3:0 на користь локдауну: чи втримається на плаву малий і середній бізнес

Уже десять областей і Київ опинилися у «червоній» карантинній зоні.

З запровадженням посиленого карантину першими, кого зачіпають жорсткі обмеження, є представники малого та середнього бізнесу, тобто ті, хто левову частку прибутку приносить до міського бюджету зі сплати податків.

Ресторатори скаржаться, що під час попередніх локдаунів заклади громадського харчування першими закривали, останніми відкривали, штрафували, зобов’язували дотримуватися дистанції навіть у туалет, та «катували» обмеженнями роботи.

Працювати «на виніс» — це виживання

Дмитро Борисов — власник понад 50 ресторанів — говорить, що для нього, як і для інших бізнесменів, — це вже не перше випробування. Працювати «на доставку та на виніс» — це не про ресторанний бізнес, це робота на виживання.

— Ресторан — це коли ви приходите в заклад як гість і отримуєте дещо більше, ніж звичайну їжу, — говорить підприємець, — і якщо ви запитаєте у своїх друзів чи знайомих, хто хоч раз замовляв в улюблених закладах страви з собою, відповідь буде однозначна: майже ніхто. Адже для цього є купа ресторанчиків швидкого приготування їжі. А стояти і через відкриті двері чекати стейк чи салат, погодьтеся, дивно.

Чутки про локдаун ширилися ще з лютого, та ресторани виявилися не готові до його впровадження. І хоч влада обіцяла попередити заздалегідь про чергові заборони, та не так сталося, як гадалося.

— На відміну від попереднього суворого карантину, про цей було оголошено лише за два дні, — продовжує Дмитро Борисов, — а це призведе до колосальних збитків. Товарні запаси чималі, за два дні їх не продаси, а значить, тепер усе це доведеться викинути. Оскільки є зобов’язання і витрати, а немає можливості працювати — адміністративно ми закриті — нині не ведемо мову вже про збитки. Це крок до банкрутства.

Зневірився вже і персонал, адже щоразу, коли бізнес «саджають» на карантин, то і працівників вимушено відправляють у так звану відпустку за свій рахунок. Насправді ж це фактичне звільнення тих людей, яких ресторатори не в змозі забезпечити роботою.

— У карантинній ситуації ресторани стали «цапами-відбувайлами»: в метро, громадському транспорті, супермаркетах натовпами ходять люди, не дотримуючись навіть соціальної дистанції, у той час як ми можемо контролювати кількість відвідувачів і розставляти стільці в шаховому порядку. Окрім цього, ресторани дотримуються санітарно-епідеміологічних норм не тільки в період локдауну, — наголошує Дмитро Борисов.

Програми підтримки бізнесу — просто популізм

Тож український бізнес укотре виніс один важливий і, якоюсь мірою, традиційний урок: розраховувати потрібно лише на себе. Передусім на свою винахідливість, наполегливість і енергію. Спромігся виграти лише той бізнес, що швидко пристосувався до нових умов життя, каже голова Асоціації власників малого та середнього бізнесу Руслан Соболь.

— У нас зараз ситуація, коли ти змушений шукати модель, яка допоможе утриматися на ринку. І все більше і більше людей будуть її шукати, аби вижити. Зразок, за яким працювали вчора, сьогодні не працює. Необхідно перелаштовуватися, — каже він.

Та й уряд пообіцяв не кидати «смачний» бізнес та сфери обслуговування напризволяще і всіляко підтримувати його. Але поки що ресторатори цієї підтримки не відчувають.

Підприємці говорять, що програми підтримки бізнесу — це звичайнісінький популізм. А з розрекламованим політиками кредитом під 5-7-9 відсотків на практиці виявилося все зовсім не так — під цей вид кредитування потраплять не всі. Утім, як і з виплатою 8 тисяч гривень...

Економіст Олег Пендзин вважає, що київська влада з паном Кличком має перейнятись і з місцевого бю­джету виплатити хоч якісь гроші підприємцям на підтримку ресторанного бізнесу, як це роблять у європейських країнах. Адже дійсно багато закладів громадського харчування припинили свою діяльність або тримаються «на волосині». Експерт вважає, що впроваджений локдаун не спричинить якісь потужні зміни в українській економіці.

— Вона і так «вмирає» потихеньку, тому це може бути обтяжувальним фактором, але не основною причиною, — каже Олег Пендзин.

Малий і середній бізнес — це основа економіки, що створює 60% ВВП, сім мільйонів робочих місць та майже 40% податкових надходжень — саме це нещодавно говорив Володимир Зеленський. За прогнозами Національного банку, ВВП України у 2021 році зросте на 4,2%.

Та чи не спрацює ефект стисненої пружини? І що думають із цього приводу експерти?

— У цьому році в бюджеті закладено 4,6% росту української економіки. За січень ми мали мінус 2,4%. За перший квартал уже Міністерство економіки оприлюднило мінус 2%. То в мене є питання, скільки треба рости у II, III і IV кварталі, щоб вийти хоча б на ті 4%? Це ж фантастика! Думаю, що навряд ми побачимо такий ріст, принаймні в тій ситуації, що є, — наголошує Олег Пендзин.

Наразі загальні втрати української економіки підрахувати складно. Проте якщо ВВП почне стрімко падати, Україна може опинитися на порозі дефолту, кажуть експерти. А це загрожуватиме українцям суттєвим погіршенням якості життя, зокрема для тих, хто і так опинився за порогом бідності. Тож поки що рахунок 3:0 на користь локдауну.