«Легко зробити маніпулятивним»: що під обгорткою Зе-закону про референдум

Президент Володимир Зеленський підписав Закон «Про всеукраїнський референдум».

Верховна Рада ухвалила його ще наприкінці січня. І попри те, що «Голос», «Європейська Солідарність», «Батьківщина» та ОПЗЖ не голосували за проєкт, його підтримали 255 депутатів, переважно «слуг».

Цей закон був одним із пунктів президентської програми Володимира Зеленського, який ініціював його, щоб надати народу право самостійно, без участі політиків, вирішувати державні питання.

Референдум — не на щодень

Згідно з законом, всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади українським народом, що полягає у прийнятті громадянами України рішень шляхом голосування.

Люди можуть висловлювати свою думку щодо змін до трьох розділів Конституції, а також питань загальнодержавного значення і території України.

Водночас не можна виносити на голосування питання, що суперечать Конституції України, принципам і нормам міжнародного права, питання, що скасовують чи обмежують конституційні права і свободи людини та громадянина.

Не вирішуватимуть загальнонаціональним голосуванням питання, спрямовані проти незалежності України, на порушення державного суверенітету і територіальної цілісності, створення загрози національній безпеці України або торкаються етносів, рас, релігії. Не братиметься до уваги думка народу і щодо питань податків, бюджету, амністії, а також ті, що стосуються сфери органів правопорядку, прокуратури або суду.

Перший заступник голови Верховної Ради Руслан Стефанчук наголосив, що на всеукраїнському референдумі мають розглядатися питання, які потребують державницького ви­значення.

— Я б хотів, щоб інститут референдуму використовували для великих об’єднавчих справ, для великих внутрішніх перемог. Мені здається, що такими питаннями мали б бути вхо­дження України до ЄС, в НАТО. Питання, які потребують реального державницького визначення, а не внутрішньополітичні. Тому що ми не повинні забувати про те, що референдум — не на щодень. Це дуже дорога річ. І вартість орієнтовно 3 мільярди гривень. Тому дуже важливо, щоб ті, хто ініціювали референдум, відчували свою відповідальність,— зазначив політик.

Всеукраїнський референдум вважатиметься таким, що відбувся, якщо участь у голосуванні взяли не менш як 50% людей, включених до Державного реєстру виборців, при цьому на розгляд суспільства може виноситися одне питання, на яке потрібно буде дати відповідь: «так» або «ні».

Рішення, прийняте на такому референдумі, можна змінити лише шляхом нового всеукраїнського референдуму не раніше, ніж через три роки з дня його прийняття.

Окрім цього, всенародне опитування не може проводитися одночасно з черговими й позачерговими загальнодержавними виборами.

Ключовою новацією закону є запровадження електронних процедур під час організації та проведення референдуму, в тому числі електронних голосувань. Перший віцеспікер ВР Руслан Стефанчук зазначив, що електронне голосування проводитимуть, коли з’являться відповідні технічні можливості, які гарантують його безпеку.

Хто призначатиме волевиявлення?

Президент України має повноваження призначати Всеукраїнський референдум про затвердження змін до трьох розділів Конституції «Загальні засади», «Вибори. Референдум» та «Внесення змін до Конституції України» Основного закону. Також глава держави буде проголошувати всеукраїнський референдум за народною ініціативою. Референдум щодо зміни території України призначатиме Верховна Рада відповідно до Конституції України.

Результати народного волевиявлення на референдумі стосовно внесення змін до розділів I, III, XIII Конституції, про зміну території України та втрату чинності закону України або окремих його положень не потребують затвердження будь-якого органу державної влади.

Натомість результати референдуму з питання загальнодержавного значення є обов’язковими для розгляду та ухвалення рішення в порядку, визначеному Конституцією та законами України.

Законом передбачені й обмеження при призначенні референдуму: в жодному разі його не зможуть призначити та провести в разі введення в Україні воєнного чи надзвичайного стану. І тільки через 30 днів з моменту припинення чи скасування такого стану може розпочинатися процес всеукраїнського референдуму.

На думку депутата з фракції «Голос» Сергія Рахманіна, закон про народовладдя становить загрозу для демократії.

— Цим законом Верховна Рада як вищий законодавчий орган країни усувається від частини законодавчого процесу. Референдум — це дуже тонка річ. Це та штука, якою шахраї та лиходії користуються як інструментом впливу. Його дуже легко зробити маніпулятивним.

Наведу приклад: у 1990 році переважна більшість населення Радянського Союзу голосували за його збереження, а вже у 1991-му — ця ж більшість голосувала за вихід iз СРСР. Чому? Суть у тому, як сформульоване питання. Текст, який виноситься на референдум, не проходить експертизи Верховної Ради. Можна винести питання зради, подати його як питання миру і отримати народну підтримку.

— Перш за все допоки частина українських територій залишається тимчасово окупованою і триває війна на сході, ні про який загальноукраїнський референдум не може йтися, — додає перший заступник голови комітету ВР з питань правоохоронної діяльності Андрій Осадчук.

— По-друге, закон про референдум у схваленій редакції і за теперішніх умов створює загрозу руйнування правової системи та основ державності. Одна лише норма про скасування чинних законів через референдум iз юридичної точки зору є повним безумством. У Конституції чітко написано, що основним законодавчим органом є Верховна Рада, а зміни до законодавства мають право вносити парламентарії, уряд і президент. А законом про референдум Зеленський і його монобільшість впроваджують скасування законодавчих норм в обхід парламенту, що неприпустимо.

Організувати перше всенародне опитування можна вже одразу після підписання закону президентом України Володимиром Зеленським. Їх можна проводити необмежену кількість упродовж року. Все залежатиме лише від ініціативи населення.

А для цього необхідно на зборах, де присутніх мінімум триста осіб, утворити ініціативну групу не менше як із 60 громадян України, представити обґрунтування позиції щодо питання, що буде винесене на референдум, а ініціаторам — впродовж 90 днів зібрати підписи не менш як 3 мільйонів громадян України.

ЦВК затверджує рішення про підсумки збору підписів і передає його главі держави. Та останнє слово і «добро» на референдум — за президентом.

Якщо застосовувати аналогії, то референдум можна сприймати як хірургічну операцію. І проводити її треба тільки тоді, якщо інакше вирішити питання неможливо. Якщо ж залучати хірурга для лікування застуди — бажаного результату не досягнути. Ба більше, чи не стане гірше?