ПРИКОЛИ про священників та «Інстаграм»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
— Фімо, що ти їстимеш на вечерю?
— Поклади мені шматочок тієї білої риби.
— Але це не риба, а сало.
— Я тебе не питаю, як звуть рибу.
* * *
— Яшо, любий, одягни шапку.
— Я в цiй шапцi як ідіот.
— Ти думаєш, рiч у шапці?
* * *
— Дівчино, ви годину тому телефонували і сказали, що тільки бампер пом’ятий. А тут, дивлюся, — ще капот, дверцята і скло вибите.
— Так я поки доїхала...
* * *
— Якщо дивишся в книгу і бачиш фігу, що це означає?
— Це означає, що дружина знайшла таки заначку.
* * *
Маленький Марік грав iз хлопцями у дворі. Забігши за ріг, він побачив, як тато цілує сусідку тітку Дору, і подумки уявив, якого кольору в нього буде новий велосипед.
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Два бажання на ранок: щоб кава була гарячою, а вороги – холодними. >>
— Наталко, а скільки у вашому житті було романів?
— Лише один. >>
— І що ти так довго в тій ванній робила?
— Що... Міняла зимову гуму на літню. >>
— Алло, ТЦК? Ви можете терміново забрати мене в армію?
— Так, звичайно. А де ви перебуваєте? >>
— Галю, це наше перше свіданіє! Я за все плачу! Куди тебе повести? >>