На Черкащині у Самгородку триває будівництво храму Святого Миколая Чудотворця ПЦУ

На Черкащині у  Самгородку Смілянського району триває будівництво  храму Святого Миколая Чудотворця Православної церкви України.

Нову церкву назвали на честь храмового свята в цьому мальовничому селі.

Споруджують її в центрі на розі головної вулиці  Хрещатик та Набережної коштом мецената Анатолія Семиноги, засновника групи компаній «Агро-Рось». Він народився і виріс у Самгородку.

«Весна в цьому році забарилася, але з 1 березня ми масштабно працюємо. Що­дня на будівництві церкви трудяться чотири штукатури, три електрики, один муляр, один підсобник, два водії та дві одиниці техніки, загалом  нас тут 11 осіб. Крани та вантажівки надає компанія «Агро-Рось», — розповідає «Україні молодій» виконроб Максим Косякевич.

За його словами, наразі в храмі повністю завершено проведення електричних мереж, частково поштукатурено стіни, цю роботу планують завершити вже цього місяця. 

Водночас, уточнює пан Максим, в середині квітня мають приїхати покрівельники. Вони займуться бетонною банею церкви. Її утеплюватимуть зсередини і обшиватимуть дошками та металом.

«Хотілося б до кінця квітня баню встановити. Вони стоять біля храму і готові до монтажу. Прагнутимемо якомога швидше і якісніше добудувати церкву, матеріалу в нас вистачає», — пояснює  Максим Косякевич.   

Треба сказати, що церкву в Самгородку комуністи знищили понад 80 років тому. Стояла вона у центрі на місці нинішнього парку.

Як пригадує старожил цього села Микола Дирда, церква була дерев’яною, збудована ще самгородським поміщиком, але в сталінські часи, приблизно у 1939-1940-х роках, комуністи її розвалили. Спочату збили хреста, а тоді й колоди та дошки розібрали.

«Наші люди, які вижили після Голодомору, байдужі були, не мали сил боротися за церкву. У Самгородку он там, де Яменкова хата стояла, двостороння вулиця аж до Ташлика тяглася, понад 40 хат нараховувала. Всі померли у голодовку», — сумно констатує Микола Дирда.

Каже, сам хоч і невеличкий тоді був, а добре пам’ятає, як два сільські дядьки храм розбирали. Колись, уточнює, сестри  дозволили піти подивитися, що ж там роблять. Він і пішов.

«То дядько Василь Каданець, який розбирав церкву, дав мені ікону, яка при вході висіла, ото де голова на тарілці.  Каже, неси звідси, синок. Я й приніс додому», — пригадує Микола Андронович. Він говорить, що коли у Другу світову німці у Самгородок заходили, то церква вже була геть розібрана і деревина з неї у штабелях лежала. Неподалік валялися й величезні камені, на яких стояла дерев’яна церква. Їх пізніше розбили й розтягли.

Уже при німецьких окупантах церкву в селі облаштували у колишній каплиці при виїзді в сторону сусідньої Макіївки.

«Тоді врятовану ікону, яка називалася «Усікновення голови Іоанна Предтечі», моя мати віддала в ту каплицю. У ній правили й після війни кілька років», — згадує минуле Микола Дирда. За його словами, вже згодом особливо затяті комуністи запропонували каплицю прикрити. Там зробили склад та комору. І тільки після 1975 року в ній знову відкрили церкву.

«А тепер бачили, який храм у нас будують? Для нашого села це дуже велика краса буде. Як іду до магазину по хліб повз нове будівництво, то цікавлюся, що нового зробили будівельники», — зазначає Микола Андронович.

«Будівництво українського храму справді фінансує Анатолій Семинога. І за це йому велика подяка. Ми ж на цій землі десятиліття живемо, а церква Святого Миколая Чудотворця ПЦУ для вічності залишиться.  Про­йдуть століття,  а в храмі завжди будуть молитися», — говорить нашому виданню отець Михайло Шевчук.

Каже, церкви на українській землі традиційно будували меценати. Приміром, Ярослав Мудрий звів Святу Софію, Десятинну церкву, Іван Мазепа теж розбудовував  храми. Тож приємно, що й тепер серед співвітчизників є люди, які продовжують таку славну традицію нашого народу.

«У нас у районі вже приблизно 10 храмів Православної церкви України нараховується, тепер додасться ще й храм Святого Миколая Чудотворця у Самгородку. Сподіваюся, що до кінця року освятимо його», — підсумовує отець Михайло Шевчук, який  опікувався зведенням у Смілі храму Різдва Святого Івана Хрестителя, освяченого два роки тому предстоятелем православної церкви України.