Не пам'ятають, коли їли востаннє: у Полтаві батьківський дім став в’язницею для двох хлопчиків

Артему — 11 років і в нього ДЦП. Його організм зневоднений, а вага трохи більше 10 кілограмів.

Його брат — дев’ятирічний Сашко — виснажений i має проблеми із зором. Хлопці не пам’ятають, коли їли востаннє...

Те, що побачили правоохоронці та представники соцслужби в родині Чуканових у Полтаві, приголомшило всіх. У напівтемному будинку, де проживають батьки та двоє їхніх дітей, всюди розгардіяш, бруд i суцільна антисанітарія, на білизні, яку не мiняли місяцями, вкритий кожухом лежав майже нерухомий, знесилений i голодний Артем.

Над дитиною роїлися мухи й залазили, бідолашному, в носа та до рота, відкладаючи личинки.

З-під брудної ганчірки виглядали худющі руки та ноги підлітка. Одразу впадало в очі те, що вага хлопчика не відповідає віку. Його брат Сашко забився в куток іншого, такого ж засмальцьованого дивану, й відлюдькувато поглядав з-під лоба. Хлопчаки пахли не дітьми, а сечею, нечистотами й бідою.

Першими забили на сполох учителі, адже Сашко півроку не відвідував школу. Спочатку педагоги телефонували за номером, що залишила мати Ірина Чуканова, але абонент був поза зоною досяжності. Неправдиві були й відомості про місце проживання хлопчика.

Тож адміністрація школи написала звернення до служби у справах дітей Шевченківського району Полтави. Аби з’ясувати домашню адресу та розшукати Сашка Чуканова, довелося залучати поліцію.

Як виявилося, родина Чуканових періодично «подорожувала» містами, змінюючи один населений пункт на інший. А до Полтави не так давно переїхали з Верхолів.

Тож поліціянтам довелося добре попрацювати, аби врешті-решт встановити місце проживання родини, водночас з’ясувалося, що в сім’ї, окрім Сашка, є ще одинадцятирічний Артем, інвалід 1-ї групи з народження, хворий на ДЦП, якого ніхто ніколи не бачив.

Працівники служби у справах дітей Шевченківського району кажуть, що кілька разів намагались зайти до будинку Ірини Чуканової, проте мати категорично всередину помешкання не впускала. Але цього разу до їхньої оселі прийшли з комісією та поліцією.

— Мати знову нас не впускала, прикриваючись коронавірусом, — розповідає Алла Лук’янчикова, головна спеціалістка служби у справах дітей Шевченківського району.

— Після довгих умовлянь, вона вивела на подвір’я Олександра. Він вийшов напівроздягненим, мав хворобливий вигляд, був дуже блідий і весь час залякано дивився на матір. Хлопчик навіть не міг згадати, коли останній раз їв. Ми мали хоч краєм ока подивитися, що коїться в оселі. Зайшовши у двір, побачили величезну купу сміття, а коли Ірина відкрила двері — то все... Я не можу підібрати слів, аби відтворити побачене. Це був хлів. Напіврозвалений темний хлів чи сарай, непридатний для проживання. Батарей там не було, тож опалювали горілками від газової плити. Скрізь бруд та антисанітарія.

Родина Чуканових на обліку не перебувала і виплат ніяких не отримувала. Так мені повідомили працівники служби у справах дітей Шевченківського району Полтави. Проте мати хлопчиків Ірина Чуканова пояснила, що не працює через карантин, а кошти отримує по догляду за дитиною з інвалідністю. На них і живуть, хоч змушені на всьому заощаджувати.

Соціальні служби вилучили хлопчиків iз родини та повідомили до прокуратури й поліції. Батьки дітей будуть притягнуті до кримінальної відповідальності за ст. 166 ККУ (злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною), а служба у справах дітей як орган опіки й піклування подає позов до суду на позбавлення батьківських прав.

Нині Артем і Сашко перебувають у міській дитячій лікарні. Медики підтвердили, що обидва хлопчики були госпіталізовані у занедбаному та виснаженому стані, проте наразі спостерігається позитивна динаміка, вони почуваються значно краще, навіть почали посміхатися. Подальшу їхню долю вирішить суд.

Загалом у дитячій міській лікарні нині перебувають 15 хлопчиків i дівчаток від одного року, яких забрали з неблагополучних сімей.

Чи мають шанс ці діти на повернення додому до своїх горе-батьків?

— Найчастіше підставою для позбавлення батьківських прав є злісне систематичне невиконання батьківських обов’язків: особи не дбали про життя, здоров’я та освіту дітей, не забезпечували їх належними умовами для зростання й виховання, — каже адвокатеса Дар’я Малинникова.

— Систематичність та повне нехтування батьківськими обов’язками — все це в сукупності може бути підставою до позбавлення їх батьківських прав. Суди, органи опіки та піклування завжди повинні виходити з найкращих інтересів дітей. У ситуації, що склалася в родині Чуканових і подібних, не потрібно цькувати батьків, їм необхідно надати соціальну та психологічну допомогу, що змогла б поставити їх на шлях виправлення.

Оскільки зараз є загроза життю й здоров’ю дітей, то вилучення їх на певний час iз родини є виправданим. Проте, згідно з нормами чинного законодавства, якщо особа стане на шлях виправлення й усуне всі підстави, що стали на заваді виконання її батьківських обов’язків, вона може звернутися до суду з метою поновлення батьківських прав.