В Україні намагаються реанімувати малі аеропорти: але літати нікому

Українська авіація не опускає крила навіть всупереч карантинним обмеженням.

Не так давно було оголошено про запуск нового лоукоста, і якщо це виявиться не лише намірами, то вітчизняну авіагалузь очікує підвищення конкуренції, а отже — ймовірність нижчих цін.

Утім трапиться це лише після завершення пандемії коронавірусу.

А наразі перевізники намагаються швидко заповнювати ніші у країни, де оголосили епідеміологічні послаблення, а влада намагається розвивати регіональні аеропорти.

Або робить вигляд, що розвиває їх, намагаючись освоїти державні кошти.

Виступ на біс

Наприкінці минулого тижня свій перший рейс здійснила нова авіакомпанія, яку позиціонують як іще один вітчизняний лоукост — BeesAirline.

Компанія зареєструвала два перші літаки, а один з них уже піднявся в небо, щоправда, не як лоукост, а як чартерний перевізник. Така схема, як відомо, є менш ризикованою для бізнесу і дозволяє сподіватися на швидшу прибутковість.

Два літаки — як позиціонують другого українського бюджетного перевізника, що сьогодні здійснює рейси, — це «Боїнги 737-800, випущені в 2010 році і які раніше перебували у Польщі. Ще раніше їх дев’ять років експлуатувала МАУ.

У перших планах «лоукостера» — польотна програма з Києва на єгипетський курорт Марса-Алам, а в квітні перевізник, як він сподівається, полетить до Кенії для одного з вітчизняних тур­операторів.

Базуватиметься компанія в аеропорту «Київ» (Жуляни), причому в класичній лоукост-моделі він має намір працювати вже з квітня 2021 року. Щоправда, ні напрямків польотів, ні цін керівництво компанії не оприлюднило.

Це дозволяє оцінювати таку ініціативу і позиціонування бізнес-моделі перевізника доволі скептично. Адже сьогодні, з урахуванням карантинних обмежень, свої плани суттєво скоротили навіть великі компанії, які, окрім іншого, відчувають іще й суттєві фінансові труднощі. BeesAirline із його двома літаками, безумовно, буде непросто кинути виклик грандам авіаперевезень.

Тим паче, що вже із перших кроків новій компанії не пощастило. На летовищі «Київ» планували організувати пресконференцію для журналістів — уперше за весь час пандемії, — на якій влаштувати фотозйомку першого лайнера у новій лівреї.

Втім коронавірус таки завадив цим планам: через спалах ковіду на летовищі у Нідерландах, де, власне, й перефарбовували літак, роботи довелося припинити. І у свій перший рейс Bees полетів у старій лівреї: кольорами МАУзі злегка зафарбованими логотипами на кілі та вінглетах.

Хто швидше до Тбілісі?

Тим часом інші вітчизняні компанії вирішили скористатися спрощеними правилами відвідування країни, які оголосила Грузія з 1 березня 2021 року, і активно відновлюють польотну програму до неї.

Так, «Міжнародні авіалінії України» на початку березня збільшили частоту польотів на відновленому маршруті Київ — Тбілісі до чотирьох рейсів на тиждень, а з 28 березня додадуть іще один рейс, відтак частота польотів становитиме п’ять рейсів на тиждень.

Ще одна авіакомпанія — перший український лоукостер «Скайап» — іще гнучкіше поставилася до лібералізації грузинських правил відвідування і запропонувала пасажирам відразу дев’ять маршрутів у Грузію.

Це будуть рейси з Києва, Львова, Одеси і Харкова в Тбілісі і Батумі. Також авіакомпанія планує відкрити рейси із Запоріжжя в Батумі. Як передбачається, «Скайап» запустить рейси з регіональних аеропортів України до Грузії наприкінці квітня або з травня.

Рейси з Києва в Тбілісі авіакомпанія вже виконує, а з Києва в Батумі полетить із 4 квітня. Ціна квитків в один бік коливається від понад 1600 до 2300 гривень без урахування багажу.

Як відомо, офіційний Тбілісі вимагає від туристів негативний тест ПРЛ, зроблений не пізніше, ніж за 72 години до вильоту. Уже в Грузії — на третій день перебування — туристам необхідно пройти повторний ПЛР-тест на коронавірус.

Після повернення в Україну самоізоляція або ПЛР-тест потрібні, якщо МОЗ України на той момент внесе Грузію в червоний список країн.

Рейси на «після війни»

Сьогодні в Україні триває реалізація планів із відродження регіональних летовищ. Спочатку, як відомо, таку ідею впроваджував ексміністр транспорту Володимир Омелян, а тепер вона — у переліку чільних пріоритетів президента Володимира Зеленського. Навіть більше, напрямок із розбудови регіональних авіахабів цьогоріч увійшов до найвідомішої національної програми «Велике будівництво». Серед таких об’єктів — 16 регіональних летовищ.

Причому в першій черзі програми, яку почнуть втілювати вже у нинішньо­му році, — робота в аеропортах Рівного, Ужгорода, Полтави, Чернівців, Кривого Рогу, Житомира та Вінниці.

У межах, наприклад, Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року аеропорт у Рівному планують модернізувати за 75 млн грн.
Суттєво більше коштів потрібно для відновлення авіаційної інфраструктури на сході держави.

Так, на Донбасі, ймовірно, буде збудовано новий цивільний аеропорт.

«Між Луганською та Донецькою областями знаходитимуть точку, і в цьому році ми почнемо у будь-якому випадку проєктування нового серйозного аеропорту саме для цих двох областей», — сказав Зеленський, уточнивши, що летовище збудують для обслуговування цивільних громадян.

Адже, за словами очільника держави, Маріупольський аеропорт наразі не можна використовувати для забезпечення авіасполучення в регіоні, — «тому що це небезпечно».

Аналогічна дилема очікує на уряд на заході держави, де Ужгородський ­аеропорт має обмежений ресурс для використання, адже для заходу на посадку літак має заходити у повітряний простір Словаччини. А тому сьогодні розглядаються два варіанти вирішення проблеми: реконструкція чинного летовища або будівництво нового.

Але тут постає найгостріше питання. Якщо, скажімо, аеропорти у віддалених східному та західному регіонах, швидше за все, користуватимуться успіхом у пасажирів, то досі залишається незрозумілим, як можна використовувати летовища Рівного, Житомира, Полтави. Окрім, звичайно, чартерних рейсів до турецьких чи єгипетських курортів, що дозволять отримати прибуток деяким тури­стичним операторам.

Рейси всередині України між малими летовищами не користуватимуться успіхом у пасажирів, а тому будуть надто дорогими.

Польоти за кордон — звісно, після пандемії — також будуть нецікавими для перевізників, адже неподалік кожного з них розташовані чинні летовища, куди літають регулярні рейси.

Для Рівного це аеропорт Львів, для Житомира і Полтави — два столичні летовища, куди можна добратися за півтори-три години.

А отже, проблема використання малих аеропортів спричинена не стільки короткими смугами і старими терміналами, а невисокою фінансовою спроможністю наших громадян.