Золоті унітази тягнуть на «Золоте дно»: з’явився гучний фільм опозиціонерів про «палаци» і авто Лукашенка

Українці вже дещо призабули гучні фільми про палац президента-втікача Віктора Януковича в Межигір’ї з його інтер’єрами в стилі «пацан-кітч» та золотими унітазом i батоном.

Росіяни ще пережовують викривальний фільм Олексія Навального про палац російського президента Володимира Путіна в Геленджику вартістю 3,5 млрд доларів, який був викладений в інтернет 19 січня цього року і набрав понад 100 млн переглядів.

Але «слуги народу» в ранзі президентів пострадянських республік невтомно підкидають чергові сюжети для подібних викривальних стрічок.

Увечері 8 березня білоруський опозиційний телеграм-канал Nехта випустив фільм про статки бацьки Олександра Лукашенка.

У перший день його подивилися понад мільйон користувачів, на другий — два мільйони, станом на 11 березня — вже понад чотири мільйони переглядів у ютубі.

Це при тому, що населення Білорусі становить близько 9 млн людей. Утiм 83-хвилинний фільм переглядали не лише білоруси.

Є де в бацьки жити і хороше походити

Олександр Лукашенко незмінно наголошував, що він увесь, від п’яток до лисини, вийшов з народу, що його єдиним пріоритетом є турбота про благополуччя білоруського народу, що він «нічого не має», що й підтверджує його податкова декларація.

Документальний фільм білоруського блогера Степана Путила та його команди «Золоте дно» з нищівною доказовістю спростовує цю мильну бульку білоруського диктатора.

Офіційно, стверджують автори фільму, Олександр Лукашенко живе на зарплату президента Республіки Білорусь. Неофіційно їм, з опорою на документи і свідчення журналістів і анонімних співробітників адміністрації, вдалося виявити у незмінного лідера держави 18 резиденцій, величезний автопарк, 4 літаки і гелікоптер. Усі вони для податкових служб і генпрокуратури — «невидимки»: рядок про особисте майно в податковій декларації Олександра Лукашенка залишається порожнім.

Стрічка розбита на окремі розділи, які розкривають жадобу до наживи «народного президента». В одному викривачі розповіли про 18 резиденцій, якими користується білоруський лідер. Частина з них побудована ще в радянські часи, а тепер переобладнана з небаченою розкішшю та перейшла в користування Лукашенка і його синів.

Але більшість iз них, у тому числі Палац незалежності в Мінську, житловий комплекс «Восток», побудовані за роки його президентства з використанням корупційних схем. Вони нібито «подаровані» бізнесменами, близькими до президента.

Палац незалежності привернув пильну увагу журналістів Nexta не тільки тому, що обійшовся платникам податків як мінімум у 250 мільйонів доларів, хоча сам Лукашенко стверджував, що в нього не вкладено «жодного бюджетного рубля».

Після виборів і багатомісячних акцій протесту ця будівля стала своєрідним символом протистояння: сюди, на вертолітний майданчик, приземлився 23 серпня Лукашенко з сином Колею і, розмахуючи автоматом, цікавився, чи залишився хтось iще «там» з його супротивників.

За даними авторів фільму, в Палацу незалежності зовсім не адміністративне призначення: тут є сауна, басейн, кімнати відпочинку, зимовий сад, винний льох, збройова, спальня для глави держави і його сина Колі, а також повний штат обслуги.

При цьому золото, зазначають автори фільму, присутнє не тільки на атрибутах туалетної кімнати, а й на гербі Республіки Білорусь. Воно прикрашає головний зал Палацу. І, до речі, в одному з президентських літаків також встановлено золотий унітаз. Януковичу було в кого переймати досвід.

У повсякденному житті, показують творці «Золотого дна», президент Білорусі завжди любив розкіш.

Про це свідчать його наручний годинник Patek Philippe, моделі яких змінюються з роками, але залишаються незмінно дорогими; його ексклюзивні, виконані на замовлення золоті ручки італійської фірми Montegrappa вартістю близько 4 тисяч євро, які Лукашенко любить дарувати наближеним; автомобілі за сотні тисяч і навіть мільйони доларів з його особистої колекції і президентського автопарку (в тому числі подарований «одним російським бізнесменом» броньований Maybach 62).

Розкішні авто загальною вартістю 4 мільйони євро, за даними журналістів Nexta, ні в яких податкових документах не фігурують. Як і «Боїнги» 737 і 767, Ту-154, бізнес-джет Gulfstream G550, вартість яких — сотні мільйонів євро, італійський вертоліт.

До речі, в Білорусі будувати приватні вертолітні майданчики заборонено, повідомляють автори фільму. Дозвіл є тільки в однієї людини — самого Лукашенка, який «нічого не має».

У палаці Луки.

Європу обвели довкола пальця

Автори «Золотого дна» в одному з розділів докладно зупиняються на «європейській схемі фінансування режиму Лукашенка».

За їхньою інформацією, в період з 2014-го по 2020 роки Євросоюз виділив Білорусі майже 3,5 мільярда євро, сподіваючись переконати Мінськ не зближуватися з Москвою після анексії Криму та агресії на сході України, а залишатися у фарватері західноєвропейського впливу.

Президентські вибори в серпні минулого року, результати яких у Брюсселі вважають сфальсифікованими, у підсумку пішли на репресії проти тих, хто заперечував перемогу Лукашенка, показали всю глибину помилки ЄС.

Багато років, розповідають журналісти Nexta, через Європейський банк реконструкції і розвитку та Європейський інвестиційний банк видавалися безоплатні позики й однопроцентні кредити на розвиток економіки і підприємництва, екологічні програми. Замість використання коштів за призначенням, стверджують автори «Золотого дна», Лукашенко привласнював їх чи роздавав своїм близькому оточенню.

На європейські гроші близькі до президента «забудовники» будували житло, яке потім через іпотеку від 8 до 24% продавали звичайним громадянам.

Кошти, що виділялися на екологічні програми, свідчить анонімне джерело в адміністрації президента, йшли на утримання резиденцій глави держави в заповідниках, інші містобудівні потреби.

Так, у Вітебській області замість очищення русла Західної Двіни (ЄС виділив кошти на прохання сусідньої Латвії) побудували площу Перемоги з фонтанами.

Останній приклад — виділення навесні минулого року 60 мільйонів євро на допомогу в боротьбі з епідемією коронавірусу. Гроші офіційний Мінськ взяв, але витратив на інше, розповідає німецький євродепутат від партії Зелених Віола фон Крамон-Таубадель.

Ну, звісно ж, Лукашенко стверджував, що в Білорусі COVID-19 не було. «Я думаю, Євросоюз засвоїв цей урок. Наші сподівання не виправдалися. Лукашенко продовжує проводити політику автократії та диктатури, а в останні місяці ми бачимо особливу жорстокість. Це зробило будь-яку співпрацю неможливою. Всі програми та кошти заморожені», — резюмує фон Крамон-Таубадель.

Триматися за владу «будь-якою ціною»

Історичну фразу французького короля Людовіка XIV «Держава — це я» Олександр Лукашенко міг би цілком привласнити, оскільки, на думку авторів фільму, більшість корупційних схем зав’язані безпосередньо на ньому, адже білоруський президент не відокремлює себе від держави.

Бізнес у Білорусі можна робити тільки за схемою і під особисті гарантії очільника держави. Російські магнати Михайло Гуцерієв та Ігор Макаров, сербські бізнесмени Драгомир і Боголюб Каричі, олігархи місцевого розливу Павло Топузідіс і Олексій Олексін, як вважають творці «Золотого дна», отримують від Лукашенка дозволи, землі, ліцензії і потім «дякують» йому «подарунками».

У розслідуванні йдеться і про слабкості Олександра Лукашенка до жіночої статі, в результаті чого з’являються нові обличчя в адміністрації, парламенті й на телебаченні. Зi свого приватного гарему Лукашенко також поставляє вродливих дівчат високим зарубіжним гостям, зокрема з пострадянських республік Середньої Азії.

Також мовиться про житлову проблему в країні, коли простим громадянам потрібно роками чекати і збирати на заповітну квартиру, а співробітники ОМОН і військові, особливо — які відзначилися при розгоні протестів, отримують житло за прискореною процедурою. Але головна тема — це корупція.

Наприкінці фільму автори обіцяють поглибити її, оприлюднивши нові розслідування про торгівлю зброєю, наркотиками, контрабанду і «конфіскат», коли в Білорусі привласнюють товари, які йдуть транзитом через її територію.

Білоруські опозиційні ЗМІ тепер обмірковують, як вплине розслідування на подальшу долю протестів у країні. «Фільм став контратакою в боротьбі за інформаційний порядок дня. В останні навіть не тижні, а місяці режим тут мав відчутну перевагу, а ось опоненти виглядали сумно», — пише у своєму телеграм-каналі журналіст Петро Кузнєцов.

«Фільм вийшов крутішим, ніж очікувалося, оскільки виявився не сюжетом-розслідуванням про якісь резиденції, а сильним узагальненням фактів, які малюють образ верхівки влади в цілому», — вважає він.

Також він вважає, що стрічка створює ще один привід для протесту, адже розкриває «головний мотив» збереження влади Лукашенком «будь-якою ціною».

«І цей мотив, на жаль, — не бажання служити народу, а жити царським життям коштом того ж самого поневоленого народу», — додає він.

Журналіст Дмитро Гурнєвич у фейсбуці називає фільм «мегаефективним». «Навіть після 15 років у журналістиці мене знову мучила злість та образа через вкраденi в народу державу та час, який йому ніхто не поверне», — додає він. Журналіст білоруської секції «Радіо «Свобода» Сергій Наумчик пише, що «масштаби корупції», показані у фільмі», вражають навіть тих, кому ці факти давно відомі».

Політичний аналітик Тетяна Чуліцька прогнозує в коментарі «Радіо «Свобода», що білоруська влада відреагує на фільм посиленням репресій, а прихильники президента навряд чи змінять своє ставлення до нього. Водночас журналіст Дмитро Галко пише, що фільм навряд чи підніме народ на протест, адже корупція не є головною проблемою в країні.

«Білорусь страждає не від жадібності Лукашенка. Вона страждає від його необмеженої влади, обтяженої його власною обмеженістю та впертістю, безумством та жорстокістю, повною відсутністю емпатії. Розповідь про нього як про злодюгу не підніме народ на повстання», — пише журналіст.

«Проблема не в італійських ручках, не у швейцарських годинниках, не в елітних лижних костюмах і велосипедах. Лукашенко краде не по дрібниці — він вкрав у народу свободу волі та майбутнє, його гідність і честь», — додає автор.

Документальний фільм «Золоте дно» можна переглянути за адресою.