Горизонт. Європа. Чи буде продовження для українських учених?

Інтеграція української науки в Європейський дослідницький простір була, починаючи з 2014 р., гаслом усіх без винятку українських урядів.

Дещо в цьому напрямi було таки реально зроблено: в 2015 р. Україна приєдналася як асоційований учасник (на безпрецедентно пільгових умовах) до Рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій «Горизонт 2020».

Українські дослідники та інноватори з майже 300 ЗВО, наукових установ та інноваційних підприємств за роки дії програми підписали грантові угоди й отримали гранти на загальну суму в 44 млн. євро (що дорівнює річному бюджету фінансування науки в усіх українських університетах).

Сьогодні термін програми «Горизонт 2020» завершився. Чи (і на яких умовах) братимуть українські вчені участь у наступній амбітній Рамковій програмі ЄС «Горизонт. Європа» — наразі невідомо: наш уряд фактично й не розпочинав повноцінного переговорного процесу з цього питання. Більше того, зруйнованою несподівано виявилася й сама договірна основа наукового співпровітництва України і ЄС. Причому сталося це з нашої вини.

Нагадаю: ще законом України N 368-IV від 25.12.2002 було ратифіковано угоду між Україною та Європейським співтовариством про наукове і технологічне співробітництво.

Ст. 7) цієї угоди, зокрема, передбачає, що гранти, надані ЄС, будуть звільнені українською стороною від сплати мита, будь-яких митних зборів, податків на додану вартість, податків на прибуток, а також від сплати всіх інших аналогічних податків і зборів.

Відтоді ця угода регулярно продовжувалася за згодою сторін на кожний наступний п’ятирічний термін. Востаннє угоду (у формі обміну нотами) між Україною та Європейським Союзом про відновлення дії угоди між Україною та Європейським співтовариством про наукове і технологічне співробітництво було ратифіковано законом України № 602-VIII від 15.07.2015.

На жаль, минулого року МОН своєчасно не здійснило кроків для пролонгації чинності цієї угоди на наступні п’ять років. Відповідні документи потрапили з МОН до МЗС тільки в грудні, й після того лежать там.

Отже, базова угода про наукове і технологічне співробітництво між Україною і ЄС уже не діє, а українські вчені виявилися позбавлені можливості отримувати європейські гранти та ввозити необхідне обланання без сплати мита й податку на додану вартість (що часто означає для них неможливість отримання таких грантів та обладнання взагалі). Адже в кошториси грантів за програмою «Горизонт 2020» (частина з них іще виконується) ніхто коштів на розмитнення й ПДВ не закладав!

Таким чином, усі попередні здобутки України на ниві інтеграції в Європейський дослідцицький простір виявилися перекреслені. Причому йдеться не лише про домовленості, досягнуті після перемоги Революції гідності, а й про базову угоду, укладену ще в часи президента Леоніда Кучми.

На жаль, мушу зробити висновок: «молоді реформатори», які прийшли в МОН після вересня 2019 р., виявилися нездатними до щоденної ефективної «чорнової» роботи. І в сфері науки це позначилося не лише на міжнародній співпраці.

У жовтні 2019 р. фактично одноосібною волею тодішнього заступника міністра з питань вищої освіти, (який жодного для не пропрацював у цій самій системі вищої освіти, і, очевидно, просто не уявляє, в яких умовах виживають сьогодні науковці) було зірвано процес атестації наукової роботи ЗВО.

Як наслідок — базове фінансування науки в університетах (до якого йшли багато років) не запроваджено й досі, а вже передбачені на це в дер­жавному бю­джеті кошти (100 млн грн на 2019 р., 400 млн грн на 2020 р.) до вчених так і не потрапили. І це — в час, коли глобальні виклики (безпекові й епідемічні) як ніколи потребують аргументованих наукових відповідей.

Учені цінують те, що нове керівництво МОН намагається сьогодні виправити шкоду, завдану діяльністю поперед­ньої «молодої команди».

На завершальній стадії процес атестації наукової роботи ЗВО — тож є шанс, що бодай цього року передбачені бюджетом 100 млн грн (сума для української науки, швидше, символічна!) таки дійдуть до університетських лабораторій. Розпочалася і діяльність з відновлення дії базової угоди про наукове співробітництво з ЄС.

Але, на жаль, не все тут залежить від МОН: потрібне сприяння й інших відомств — насамперед МЗС (яке від грудня минулого року отримало нарешті пакет необхідних документів). Багато важить і позиція Мінфіну, який традиційно з підозрою дивиться на всілякі митні й податкові пільги.

Тому Академія наук вищої школи України — заснована в 1992 році всеукраїнська громадська наукова організація, що об’єднує понад 400 провідних учених, докторів наук і професорів, що працюють в усіх університетських центрах нашої держави — була змушена звернутися до президента Володимира Зеленського з проханням дати невідкладне доручення уряду терміново здійснити всі кроки для відновлення дії базової угоди про наукове і технологічне співробітництво між Україною і ЄС від 2002 року та відразу після ухвалення необхідного рішення в Брюсселі розпочати нарешті повноцінний переговорний процес щодо умов долучення України до рамкової програми ЄС із досліджень та інновацій «Горизонт. Європа».

Олександр НАКОНЕЧНИЙ,
президент Академії наук вищої школи України