Понад 10 років по тому: чи реально покарати причетних до укладання «Харківських угод»

Служба безпеки України розпочала досудове розслідування підписання та ратифікації Верховною Радою у 2010 році угоди щодо перебування Чорноморського флоту Росії на території України.

За повідомленням пресцентру СБУ, провадження відкрили за фактом можливої дер­жавної зради. Відповідне доручення Службі безпеки дала РНБО після свого засідання в четвер.

Після перевірки СБУ має ухвалити рішення про доцільність порушення кримінальних справ про державну зраду щодо депутатів, які майже 11 років тому голосували за ратифікацію.

«Цікавий перелік осіб»

У ході вищезгаданого досудового розслідування слідчі мають дослідити обставини підготовки та підписання 21 квітня 2010 року «Угоди між Україною і Російською Федерацією з питань перебування Чорноморського флоту РФ на території України до 2042 року» (така офіційна назва «Харківських угод»).

Ганебний документ підписали тодішні президенти України та Росії — Янукович і Медведєв, а 236 народних депутатів їх ратифікували.

Таким чином перебування російських військових (тих самих «вєжлівих людєй», які сповна проявлять себе в 2014-му) в Криму, яке мало закінчитися в 2017 році, було продовжено до 2042 року. В обмін на це Україна отримала 100 доларів знижки на російський газ. Більшість політичних експертів називають цю угоду початком здачі Криму.

Секретар РНБО Олексій Данілов зазначив, що у списку на перевірку є і чинні нардепи, і олігархи, і «перелік осіб, який дуже цікавий». Нагадаємо, серед тих, хто підтримав ратифікацію, — Рінат Ахметов, Володимир Литвин, Василь Хмельницький, Ігор Палиця, Давид Жванія, Олександр Омельченко (останні три належали до опозиційної фракції НУНС).

Але, незалежно від посад і прізвищ, як зазначив пан Данілов в ефірі програми «Свобода слова Савіка Шустера», всі причетні до підписання «Харківських угод» нестимуть відповідальність. Виправдовуватись голові РНБО довелося ще й тому, що серед причетних до створення угод опинився і його заступник Руслан Демченко.

Пан Демченко взагалі особа досить цікава. Це саме він фігурує у «вагнергейті» як один із тих, хто був присутній на зустрічі у президента, після якої відбувся злив інформації iз затримання «вагнерівців» і подальший провал спецоперації. Він примудрився попрацювати на Банковій практично за всіх президентів, починаючи з Кучми.

За Ющенка керував офісом президента і Службою державного протоколу. За Януковича був заступником і першим заступником міністра закордонних справ, був куратором зовнішніх відносин з Росією, за що його журналісти охрестили «сірим кардиналом МЗС».

А для Порошенка і Зеленського був радником. Від 16 червня минулого року Демченко, згідно з президентським указом, є першим заступником секретаря Ради національної безпеки і оборони України.  

«Якщо хтось, — не має значення, хто, — із посадовців був причетний, він має за це відповідати. Чи був пан Демченко причетний чи ні — мені не відомо. Якщо в процесі слідства щось буде з’ясовуватись, ще раз — не має значення прізвище, ім’я, по батькові, має значення позиція, яку буде займати слідство... Ви чули виступ президента, він чітко сказав: індульгенції ні в кого немає, якщо людина винна, вона має відповідати», — заявив Данілов, коментуючи питання можливої причетності свого заступника до підготовки «Харківських угод».

Хоча в МЗС України, відповідаючи на інформаційні запити ЗМІ, офіційно спростували причетність пана Демченка до створення «зради». Мовляв, повноваження займатись питаннями двосторонніх відносин iз РФ він отримав уже після підписання «Харківських угод».

Демченко був призначений на посаду заступника міністра закордонних справ України 17 лютого 2010 року, а «відповідно до наказу МЗС № 82 про розподіл обов’язків між заступниками міністра, до його повноважень двосторонні відносини з Російською Федерацією були віднесені лише 27 квітня — тобто через шість днів після підписання «Харківських угод» та внесення їх на ратифікацію до Верховної Ради України», зазначили у відомстві.

«Дітися було ніде»

Водночас юристи наголошують, що притягнути народних депутатів до відповідальності в принципі неможливо. Українське законодавство передбачає, що народний депутат не несе юридичної відповідальності за будь-яке голосування.

Якщо вже й притягувати когось до відповідальності, то це тих, хто готував ці «Харківські угоди» та дав їм хід. Ще в 2018 році народний депутат кількох скликань Степан Хмара говорив у інтерв’ю «УМ»:

«Оте, що підписав у Харкові Янукович, — це державний злочин. І він мав би іти під суд разом із Литвином. Володимир Литвин як голова ВР підписав цей ганебний та антидержавний закон і має нести юридичну відповідальність (депутати, які голосували, несуть лише політичну відповідальність). І я не розумію, чому досі жоден депутат не звернувся до Генпрокуратури з вимогою порушити кримінальну справу проти Литвина, який вчинив кримінальний злочин і має сидіти в тюрмі!»

Нагадаємо, що коли ратифікували «Харківські угоди», в парламентській залі були і бійки, і димові шашки, і яйця (спікера Литвина прикривали від яєчної атаки парасольками), і залиті епоксидною смолою місця для карток голосування, і навіть постраждалі (нардепа Олеся Донія госпіталізували зі струсом мозку). Проте регіоналам, підкріпленим силами «тушок» і комуністів, таки вдалося ухвалити рішення.

Але ексспікер Володимир Литвин категорично не згоден зі звинуваченнями у зраді національних інтересів.

«Ні, абсолютно ні. Це не була зрада. Це була вимушена необхідність. Це питання спочатку розглядала РНБО, де доповідалися всі аспекти. Тоді визнали, що дітися ніде, треба йти на підписання угод. Це був квітень 2010 року, бюджету немає. Бо угода, підписана раніше (йдеться про газову угоду Тимошенко—Путіна. — Авт.) передбачала непідйомну для нас ціну на газ. Тобто це було рішення РНБО. І хто, як не секретар, мав би про це знати, а він навіть не згадав про це», — заявив Володимир Литвин в ефірі телеканала «Україна 24».

Володимир Литвин упевнений, що причиною заяв Олексія Данілова про «Харківські угоди» були спроби дискредитувати його як кандидата на посаду ректора Київського національного університету ім. Тераса Шевченка перед виборами 17 березня.

Чому про «Харківські угоди» згадали саме зараз — і справді цікаве питання. І, звісно, головна мета — зовсім не перешкодити Литвину стати ректором.

Доктор юридичних наук, експерт Центру політико-правових реформ Микола Хавронюк у коментарі ВВС News Україна зазначив, що політичні причини відіграли не останню роль у рішенні РНБО. І метою могли бути спроби підвищити рейтинг влади.

«В Україні вже традиція — починати кримінальне провадження, а потім тягти рік, другий, третій, а там уже й строки давності минуть. Ідеться ж про події, що мали місце майже 11 років тому, а Кримінальний кодекс передбачає строки давності 10-15 років навіть для тяжких злочинів», — наголосив експерт. Тому з великого ґвалту довкола «харківської зради» може вийти маленький пшик.

ДО РЕЧІ

Ще однією гучною заявою на останньому засіданні РНБО стало повернення в державну власність підприємства «Мотор Січ» у Запоріжжі.

«На сьогоднішній день прийнято рішення, згідно з яким підприємство повернуть українському народові. Буде повернуто у власність Української держави законним, конституційним способом найближчим часом», — заявив очільник РНБО Данілов. «Україна не може дозволити собі, перебуваючи в стані війни, віддати в чужі руки підприємство, від якого залежить українська обороноздатність», — додав він.