забезпечити стале економічне зростання та створить умови для залучення фінансових ресурсів у галузь не тільки з боку великого бізнесу, як це відбувалося протягом останніх 30 років, а й від менших компаній. Вільний обіг землі також сприятиме виходу вітчизняних компаній на нові ринки.

Серед проблем, які виникатимуть на цьому шляху, — вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин, яка передає у розпорядження ОТГ ще більшу кількість земельних ресурсів, ніж це було досі.

Експерти USAID стверджують: у громадах очікують, що їм не тільки нададуть повноваження з розпорядження землями, які завтра можуть забрати, а ще й передадуть iз державної у комунальну власність землі всіх категорій, сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення, в тому числі за межами населених пунктів. Громади зможуть здавати їх в оренду саме так, як роблять це і в межах населених пунктів.

Адже зараз громади більше зацікавлені та сильніше мотивовані щодо ефективного та раціонального використання земельних ресурсів, ніж чиновники центральних органів виконавчої влади.

Підприємці ж вбачають у реформі нові можливості для свого бізнесу. При цьому вважається, що найближчими роками найголовніші інвестиції в український агросектор надходитимуть саме в землю, а не в обладнання, як це відбувається нині.

Перспективність реформи підприємці та експерти пояснюють тим, що з’являться можливості інвестувати в зрошення, підвищення якості ґрунтів, інші дорогі технології, і не боятися втратити ці кошти.

Проблема виникає з кредитними ресурсами. Великі підприємства можуть дозволити собі працювати з банківськими установами, а міжнародні холдинги — навіть iз міжнародними банками. А от фермери наразі ще не готові до придбання землі.

Аграрії вже почали скорочувати свої інвестиційні програми і накопичувати кошти у готівковій формі, щоби невдовзі купити землю. А це свідчення одного: зростання продуктивності агровиробництва в найближчі 5-7 років дещо пригальмується. Проте якщо землі на ринку буде виставлено небагато, то інвестиційні програми відновляться швидко.

Продаж землі пригальмує інвестиції

Але навіть таке незначне гальмування інвестування в аграрний сектор, на думку галузевих експертів, не призведе до фактичних втрат щодо його результативності. Адже разом із переліченими тенденціями поступово наростатимуть інші позитивні ефекти земельної реформи.

А тому прогнозують, що насамперед розвиватимуться ті сфери аграрного бізнесу, які потребують значних інвестицій: садівництво, ягідництво, тепличне господарство, зрошувальне землеробство, підвищення родючості землі.

Позитивний ефект у цьому подвійний, адже саме такі виробництва генерують більшу додану вартість. Також відбуватиметься консолідація земельних масивів і скоротяться витрати аграріїв на обробку дрібних клаптиків земельних угідь, а тому в довгостроковій перспективі, років приблизно через 10-15, розвиток агробізнесу суттєво прискориться.

Потенційно ринок землі сприятиме розвитку фермерства та збільшенню кількості аграрних компаній в Україні, проте цей процес не буде стрімким, а очікувати якихось суттєвих змін у структурі сільгоспвиробників наразі не варто. Сільгоспвиробництвом займатимуться ті, хто вже працює на землі.

Стримує надходження інвестицій, як стверджують деякі аналітики, обмеження на купівлю в 100 га землі для фізичних осіб та 10 тис. га для юридичних осіб.

Натомість важливий момент — психологічний: люди звикатимуть до думки, що землю можна купити та продати, а страхи, що землю «скуплять та вивезуть» іноземці, зникнуть.  

Народ — проти

До речі, за результатами опитування соціологічної групи «Рейтинг», 79% громадян виступають проти розпродажу землі іноземцям. При цьому 77% українців переконані, що рішення про запровадження в Україні ринку купівлі і продажу земель сільськогосподарського призначення мало бути ухвалене на всеукраїнському референдумі.

16% не підтримують такої ініціативи. 58% однозначно готові взяти участь у такому референдумі, 17% — швидше, взяли б участь, 20% — не взяли б участі.

При цьому 64% з тих, хто взяв би учать у такому референдумі й визначився з відповіддю, проголосували б проти введення в Україні ринку купівлі-продажу земель сільськогосподарського призначення. І тільки 36%  підтримали б цю ініціативу.

Експерти пояснюють такі результати побоюваннями численних рейдерських схем, які можуть організувати в Україні за умови відсутності необхідного законодавства та слабкої судової системи.

На думку директора соціологічної служби «Український барометр» Віктора Небоженка, земельна реформа в Україні без своєчасного ухвалення та якісного функціонування судової реформи, а також без розвитку інфраструктури матиме негативні наслідки для української державності.

«Україні необхідна земельна реформа, але вона має доповнюватися судовою реформою, яка регулювала б можливі конфлікти. Це важливо. Є ризик появи в майбутньому бандитизму з обезземеленням територій. Наприклад, є фермер, якому належить родюча земля, а завтра йому показують документи, що земля більше не його. І при тій суддівській системі, яка на сьогодні є в Україні, це закінчиться погано», — сказав Небоженко, додавши, що в Україні необхідно розвивати систему доріг, щоб можна було привезти або відвезти людей і техніку до полів.

«Який би земельний потенціал не був в України, без доріг його не реалізуєш, — додав Небоженко. — Додатковою запорукою проведення успішної земельної реформи стало б створення земельних банків і земельних бірж. Важливим є і фігура прем’єр-міністра, який би розбирався у питаннях аграрної політики».

Ще одне застереження від експертів — ймовірність фінансових спекуляцій, об’єктом яких може стати земля. А отже,  існує й небезпека надмірної концентрації земель у транснаціональних компаніях або земельних олігархів.

«Наприклад, купують такий актив зі сподіванням на його перепродаж у разі його подорожчання, а як ресурс для експлуатації він не цікавить. Я прихильник земельної реформи з тієї точки зору, що земля має бути в руках приватних власників, які на ній безпосередньо працюватимуть. Оскільки земля починає щось коштувати лише тоді, коли до неї додається людська робота, — каже політичний аналітик Валентин Гладких.

— Верховна Рада скасувала мораторій на продаж землі, але необхідно розвивати інфраструктуру для того, щоб це все могло функціонувати цивілізованим способом. В іншому випадку можуть відбутися дуже негативні наслідки не лише для української влади, а й для української державності».