Учителька з Полтавщини об’їздила майже 20 країн: «Мені цікаві ті, в яких мало хто побував»

Тетяна Бухун — учителька математики Шишацької опорної школи, що на Полтавщині, мабуть, народилася в сорочці мандрівника: за шість років об’їздила майже 20 країн.

Для неї подорожі — це не просто відпустка, а саме життя, адже світ надто цікавий, щоб спостерігати його лише з однієї географічної точки.

Спочатку дівчина подорожувала Україною, об’їздила всі великі міста та узбережжя Криму.

Та коли півострів був анексований Росією, постало питання: де ж відпочивати? І Грузія виявилась ідеальним вибором для подорожі.

«До чарівної батьківщини Суліко — рукою подати»

— Якщо вам скажуть, що їхати до Грузії небезпечно, — вірте! Так, небезпека є — закохатися по вуха в цю країну, людей, гори Кавказу й атмосферу, — ділиться враженнями Тетяна.

— І цей «вірус», на щастя, невиліковний. Саме з цієї країни все почалося, тому я завжди кажу, що Грузія — то любов. Прямий нетривалий переліт — три години в небі — і ви на місці. Уся країна пахне шашликом, а без вина Грузію взагалі важко уявити. Його тут подають не в келихах, як у нас, а в літрових банках. А чи можете ви уявити, що алкогольний напій можна продегустувати просто з фонтана?

Так-так, на набережній курортного міста Батумі із водограю ллється не вода, а чача. І я це бачила на власні очі! А ще грузини так люблять українок! Православна віра, відсутність мовного бар’єру, краса природи, знаменита гостинність і приголомшлива кухня — це те, що змусить мене повернутися в цю країну ще.

Однак наступна подорож до Болгарії мандрівницю не тільки не вразила, ба більше — розчарувала. Дівчина очікувала, що на піщаному пляжі потягуватиме коктейль з трубочки і милуватиметься пальмами й горами, проте побачила лише забруднене море.

 «Не повезло з морськими подорожами, повезе з екскурсійними», — подумала Тетяна і вирушила у захоплюючу поїздку Європою. Румунія, Чехія, Австрія, Угорщина, Німеччина. За два роки дівчина відвідала ці країни, і в кожній iз них отримала приємний шок, бо вперше у житті побачила міста, де немає сміття та безхатьків, натомість є гарні дороги та чудова архітектура.

А далі мандрівниця вирушила підкорювати території Африки, обрала недорогий тур і полетіла до Єгипту, а пізніше до Тунісу.

Їхала на море, потрапила в коронавірус

Із хвилюванням та сміхом водночас згадує подорож до Китаю. Тож аби потрапити до Піднебесної в грудні, тур забронювала ще у вересні й упродовж чотирьох місяців вивчала культуру країни, перечитувала кілька разів про ритуал церемонії чаювання...

А загугливши в iнтернеті про тропічний та екзотичний острів Хайнань, дівчина бачила фото справжнісінького раю на землі — ідеально зелені пальми, найчистіші пляжі з добірним піском, розваги на будь-який смак та море екзотичних фруктів. Не спокуситися на цю красу просто неможливо!

Проте несподіванки, з якими зіткнулася Тетяна на острові, вона навіть не могла передбачити.

 — Забудьте про все, що ви знали раніше про подорожі. Всі органи чуття кричать, що ти потрапив на інший кінець світу. Там усе інакше, все навпаки: день iз ніччю помінялися місцями, тут не говорять ні російською, ні тим паче англійською, тож знання цих мов вам не знадобляться. Ні гугл - додатки, ні соціальні мережі там не працюють. Тому завчасно треба встановити додаток VPN, аби хоч якось тримати зв’язок із Батьківщиною.

На кордоні все дуже строго. Відбитки беруть з усіх пальців. А на самому острові чимало заборон — на материк так просто не потрапити.

Над Південно-Китайським морем або, як люблять говорити туристи, над Тихим океаном стелиться аромат місцевої кухні.

Їжа в Піднебесній – ну дуже специфічна.

У Китаї Тетяні «пощастило» опинитися саме в той момент, коли людство вперше почуло про COVID-19.

— Ви уявляєте, я відпочиваю біля океану! — говорить мандрівниця. Та пiсля споглядання страв апетит швидко зникає. Китай — країна з чи не найрізноманітнішою кухнею у світі.

Але улюблені «смаколики» китайців українець навряд чи вподобає. — Коли я тільки приїхала, перше, що мене шокувало, це популярний місцевий фаст-фуд — курячі лапки з кігтиками.

Здається, тут їдять все, що теоретично можна з’їсти, але як на мене, все неїстівне. Хліб — солодкий, ковбаса — солодка, риба, якої в Китаї вистачає, обвалена у чомусь кислому, гіркому й солодкому водночас.

І це ж на Хайнані, де харчування адаптоване під туристів! Що ж тоді їдять на материку? Тож якщо ви хочете схуднути, вам сюди! Єдине смачне — це фрукти. Їх можна купити за безцінь. Береш усе підряд, бо не розумієш, що воно таке.

Та, напевно, всі чули про королівський фрукт дуріан? Він дійсно має найогидніший і найсмердючіший запах, iз ним у літак — зась. Це запах часнику, тухлої риби чи яєць, гнилої цибулі, каналізації, смердючих шкарпеток водночас. Проте смак нагадує заварний крем, отакий, як для тортів і тістечок, а іноді — як підтале морозиво.

Китайці не п’ють алкоголю, але палять і постійно жують якісь жуйки з «дурманом», тому, якщо пригощатимуть, — краще відмовитися, бо невідомо, які будуть наслідки.

Величні буддійські храми, будинки, дерева і велика кількість мостів — пішохідний, що за свої криві форми українські туристи прозвали «п’яним», скляний, що не для людей зі слабкими нервами — він розміщений над безоднею і лякає відвідувачів спецефектом — тріскотом скла під ногами. Все це туристка ­встигла побачити у перші дні відпустки. Але далі було ще «цікавіше»...

Прокинувшись одного ранку, Тетяна побачила, що весь персонал та всі відпочиваючі ходять у масках. Дівчині одразу спало на думку, що в готелі ремонт, і аби не нанюхатися токсичних речовин, адміністрація видала захисні респіратори.

Хто ж міг подумати, що Китай виявиться батьківщиною вірусу COVID-19 і чи не найнебезпечнішим місцем на землі.

Адже перед подорожжю до Піднебесної в Україні про коронавірус і не чули! При цьому сама мандрівниця, на щастя, не захворіла, хоч ринків з екзотичними тваринами і знахарськими крамничками обійшла чимало. Та удача таки існує, бо вибратися з того вірусного пекла вдалося без перешкод, а вже за два дні кордони Китаю і небо закрили.
Та на цьому «сюрпризи» не закінчилися.

— Приземлившись у Борисполі, я замовила «бла-бла-кар», аби доїхати нареш­ті на Полтавщину. Водій, побачивши велику валізу, запитав, де подорожувала. А я візьми й скажи: «З Китаю повертаюся»... За дві хвилини я вже стояла з усіма пакунками і своєю великою валізою на узбіччі. Довелося шукати інший транспорт.

Проте вдома Тетяну чекало не краще... Одні кричали посадити її на самоізоляцію, хоч на той момент про це навіть мови не було, інші сахалися, мов від навіженої. Згодом, аби відзначити свій ювілей, дівчині довелося обійти не одне кафе, аби дозволили святкування. Містечко ж маленьке — всі один одного знають...
Сьогодні Тетяна Бухун мріє відвідати Албанію.

— Мені цікаві ті країни, в яких мало хто побував, тим паче що Албанія довго була закрита для туристів. Захоплюючі краєвиди — море і гори, близький переліт і бюджетні тури. Все так, як мені подобається. А щодо Китаю? Згадувати про подорож, звичайно, буду ще довго, проте другий раз полетіти туди, напевно, не ризикну.