Було ваше, стало наше: чому націоналізація «Мотор Січі» і не тільки можуть зруйнувати економіку України

Українська влада, відчуваючи неприємне падіння рейтингів, вирішила зробити кілька кроків, які подобаються людям.

Проти одного з них — масштабної націоналізації «несправедливо» приватизованих підприємств ще у 90-ті роки минулого століття — категорично виступають експерти.

Першою була «Криворіжсталь»

Нещодавно, як відомо, секретар Ради національної безпеки та оборони Олексій Данілов анонсував велику реприватизацію в Україні.

«Як і минулого разу, я сказав, що далі буде, повірте — і далі буде! Далі будуть офшори, власність, усе, що вкрадено з 1991 року в українського народу, буде повернуто українському народові. Понад це, всі депутати, у яких статки у 300-400 мільйонів, люди добрі, де ви це взяли?» — заявив він.

Висловивши тези, які напрочуд люблять слухати пересічні українці, Данілов, треба розуміти, започаткував процес, який рухається у протилежному напрямку від головного напрямку розвитку нашої держави — приватизації дер­жавного майна, що неефективно використовується, шляхом пошуку ефективного власника.

Такої ж думки дотримується і президент України Володимир Зеленський, який також озвучує рейтингові тези: що, наприклад, невдовзі буде проведено аудит законності передачі в приватну власність стратегічних підприємств і надр.

«Громадяни повинні знати, яким чином і на яких умовах низкою осіб в Україні були отримані ті чи інші ресурси. Тим, хто зробив це законно, боятися нема чого. І для того, щоб встановити це, буде проведено максимально ретельний аудит, результати якого будуть представлені суспільству», — заявив Зеленський, додавши, що ці відповіді мають бути конкретними, вичерпними та аргументованими як для громадян, так і для можливих судових справ.

Очільника «зеленої» команди гаряче підтримав і вчений-економіст, радник голови Офісу президента Тимофій Милованов, заявивши, що на даний момент головною мотивацією до таких дій є бажання справедливості.

«Насправді мало хто знає, що в Україні такі процеси, як реприватизація, відбуваються. Тут можна згадати лише гучну справу про «Криворіжсталь», який Юлія Тимошенко свого часу забрала в Пінчука та Ахметова. Але в Україні є багато таких кричущих випадків. Приклади реприватизації є. І тут немає нічого незвичайного, коли у випадках, якщо інвестор руйнує, а не інвестує в підприємство, — держава може втрутитися в інтересах своєї економіки, — заявив Милованов.

— Я не впевнений у тому, чи існує подібний реєстр. Але, звичайно ж у нас є реєстр державної власності, а тому можна простежити, що саме і кому було віддано. Стратегічні підприємства України не повинні потрапити під приватизацію в принципі. А ті підприємства, які вже приватизували раніше і які важливі для держави, — цією ситуацією дійсно повинна зайнятися Рада Національної безпеки і оборони України».

Виправити несправедливість і..?

Така ідея — відібрати і поділити — безумовно, сподобається вітчизняному електорату, який ще не відвикнув від базових соціалістичних цінностей. Утім чи зможе сама держава гарантувати справедливість під час приватизації, чи не перетвориться цей процес — якщо від нього, звичайно, не відмовляться і не використають як черговий козир на благо рейтингу Зе-команди і Зе-президента — на переділ майна з одних рук в інші та на руйнацію економіки?

Милованов стверджує, що таким чином ми — ні більше, ні менше — ліквідуємо велику несправедливість, яка відбувалася в 90-х роках минулого століття.

«Ваучерна приватизація, звісно ж, не була справедливою. Але це проб­лема не самої приватизації, а того, як саме це було зроблено. Якщо ми порівняємо нашу приватизацію з сусідньою Польщею, то там усе пройшло успішно і підприємства не були зруйновані або передані в руки монополістів. Зараз ці об’єкти працюють на державу і суспільство, крім своїх приватних власників. Тобто там вийшло зробити приватизацію добре. Адже сама філософія приватизації спирається на те, що в умовах ринкової економіки приватний бізнес є більш ефективним. Хоча, звичайно ж, і тут є винятки. Зараз держава не дуже хороший власник у даному контексті», — заявив радник президента, але при цьому між рядками все ж погодився, що йти шляхом соціалістичного популізму — не найкраща модель для розвитку економіки держави.

Але при цьому він вирішив наголосити: якщо умови щодо розвитку підприємства не виконують, то держава має право забрати підприємство і перерозподілити його в інші руки.

«У всіх приватизаційних угодах або є інвестиційні умови, або ні. Якщо їх немає, то, звісно ж, ніяких претензій бути не може. Крім винятку — в тому випадку, якщо підприємство навмисно руйнують. Але тут уже йдеться більше про саму поведінку власника. Тут дуже легко можна буде розібратися, на чиєму боці правда. Тому ніякого істотного ризику в такому перерозподілі я не бачу», — резюмував радник президента Володимира Зеленського.

«Мотор Січ»: ухвалити спеціальний закон

Однією з «найяскравіших» реприватизаційних ініціатив української влади стало повернення у державну власність запорізької «Мотор Січі», — ця історія вже вийшла на міжнародний рівень. І навіть суттєво зіпсувала наші взаємини з Китайською Народною Республікою, з якою власник заводу вже уклав угоду про продаж підприємства.

Як відомо, на засіданні Ради Національної безпеки й оборони 11 березня той самий секретар РНБО Олексій Данілов повідомив: приватизоване в 90-х підприємство «Мотор Січ», яке виробляє авіаційні двигуни і газотурбінні установки, незабаром перейде в держвласність. Пізніше він зазначив, що це станеться законно, згідно з чинним законодавством.

«Ми не можемо дозволити собі, перебуваючи у стані війни, віддати в чужі руки підприєм­ство, від якого залежить наша обороноздатність», — зазначив тоді Олексій Данілов.

При цьому експерти стверджують: зазначений Олексієм Даніловим законний спосіб переходу підприємства в державну власність можливий. Хоча на даний момент законодавства щодо такого переходу — націоналізації приватної компанії — в країні немає. «Доведеться ухвалювати спеціальний закон, який буде регламентувати саме цю транзакцію. Власне, в такому формулюванні ця ідея вперше і прозвучала з вуст глави фракції «Слуги народу» Давида Арахамії», — сказав старший економіст Центру економічної стратегії Дмитро Горюнов.

Інші експерти додають: для здійснення процедури переходу заводу в держ­власність повинен бути окремий, єдиний і однозначний механізм та критерії. Щоби врегулювати всі питання, потрібно не тільки ухвалити окремий закон, а й внести зміни до існуючих.

Зокрема, до закону про державний бюджет. Відтак якщо націоналізація все-таки відбудеться, то або потрібно окремий закон саме для націоналізації «Мотор Січі», або доведеться спиратися на вже існуючу базу, а це збільшить юридичні ризики — в цьо­му випадку націоналізацію буде набагато легше оскаржити в судах або просто затягнути. Щонайменше знадобляться зміни в закон про Держбюджет на 2021 рік.

На думку експерта Бориса Кушнірука, необхідно розділяти націоналізацію і конфіскацію. І в нашому випадку власникам доведеться компенсувати вартість акцій. І ціна там може бути чимала, бо враховуватиметься потенційна втрачена вигода.

«Тому варто очікувати багато довгих судових процесів щодо визначення розміру компенсації нинішнім власникам акцій АТ «Мотор Січ». Але погодившись із вимогою американського уряду щодо недопущення передачі технологій виробництва двигунів Китаю, потрібно думати, за рахунок яких замовлень це потужне підприємство зможе працювати в подальшому.

Більше того, воно потребує сотні мільйонів, якщо не мільярдів, доларів інвестицій в оновлення виробничих потужностей та науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи для розробки сучасних двигунів. В українського уряду цих коштів немає. Вже не кажучи, що нічого, окрім розкрадання державної власності, наші можновладці робити не вміють. Якщо це підприєм­ство залишиться у держвласності, то не потрібно бути оракулом, щоби передбачати його сумну долю, — написав Кушнірук на своїй сторінці у фейсбуці і додав:

— Тому, навіть провівши націоналізацію, потрібно зразу вирішувати завдання щодо того, яких інвесторів та на яких умовах шукати. Щоби гарантувати як залучення інвестицій у розвиток підприємства, так і забезпечення ринків збуту продукції цього підприєм­ства. Не впевнений, що Зе та його команда спроможні вирішити завдання, яке стоятиме перед державою щодо спасіння та розвитку одного з потужних українських підприємств».