«Кочівники» відбули потягом з «Оскаром»: хто оримав головні кінонагороди року

Рішення провести 93-тю церемонію вручення «Оскарів» на вокзалі Лос-Анджелеса було покликане турботою влади міста та організаторів про її учасників.

Місця там все-таки більше і соціальної дистанції простіше дотримуватися.

З цією метою і кількість учасників цьогорічної «коронавірусної» церемонії була значно зменшена. Втім як журналісти, які вели репортаж про проходження по червоному килиму перед церемонією, так і самі учасники відверто ігнорували захисні маски.

Відверто кажучи, «урізаний» зоряний контингент церемонії можна було б цілком безпечно розмістити в лос-анджелеському театрі «Долбі», в якому нагороду вручають iз 2002 року.

Але організатором, певне, забажалося додати до закостенілої роками церемонії, яка незмінно втрачає популярність, якоїсь родзинки. Ось й ідея з «вокзалом-базаром».

Десять номінацій — два «Оскари»

«Вокзал» — це місце, де вона відбувалася, а «базар» — це те, що на ній відбувалося.

На попередніх церемоніях надавалося багато уваги вишуканим вбранням зірок і зірочок, але цього разу запрошені все ж ішли на «вокзал», тож і вбрання було скромнішим. А за «базар» цього разу відповідали афроамериканці.

З боку чорношкірих кіношників у минулі роки незмінно лунали звинувачення, що вони мало представлені як у самому американському кіно, так і на церемонії «Оскара». Разом із пандемією COVID-19 на Америку обрушилася й масова акція «Чорні життя мають значення».

Ці виступи «мали значення» й на цьогорічній церемонії престижної кінонарогороди. Якби я був прибульцем з іншої галактики і вирішив вивчити Америку за церемонією «Оскара», то зробив би висновок, що її населяють переважно афроамериканці. Їх цьогорічне представництво тут було надпотужним, хоча не скажеш, що якісним.

Але час перейти до фільмів. Що ж маємо у підсумку? За кількістю номінацій на «Оскар» лідирував драматичний фільм «Манк» режисера Девіда Фінчера. Його висували в 10 категоріях, серед них дві найголовніші — «кращий фільм» і «краща режисура».

Це стрічка дійсно високої художньої якості, яких мало у сучасному американському кіно. Але вона водночас — і для вибагливого глядача, який у сучасному невибагливому кіно перетворюється на вимираючий вид.

Фільм розповідає про історію створення кіношедевру всіх часів «Громадянин Кейн» за сценарієм Германа Дж. Манкевича («Манк» — це скорочення від його прізвища). Стрічка «Громадянин Кейн» 1941 року посідає першу сходинку в більшості опитувань на зразок «Кращі фільми всіх часів і народів».

Сценарій для фільму Девіда Фінчера створив його батько, Джек Фінчер, ще в 90-ті роки.

Тобто це добре виношене кінодитя, з досконалою грою актора Гері Олдмена в головній ролі. Вердикт кіноакадеміків: 2 «Оскари» з 10 за чудову операторську роботу Еріку Мессершмітту та за художнє оформлення фільму.

«Клуб шести номінованих»

Шість номінацій мав фільм «Батько». Це режисерський дебют одного з провідних сучасних французьких театральних драматургів та прозаїків Флоріана Зеллера з Ентоні Хопкінсом у головній ролі.

83-річний Хопкінс мав за роль у цій стрічці шосту номінацію в своїй кар’єрі і був найстаршим з будь-коли номінованих акторів на «Оскара».

І таки переміг. Це його друга статуетка, а першу він отримав за роль Ганнібала-канібала Лектера в «Мовчанні ягнят».  

Цього разу Хопкінс виконує роль літнього лондонського аристократа, який мешкає в просторій квартирі, але вже не може самостійно про себе подбати, чим обтяжує свою дочку Анну.

Після того як жінка зустрічає коханого чоловіка і хоче перебратися в Париж, вона розпочинає пошуки гідної доглядальниці та наймає на роботу молоду й наївну Лору». «Батько» — один iз найзаплутанiших трилерів останніх років. І однозначно вартий уваги.

Ентоні незадоволений своєю старшою дочкою Анною і сумує за молодшою дочкою Люсі: та — художниця, найімовірніше, подорожує по світу, а про батька просто забула. З розвитком сюжету реальне й уявне настільки переплітаються, що утворюють параноїдальну картину, яка змушує головного героя аналізувати, чи то він збожеволів, чи весь світ перебуває у змові проти нього.
Другий «Оскар» стрічці «Батько» дістався за кращий адаптований сценарій Крістоферу Хемптону та Флоріану Зеллеру.

Так само шість номінацій мав фільм «Іуда і Чорний месія». Два актори, що знялися в цій стрічці, Деніел Калуя і Лакіт Стенфілд, номіновані на одну й ту ж нагороду — за кращу роль другого плану. Переміг перший з них.

Лауреатська промова цього чорношкірого актора була найзаплутанішою на церемонії. Він довго розповідав про утиски чорношкірих братів, а закінчив на тому, що секс — це дуже добре. Стрічка «Іуда і Чорний месія» другий «Оскар» виборола в категорії «Оригінальні пісня» (Fight For You — «Борюся за тебе»).

У «клуб шести номінованих» потрапила й стрічка «Мінарі» американського режисера Лі Айзека Чуна. Але ви­борола лише один «Оскар» для кращої акторки другого плану — кореянки Ю-джун Юн.

І «Ще по одній»

Статуетку «золотого чоловічка» у номінації «за кращий фільм» пророкували гостро соціальній стрічці Аарона Соркіна «Суд над чиказькою сімкою». Картина оповідає про суд над активістами антивоєнного руху в США. Але, здається, соціальні теми не в моді, тож стрічка залишилася без нагороди.

Ще один претендент на кращий фільм — «Звук металу», це історія про барабанщика, який втрачає слух. Стрічка зірок (в головних категоріях) з неба не хапала, але здобула «Оскари» в так званих технічних номінаціях: кращі монтаж та звук.

Непоганий результат у музично-біографічної стрічки «Ма Рейні: мати блюзу»: «Оскари» в номінаціях «кращі костюми» та «кращий макіяж та зачіски». Статуетку за кращий оригінальний сценарій здобула британська чорна комедія «Перспективна молода жінка».

«Кращим міжнародним фільмом, так тепер називається номінація, яка раніше мала назву «кращий неангломовний фільм», передбачувано дістався стрічці данського режисера Томаса Вінтенберга «Ще по одній». Це апогей стрічки, яка вже до цього була обсипана всіма можливими іншими кінонагородами.

І, нарешті, про головного тріумфатора церемонії, стрічку «Земля кочівників» 36-річної режисери Хлої Чжао. Це так званий «фільм дороги». Фільм про Америку не з глянцевих журналів, а реальну.

Про людей, часто знедолених, які тиняються її дорогами в пошуках якщо не «американської мрії», то хоча б нормального людського життя. Фільм був фаворитом у прогнозах експертів, і вони дійсно справдилися.

Три «Оскари» в головних категоріях: для Хлої Джао за режисуру, для Френсіс МакДорманд за виконання головної ролі (це вже третій «Оскар» цієї чудової акторки) та за кращий фільм року, знову ж таки для Хлої Чжао, яка була співпродюсером цієї стрічки, знятої лише за 5 млн доларів, тобто «за копійки» в масштабах сучасного Голлівуду.

До цього «Земля кочівників» отримала головний приз за кращий фільм 2020 року на фестивалях у Венеції («Золотого лева») і Торонто (приз глядацьких симпатій).

Фест у Торонто — перший етап оскарівської гонки. Після цього картина знайшла масу престижних нагород у США. Народжену в Китаї Хлої Джао тепер вважають великою надією американського кіно.

Хлої Жао з двома «Оскарами» за режисуру та кращий фільм.

Найкращий актор другого плану Деніел Калуя запам’ятався промовою ні в тин ні в ворота.

ДО РЕЧІ

Дві нагороди — краща анімаційна стрічка та за кращий саундтрек — узяв мультик «Душа». Це історія про музиканта, який втратив інтерес до музики, а разом iз ним — і своє тіло.

І тепер має повернути своє «Я» за допомогою дитячої душі. Ця зворушлива стрічка з успіхом пройшла і в українському прокаті та є одним із лідерів на форумах кінолюбителів серед стрічок для сімейного перегляду.

А ТИМ ЧАСОМ...

Традиційно за добу до церемонії вручення «Оскара», 24 квітня, були названі володарі «Золотої малини», антинагороди, яку вручають за сумнівні досягнення в галузі кіно. Її лауреатів вибирають за допомогою голосування електронною поштою членів однойменного фонду.

Цього року участь у процесі брали близько 1100 осіб. Більшість iз них живуть у США, інші представляють понад 20 країн. Уперше «Золоту малину» роздали 40 років тому — в 1981-му. Ідею антипремії висунув Джон Вілсон.

Цього року найбільше номінацій отримали фільми «365 днів» і «Дивовижна подорож доктора Дуліттла». Вони претендували на «Малину» в шести категоріях, включно з головною — «Найгірший фільм».

У підсумку найбільшу кількість нагород (три) отримали творці картини «Музика». Кейт Хадсон, яка зіграла головну роль у цій стрічці, визнали найгіршою актрисою, її партнерку по фільму Медді Зіглер — найгіршою акторкою другого плану, а по­становниця фільму, ексцентрична австралійська попспівачка Sia (читається як Ес-Ай-Ей), стала найгіршою режисеркою.

Картину розкритикували за експлуатацію стереотипів про людей iз розладами аутистичного спектра і помилкове відображення особливостей їхнього життя.

По дві статуетки відійшли колишньому меру Нью-Йорка, а пізніше правнику Дональда Трампа Руді Джуліані, який з’явився в епізодичній ролі в другій частині комедійної стрічки «Борат», і фільму «Абсолютний доказ». Політик i правник Руді Джуліані виявився осміяним двічі: як гірший актор і як акторський дует (разом iз ширінькою його штанів).

Переможці антипремії порівняно рідко наважуються забрати «Золоту малину». Проте в числі тих, хто не посоромився взяти альтернативний приз і продемонстрував почуття гумору та самоіронії, в різні роки були популярні актори Сандра Буллок, Джеймі Дорнан, Дуейн Джонсон, Холлі Беррі та інші імениті актори.