Голова НБУ анонсував продаж «ПриватБанку» найближчим часом

Два інтригуючі слова однозначно мають збудити цікавість українського сусільства.

Слово «ПриватБанк», бо ця фінансова установа займає 20% українського банківського ринку, обслуговує половину українських пенсіонерів та без зупинки впроваджує все нові та нові інновації.

Та слово «незабаром»: адже в прийнятій стратегії розвитку державних банків у 2018 році зазначалося, що в середині 2022-го Україна мала б продати 100% акцій ПриватБанку міжнародному інвестору. Але у вересні 2020 року уряд знову змінив стратегію.

 До кінця 2025 року «держава має на меті вийти з капіталу ПриватБанку». Тож «незабаром» — це в наступному році чи в 2025-му? Експертна спільнота від такої заяви зніяковіла... І промовчала.

«Ми сподіваємося, що міжнародні банківські групи отримають частку в українських державних банках», — зауважив пан Шевченко.

Але будемо відвертими: на сьогодні інвесторів, які при здоровому глузді бажають купити ПриватБанк, — катма.

І їх не буде, допоки не вирішено два питання: ясності у численних судових позовах з ексвласником банку Ігорем Коломойським та величезного (у 200 млрд грн) портфеля NPL, так званих «поганих кредитів», які структури пана Коломойського залишили державі.

У грудні 2016-го держава націоналізувала ПриватБанк — найбільший приватний банк України. Для його підтримки Україна витратила сумарно 155,3 млрд грн у формі капіталізаційних процентних ОВДП.

Судове протистояння держави з колишніми власниками Привату Ігорем Коломойським та Геннадієм Боголюбовим триває донині, але, що цікаво, вирішальне засідання Лондонського суду, де питання фінансових претензій до пана Коломойського на сьогодні складає понад $3 млрд, очікується рівно через рік, у квітні 2022 року.

Отже, виникає слушне запитання: якщо, скажімо, потенційні інвестори захочуть купити ПриватБанк, то численні  позови у Великій Британії, США, Україні, Ізраїлі та на Кіпрі мають дістатися їм як сумнівний, витратний «бонус» при купівлі? (Це щось на кшталт: не мала баба клопоту — купила порося).

У ПриватБанку давно обговорюється ідея розділення банку на дві частини: роздрібний технологічний банк (або «хороший банк») планують продати інвестору, а «поганий банк», тобто установа з майже 200 млрд грн токсичних активів ексвласників, має залишитися у держави і продовжувати судове протистояння з колишніми власниками.

Відповідно, надходження від майбутнього «поганого банку» йтимуть не інвестору, а державі. На жаль, цей нюанс голова правління НБУ не коментує. Тому залишається невідомим, які будуть критерії відбору потенційних покупців ПриватБанку.

«Зацікавити найпрестижніших міжнародних інвесторів» — це поки що ні про що. Занадто великий ризик отримати нового пана Коломойського.

Інвесторам пропонуватимуть лише прибуткові установи: чистий прибуток ПриватБанку за 2024 рік очікується в межах 15,8-19,3 млрд грн, Ощадбанку — 3-3,7 млрд грн, Укрексімбанку — 1,8-2,2 млрд грн, Укргазбанку (який на цей момент уже має бути приватним) — 1,6-2 млрд грн.

«Наявність чи відсутність покупця — питання ціни та бажання продавця укласти угоду і підготувати банк до продажу. Але це не стосується Привату», — вважає Марія Репко, заступник директора Центру економічної стратегії.

«Попиту немає. Немає тих, хто хотів би купити ПриватБанк або будь-який інший великий банк в Україні», — пояснює аналітик Сергій Фурса. 

Навіть незважаючи на те, що у ПриватБанку є величезний плюс: його, на відміну від інших фінустанов, не включали так сильно в систему взаємодії державних банків iз державними компаніями, з бюджетом, коли банк непрямо слугує джерелом перекриття бюджетного дефіциту.

Після 2007 року в Україну не зайшов жоден великий інвестор, а міжнародні банківські групи, які увійшли на український ринок у попередні роки, після двох наступних криз шукали можливість «утекти» з нашої країни.

В таких умовах держава дуже довго шукатиме ризикових інвесторів для ПриватБанку чи Ощадбанку серед американських, європейських та азійських банків. А без  відповідної підготовки та «розлучення» з Коломойським ПриватБанк має шанс iще довго залишатись у державній власності.