Коли ми вкотре обурюємося високими цінами у вітчизняних супермаркетах, то мусимо розуміти: головна причина цього — політика центробанків найбільших розвинених держав світу. Рятуючись від наслідків пандемії коронавірусу, вони буквально накачували свої фінансові системи грішми. Що не могло не спричинити інфляційного вибуху: такого шаленого зростання цін світ не знав уже доволі давно, інфляція била рекорди навіть у традиційно спокійному Євросоюзі.
Для вітчизняних експортерів це доволі сприятлива ситуація: ми маємо змогу заробити більше. Але з геополітичного боку — ми вступаємо в період турбулентності: як показує історичний досвід, саме під впливом суттєвого подорожчання продуктів розвалювалися імперії і починалися революції.
Тенденція: дорожчає все
Індекс Bloomberg Grains, що стежить за біржовими котируваннями головних гравців зернового ринку, нещодавно встановив черговий рекорд за останні вісім років: зріс на 8%. На Чиказькій біржі ф’ючерси на кукурудзу перевищили показник у шість доларів за бушель, на сою — 15 доларів. Максимум денного приросту показували контракти на пшеницю, які сягнули вище семи доларів за бушель. Минулого місяця, як ми пам’ятаємо, пшениця додала ще 15% у ціні.
Індекс Bloomberg Agriculture, що відслідковує ціни на базові продовольчі товари, злетів на 76% і оновив максимум за 6 років. Широкий індекс цін ФАО, Сільськогосподарської і продовольчої організації ООН, що включає 90 найменувань товарів, зростає 10 місяців поспіль і перебуває на піку з 2014 року.
Експерти зазначають: позитивно на ціну зернових на світовому ринку, зокрема, впливає активність Китаю у попиті на зерно, який цьогоріч планує імпортувати 28 млн тонн продукції.
Зрештою, подорожчання зернових сьогодні є загальносвітовим трендом зростання цін на сировину. Так, останнім часом ціни на сталь, мідь, кукурудзу, какао-боби почали різко зростати внаслідок відновлення світової економіки і до цього моменту досягли максимального рівня за кілька років. Ціна на мідь за останній рік зросла на понад 90%. Головна причина — обіцянки країн Заходу стимулювати використання відновлюваних джерел енергії та електромобілів. Сталь дорожчає через те, що Китай скорочує виробництво сталі та алюмінію.
«Федеральна резервна система Сполучених Штатів Америки і центральні банки держав продовжують накачувати економіку грошима, не надто турбуючись про інфляцію, а значить, тенденція продовжиться — незважаючи на те, що різке зростання цін на сировину в результаті призведе до подорожчання кінцевої продукції», — пише агенція Bloomberg.
«За останній рік вартість кукурудзи подвоїлася, а соєвий шрот подорожчав на понад 40%. На цінах також позначається погана погода, яка підриває урожай у ключових країнах-виробниках, таких як Бразилія і Франція», — стверджує видання. За даними Deutsche Bank, ціни на зерно стрибнули на 70%, цукор подорожчав на 60%, рослинні олiї — майже вдвічі, до максимуму за 10 років.
А тому, за висновками експертів, від зростання цін на сировину виграють експортери, в основному з країн, що розвиваються. Імпортери, навпаки, постраждають.
Лідери з експорту, відстаючі зi зберігання
Тим часом наша держава ввійшла до трійки лідерів з експорту ячменю в світі, наростивши продаж цього товару на 22%. Це рекордний обсяг цього зерна за останні 10 років, який наша країна продала за кордон. Перше і друге місця з експорту зерна у світі займають Франція і Росія. Україна в цьому рейтингу на третьому місці.
За словами аналітиків Українського клубу аграрного бізнесу, найбільше української продукції закупив Китай: 51% від усіх поставок. У Саудівську Аравію вітчизняні виробники відправили 15% ячменю. На поставки в Лівію припало ще 9%. Ми, до речі, стали головним продавцем ячменю до цієї держави — торік відвантажили 55% усього лівійського імпорту. Перемігши Росію, що займає всього 25%, і Болгарію — 11%.
Не поступаємося ми і щодо експорту пшениці. Як стверджують аналітики УКАБ, з експорту цього зерна Україна також опинилася в п’ятірці лідерів, разом iз Росією, США, Канадою і Францією. Найбільше українського зерна пішло на експорт до Єгипту, а також в Індонезію і Бангладеш. Усього ж у 2019-2020 маркетинговому році Україна експортувала на 13,5 відсотка більше зернових, ніж за попередній період.
Тим часом виробники збіжжя відчувають проблему нестачі елеваторних потужностей. Так, за даними аналітиків аграрного ринку, різниця між урожаєм 2020 року і загальними елеваторними потужностями в Україні становить 8 млн тонн. У «Рейтингу елеваторних потужностей в областях» наведено дані, що торік обсяги елеваторів України склали 55,3 млн тонн одноразового зберігання, хоча при цьому в країні зібрали 63,35 млн тонн зернових і зернобобових культур.
При цьому ми спостерігаємо позитивну динаміку: у нас споруджують нові елеватори, і щороку їх потужність зростає на кілька мільйонів тонн. Так у 2020 році вони зросли на 4 млн тонн, а в 2019 році — на 3 млн тонн.
Будівництво елеваторів, за даними галузевих експертів, відбувалося в багатьох регіонах України. Найбільше — на 660 тис. тонн — зберігання додала Чернігівська область. В Одеській області завдяки розширенню терміналів ця цифра зросла на 600 тис. тонн. Також наростила потужності в 2020 році Вінницька область — на 380 тис. тонн, а Полтавська — на 240 тис. тонн.
Інфляція, яка руйнує імперії
Стрімке прискорення інфляції на ринках продуктів харчування обіцяє світу хвилю соціальних потрясінь, попереджають аналітики Deutsche Bank. З початку 90-х років світова економіка лише тричі переживала такий же стрибок цін на продовольство. За словами стратега банку Джима Ріда, востаннє таке відбувалося в 2010-11 роках і супроводжувалося серією повстань і протестів на Близькому Сході, які отримали назву «Арабська весна».
Революції зі зміною режиму відбулися в Тунісі, Єгипті та Ємені, громадянська війна спалахнула в Лівії, масові протести охопили Бахрейн, Алжир, Ірак, Йорданію, Марокко і Оман. З Лівану, Судану і Джибуті хвилювання докотилися навіть до благополучних Саудівської Аравії та Кувейту.
Ситуація, коли зростання ціни на їжу призводило до революцій і повалення режимів, неодноразово повторювалася в історії. Скажімо, Великій французькій революції 1789 року, яка знищила абсолютну монархію, передували кілька неврожайних років, через які продовольство різко подорожчало. Історія повторилася в середині XIX століття, коли неврожай картоплі кілька років поспіль провокував хвилю голоду в Європі, за якою настали революції 1848-49 років. У царській Росії голод і неврожаї призвели до «смутного часу» наприкінці XVI століття, а проблеми з поставками хліба в Петербург стали останньою краплею, що поховала династію Романових у 1917 році. Прихована інфляція і супутній їй дефіцит супроводжували агонію економіки СРСР наприкінці 1980-х.
«З урахуванням важких випробувань, які вже принесла пандемія, нова хвиля потрясінь не стане сюрпризом за історичними мірками», — пише Рід, додаючи, що при цьому економіки країн, що розвиваються, перебувають у більш уразливому положенні, адже споживачі витрачають значно більшу частку доходів на їжу, ніж у розвинених державах.
Винні Америка і Європа
Інфляційну хвилю на світових ринках, за словами міжнародних експертів, підняли центральні банки, закачавши у світову фінансову систему 10 трильйонів доларів грошової емісії. За словам Джима Ріда, за останній рік сукупний баланс шести головних світових центробанків, включно з ФРС США, Європейським центробанком і Банком Японії, зріс із 15 до 25 трлн доларів і продовжує зростати, оновлюючи історичні рекорди.
Інфляція б’є багаторічні максимуми і в західних країнах, але в абсолютних цифрах залишається незначною: 2,6% в США, 1,3% в зоні євро, 1,7% в Німеччині. А в менш розвинених країнах ситуація суттєво гірша, наприклад, у Туреччині зростання споживчих цін перевищило 17%, у Бразилії — понад 6%, а в Індії тільки підбирається до шестивідсоткової позначки. У Росії загальна інфляція встановила п’ятирічний рекорд у березні (5,8%), а темпи зростання цін на продукти стали максимальними за шість років — 8,25%.
У Лівані, який торік пережив дефолт, інфляція розігналася до 200% після обвалу національної валюти в 10 разів лише за останній рік. У Нігерії — найбільшій економіці Африки — продуктова інфляція досягла 22%, при тому, що третина працездатного населення, або 23 мільйони, не мають роботи.
Тодi як західні центробанки зберігають процентні ставки на нулі і продовжують друкувати гроші, «заливаючи» ринки ліквідністю, регулятори країн, що розвиваються, змушені йти на посилення політики економії — у відповідь на прискорення зростання цін. Так місяць тому одразу п’ять центробанків підвищили процентні ставки: в Україні, Грузії, Бразилії, Туреччині та Росії. Центробанк Російської Федерації на квітневому засіданні знову збільшив відсоткову ставку, причому відразу на 50 базових пунктів, до 5% річних, що стало найрадикальнiшим кроком iз 2014 року.
ДО РЕЧІ
Рослини, які економлять гроші
В Україні плантації енергетичних рослин станом на 2019 рік складали лише 6,4 тис. гектарів. Проте в нас налічується близько 4 млн га малопродуктивних та деградованих земель, вони не є придатними для сільськогосподарських культур і часто залишаються незадіяними.
«Вирощування енергетичних рослин — перспективний напрям для України. Це шлях до швидшої декарбонізації, скорочення викидів парникових газів та енергетичної незалежності держави», — розповів заступник міністра енергетики України з питань євроінтеграції Ярослав Демченков.
На думку ж в. о. голови Держенергоефективності Костянтина Гури, вирощування енергетичних рослин на маргінальних землях є оптимальним рішенням, яке дозволить одночасно отримувати прибуток iз малопродуктивних земель та поступово відновлювати їх родючість без додаткових витрат бюджету, також заміщувати імпортний газ місцевими видами палива і створювати нові робочі місця, збільшуючи надходження до бюджетів усіх рівнів.
За словами заступника голови Державної агенції з енергоефективності та енергозбереження України Юрія Шафаренка, максимальний потенціал заміщення газу завдяки вирощуванню енергетичних рослин та їх використанню для виробництва енергії становить в еквіваленті близько 20 млрд кубометрів на рік. А зважаючи, що у 2020 році Україна імпортувала майже 16 млрд кубометрів газу, питання використання енергорослин як джерела біомаси актуальне як ніколи.