В одному гобелені — сто відтінків: дерево творчого життя Ольги Пілюгіної з Решетилівки

У своїй творчій майстерні Ольга Пілюгіна створює сучасні авторські килими ручної роботи.

Вона показує всьому світові, що українські гобелени — це красиво, стильно, сучасно.

Ескізи, складна композиція та гра великої палітри кольорів — такий складний шлях створення килима від ідеї до готового твору. Кожен — це окрема тема, розповідь мисткині про певний період її життя, наповнена глибоким змістом і символізмом. Це стан душі, думки, настрій, особливі переживання.

В основі композицій майстрині — квіти, рослинність, птахи, вічний символ роду — «Дерево життя». Тут і батьки, і діти, й онуки. Усе так, як у родині Пілюгіних.

Талант та завзяття до традиційного мистецтва в них переходить спадково — з покоління у покоління. Тож і Ольга, народившись у сім’ї художників, зростала у мистецькому середовищі і змалку вбирала в себе творчу атмосферу.

Династія

Батьки — Євген та Лариса Пілюгіни — заслужені майстри народної творчості України. Це митці, закохані у свою справу, вони все своє життя присвятили ручному ткацтву, створенню барвистих килимів, вишиванок.

Щедрою на творчість у цій родині є й старша сестра Ольги — Наталія — науковий співробітник Полтавського художнього музею (галереї мистецтв) імені Миколи Ярошенка, яка на старовинних верстатах займається створенням розмаїтих гобеленів. Уся родина є членами Національної спілки художників України та Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Та й продовжувати справу династії Пілюгіних теж є кому. Дванадцятирічний син Ольги Павло також має художні здібності — вже вміє ткати, має гарне відчуття кольору, гармонії і краси і навіть презентував свою першу виставку в Галереї мистецтв у залі Саші Путрі.

— Мама — художник по вишивці. Створює рушники, вишиті панно, чоловічі й жіночі сорочки, — розповідає Ольга Пілюгіна, — а тато — художник по килимах. Займається також живописом, графікою, витинанкою. Батьки понад 30 років викладали в Решетилівському художньому училищі, тож вивчили не одну сотню майстрів.

А я біля батьків малювала, гралася ниточками і вивчала традиційні орнаменти. Для мене це було абсолютно природним. Тому ніколи й не уявляла для себе іншого шляху, знала завжди, що буду художником. Коли мені було 11 років, сестра Наталія навчила ткати, показала килимарські техніки і як вони використовуються. Тож навіть мій перший гобелен був створений за власним малюнком.

Представниця­ славної мисте­цької роди­ни­ Пілю­гі­них — Ольга — не тільки зберігає мистецькі традиції килимарства, а й розвиває його в несподіваних напрямах. Якщо живописець малює фарбами, то Ольга Пілюгіна малює нитками і втілює свої творчі задуми саме в цьому матеріалі.

Її гобелени — це не ужиткові речі, а мистецькі твори. Вони цікаві своєю фактурою, глибиною, теплом та особливою кольоровою гармонією. А ще — однакові з обох сторін.

Тому я одразу й не розгледіла, де лицева сторона, а де виворіт, бо ж не було жодного вузлика! Як виявилося, всі її гобелени виконані з чистої вовни у техніці двостороннього гладкого килимарства.

За 30 років творчого життя в доробку художниці не одна сотня гобеленів, а її ім’я внесено до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України як представниці напрямку «Традиція рослинного килимарства селища Решетилівка Полтавської області».

Щоб досягти такого творчого успіху, майстриня працює по дванадцять годин на день. Приходить рано-вранці до майстерні, аби зробити якомога більше.
— Мрію, щоб день був довшим, — посміхається Ольга, — маю багато творчих ідей, тож прагну всі їх реалізувати в життя.

Рукотворна краса гобеленів.

«Світовідчуття» в Києві

Створення кожної роботи — це трудомісткий процес, що вимагає багато часу, — від кількох місяців до кількох років. Але майстриня настільки захоплена своєю творчістю, що не відчуває ні втоми, ні плину часу.

— Кожна ідея виникає раптово, як спалах чи іскра, які необхідно зберегти до завершення роботи, — говорить Ольга Пілюгіна, — а триваліть створення гобелена залежить від задуму, розміру майбутнього твору, складності композиції.

Художниця одразу створює ескіз, потім робочий малюнок у натуральний розмір. І якщо це велика, об’ємна робота, над малюнком може працювати і не один рік.

І лише тоді розпочинається фарбування ниток та тривалий процес ткання. Фарбує пряжу Ольга власноруч. Спочатку цим питанням опікувався батько, але з часом навчив доньку всіх премудростей цієї нелегкої справи.

— Подібно тому, як живописець на палітрі створює безліч відтінків, так і я змішую різні барвники, експериментую. Проте, крім певних знань кольоро­знавства, необхідне внутрішнє відчуття гармонії. Потрібно відчувати колір, щоб досягти бажаного відтінку. За день можна пофарбувати лише п’ять-шість кольорів. А буває, що в одному килимі тільки синього чи вохристого кольору — сто відтінків!

Нещодавно у Києві, в Мисте­цькій галереї «Лавра», була відкрита персональна виставка мисткині «Світовідчуття», на якій авторка представила понад три десятки унікальних килимів. Пані Ольга розповіла, що планувалося репрезентувати 48 авторських робіт, проте у великій залі — 700 квадратних метрів — змогли розмістити лише 31.

На виставці представили роботи останніх років та ті, що були визнані кращими творами року на виставках-конкурсах, що організовує Національна спілка майстрів народного мистецтва України спільно з Міністерством культури України.

Це килими «Добробут» (2017 рік) і «Зоряний» (2018 рік). Монументально-орнаментальна експозиція «Діброва», що на сьогодні є найбільшою композицією художниці розміром 2,5/3 метри, експонувалася вперше. Над нею мисткиня працювала майже три роки.

Уперше мали змогу побачити глядачі й гобелени «Радість», «Ранкове пробудження», «Зоряний дощ», «У сяйві перших променів», «Пісня золотих птахів», серію творів «Аромати».

Побачити аромати

— Коли люди почали масово втрачати здатність відчувати запахи, у мене виникла ідея створити такі твори, де б через ко­льорові гармонії, через певні асоціації ці аромати можна було побачити. Це «Вечірні пахощі», «Запашний вітер», «Аромати моря», «Медове повітря», — розповідає Ольга Пілюгіна.

У творчому доробку є також серія робіт з обмеженою кольоровою гамою, де художниця використала якомога більше натуральних відтінків нефарбованої вовни, додавши до них невелику кількість фарбованих. Але й ці кольори також неяскраві, «приглушені», такі, що гармонійно доповнюють природну палітру. За словами мисткині, таке поєднання символізує природу і те, що людина може розумно в неї додати, не завдаючи шкоди.

У творах, що представлені на виставці «Світовідчуття», авторка розповідає про кохання, довіру, вірність, рух споріднених душ назустріч одне одному.
Уподобаний образ птахи, котра, за визначенням художниці, символізує легкість людської душі.

— Люблю зображати птахів. Це образ людської душі, що прагне до Бога, до світла, знань та самовдосконалення. Це постійний рух від холодного до теплого, від темряви до світла, від невігластва до знання. І чим чистіша душа, тим вона легша й вище піднімається... Символічні зерна є початком нових думок, ідей, справ.

Мисткиня надає перевагу великому формату, хоч це і складніше.

Проте у перерві між масштабними роботами створює й міні-гобелени.

Творчість Ольги Пілюгіної знана далеко за межами України. Її гобелени, килими, картини розлетілися по країнах, подорожують світом та прикрашають музейні, корпоративні та приватні колекції.

Кожна виставка мисткині дивує глядача, адже художниця поряд зi своїми відомими роботами завжди презентує нові, ті, які ще ніхто не бачив. Тому персональні виставки відбуваються 2-3 рази на рік, адже необхідно встигнути напрацювати доробки.

Давно минули ті часи, коли килими стелили лише на підлогу. Створені Ольгою Пілюгіною гобелени як твори мистецтва поряд з мозаїкою, скульптурою чи живописом цікаві людям уже нового покоління, молоді, і не залишають нікого байдужими.

— Роблю, тому що не можу не робити, — говорить Ольга Пілюгіна, — я — художник, і маю в цьому душевну потребу.

ДОСЬЄ «УМ»

У березні Ользі Пілюгіній iз Решетилівки, що на Полтавщині, було присвоєно звання Заслуженого майстра народної творчості України.

Пані Ольга — українська художниця, майстер гобелена — лауреат обласної премії імені І. П. Котляревського та літературно-мистецької премії імені Олексія Дмитренка, стипендіат президента України 2012-2015 рр., володар гранту президента України.