Вічний клич з минулого: витримати!
У найважчі моменти свого існування наші попередники дослухалися до зову своїх предків: «Витримати!». >>
Приїжджаючи з міста (коли батьки були ще живі) в рідне село, підходив до нашої криниці.
Смакував свіжою водою з батьківської криниці.
Село стоїть високо, на піску. Криниця глибока. З такого колодязя і вдень (зі слів копачів) зірки на небі видно. Вода в ньому і серед літа прохолодна, прозора.
У сусідніх селах, що понад річкою, ще де-не-де навіть збереглися криниці-журавлі. Вода зовсім близько. Та на смак — не така.
Укотре перечитую оповідання Григора Тютюнника: «Зав’язь», «Холодна м’ята», «Три зозулі з поклоном»...
У творах Григора Тютюнника — Всевишня Любов. А мова — джерельно-українська. Рідна. Материнська.
Віктор РЯБЧЕНКО
Київ
У найважчі моменти свого існування наші попередники дослухалися до зову своїх предків: «Витримати!». >>
Ми переживаємо дуже складні часи повномасштабної російсько-української війни. Однак прийде весна. >>
Нинішні дописи з соціальної мережі — про події, які ввійшли в історію. >>
«Україна молода» продовжує друкувати найцікавіші дописи із соціальної мережі «Фейсбук», які віддзеркалюють події та емоції російсько-української війни, повномасштабний період якої триває уже три роки й одинадцять місяців. >>
Мій старший колега по перу Валерій М’ятович в одній зі своїх книжок, де дія відбувається в його степовому центральноукраїнському краї >>
«Бо наша брань не проти людей, не проти плоті й крові, а проти правителів, світодержців пітьми цього світу, проти духів злоби піднебесних», — сказано у Посланні апостола Павла до ефесян, глава 6. >>