Статистика задля хайпу: як екоактивісти без знань та обладнання обманюють українців

Чим більше розвивається суспільство, тим сильніше хвилюють його екологічні проблеми.

Цю тенденцію чудово вловили деякі громадські активісти, які на хвилі популярності цієї теми здобувають визнання для самих себе.

І у цьому не було б нічого особливо поганого, якби вони таким чином не обманювали довірливих читачів, слухачів, глядачів.

Проблему вивчають десятиліттями

Організації гідрометеорологічної служби розпочали регулярні спостереження за забрудненням атмосферного повітря у найбільших містах України ще з 1960 років. Зокрема, у Києві Центральна геофізична обсерваторія імені Бориса Срезневського проводила такі спостереження на чотирьох стаціонарних постах із 1965 року.

З часом мережа постів розширювалась, і нині їх налічується 16, причому більшість — 12 — розташовані у правобережній частині міста. На лівобережжі — три, один розташований посеред Дніпра на Венеційському острові неподалік станції метро «Гідропарк».

Місця розташування постів узго­джувались із санітарно-епідеміологічною службою МОЗ, і вони охоплювали як найбільш забруднені території Києва — Бессарабську і Деміївську площі, проспект Перемоги, так і відносно чисті — райони Національного Експоцентру, обсерваторії на проспекті Науки поряд з метеостанцією і уже згаданий Гідропарк.

Спочатку частина інформації про стан забруднення повітря мала гриф «для службового користування», а з 1987 року стала доступною для всіх жителів України. Нині з фактичними даними про стан забруднення повітря в Києві та інших містах України можна ознайомитись на сайті обсерваторії, який легко знайти у пошукових системах.

Єдиним недоліком існуючої мережі спостережень є відсутність автоматизованих датчиків, які надавали б можливість ознайомитись із фактичним станом забруднення повітря в реальному часі.

Однак і у цьому напрямі вже розпочалися позитивні зміни у зв’язку з технічним переоснащенням гідрометслужби, про яке нещодавно оголосив міністр МВС Арсен Аваков.

Дослідження — навмання

Однак попри це все, наразі ж слухачі Українського радіо отримують абсолютно недостовірну інформацію про стан забруднення найбільших міст України та деяких обласних центрів.

Цю інформацію озвучують у прямому ефірі засновники однієї з екологічних організацій, посилаючись на показники невідомо де розташованих побутових датчиків, які вимірюють дрібнодисперсний пил.

Згідно з цими показниками, Київ буває найзабрудненішим містом України, хоча насправді таким ніколи не був. При оцінці якості повітря фахівці гідрометеорологічних організацій використовують дані за п’ятьма домішками, які найбільше забруднюють атмосферу — діоксид азоту, діоксид сірки, формальдегід, фенол, завислі речовини чи інші специфічні домішки.

Фахівці ЦГО ім. Бориса Срезневського порівняли дані спостережень на стаціонарних постах гідрометеорологічних організацій у період з 16-го по 31 березня з даними, які озвучувало радіо.

Картина виявилась невтішною, дані спостережень гідрометеорологічних організацій за цей період не мали різких коливань, тоді як дані екологів мали досить строкату картину.

Щоб не бути голослівним, порівняємо дані екологів за 16 березня, коли Київ нібито був найбруднішим містом України — показник забруднення 105 одиниць. А 23-24 числа показник знизився до 22-18 одиниць відповідно.

Проте дані ЦГО ім. Бориса Срезневського за індексом забруднення атмосфери залишились майже без змін: 16 березня — 10,5, 22-24 березня — 9,2 і 9,6 відповідно.

Дані щодо показників у Дніпрі також досить строкаті. За даними екологів, які проводять «паралельний» підрахунок, 17 березня Дніпро чистий — 47 одиниць, наступного дня рівень уже шкідливий для чутливих груп населення — 102 одиниці.

Водночас дані Дніпровського регіонального гідрометцентру практично не змінились — 10,6-11,2 одиниці ІЗА, що відповідає високому рівню забруднення. Підвищений рівень забруднення Дніпра в організації пояснили штилем і туманом, що загалом правильно.

Однак його колега, інформуючи жителів України про рівні забруднення 31 березня, на перше місце поставила Харків, причому пояснила високе забруднення... північно-східним вітром. Але це насправді не так, бо вітер будь-якого напрямку сприяє розсіюванню забруднення і зменшує концентрацію шкідливих речовин у повітрі міста.

До речі, Харків ніколи в останні роки не був дуже забрудненим містом, бо промисловість практично стоїть, а відносно широкі вулиці не потерпають від автомобільних корків, які практично щодня дошкуляють киянам.

Дати слово синоптикам, а не аматорам

За цими ж даними, 26 березня до найзабрудненіших було віднесено Львів, Луцьк, Івано-Франківськ, Рівне і Запоріжжя. Щодо останнього питань немає, місто промислове, тому інколи забруднення підвищується. Щодо ж стосується Рівного, то його поява у списку пояснюється характером погоди — штиль, висока вологість повітря.

2 квітня Рівне, Івано-Франківськ — уже найчистіші міста, зокрема в Рівному вранці йшов дощ, який суттєво зменшує забруднення пилом. Однак хімічне забруднення нікуди не поділось, бо місто Рівне загалом відноситься до міст із підвищеним рівнем забруднення.

Така строкатість даних невипадкова, адже їх побутові датчики можуть бути розташовані на різних поверхах будинків, і якщо сусід знизу курить на балконі, то зверху датчик зашкалює.

Ці датчики передбачені для визначення запиленості конкретного помешкання, вони не проходять ніякої повірки і аж ніяк не можуть використовуватись для оцінки забруднення повітря загалом по місту.

Наведених прикладів достатньо, щоб зрозуміти, що українське радіо, свідомо чи ні, займається щоранку дезінформацією населення України про рівні забруднення повітря.

Тому це необхідно негайно припинити і повернути до прямого ефіру виступи синоптиків Українського гідрометцентру, які, як це було кілька років тому, давали розлогі й актуальні прогнози погоди по Україні.

З іншого боку, відсутність у державі окремого органу влади в галузі гідрометеорології та моніторингу природного середовища не убезпечить українців від нахабних шарлатанів, які під виглядом інформування населення про стан забруднення довкілля і надалі вішатимуть локшину на вуха довірливих українців.

Олександр КОСОВЕЦЬ,
член ученої ради Українського географічного товариства