Артемівськ під артобстрілом

      Об'єднані бригадні склади 52-ї механізованої бригади призначені для зберігання ракетно-артилерійських снарядів, серед яких і 31 тисяча 160 штук ракет системи «Град» — реактивних снарядів М21ОФ, здатних пробивати земляний вал завтовшки один метр. Боєприпаси перебували у залізобетонних сховищах, однак від детонації снарядів зірвало дах, і дрібні осколки, великі уламки та практично цілі снаряди й ракети почали розлітатися на всі боки. Пізніше військові фахівці підкреслюватимуть, що, слава Богу, під час зберігання до снарядів не була під'єднана бойова частина. Інакше ті ж снаряди калібру 122, 4 мм системи реактивного залпового вогню могли досягати відстані до 20 кілометрів. Однак, погодьтеся, слабкою втіхою стало те, що незаряджені осколки розліталися на три-чотири кілометри... Тим більше що західний мікрорайон міста розташований за пару сотень метрів від небезпечного військового сховища.

      Про інтенсивність «артобстрілу» свідчать цифри, які в суботу на зустрічі з журналістами назвав міністр МінНС, генерал-полковник Григорій Рева. За попередніми даними, на складах зберігалися майже 3 тисячі 170 тонн боєприпасів різних видів (тобто 56 залізничних вагонів), 1700 з яких «самоліквідувалися» — знищено 10 сховищ із донедавна наявних 17.

      Потужну канонаду, розповідають, було чути навіть в сусідніх Дзержинську та Костянтинівці. А що коїлося в ці години у самому Артемівську, уявити важко. Вибухова хвиля не залишила ніяких шансів шибкам вікон у багатоповерхових будинках, а осколками понівечило покрівлі. Через відключення енергопостачання зупинився весь транспорт, обірвало телефонний зв'язок, а після оголошення по радіо надзвичайного стану почали евакуйовувати мешканців із найбільш небезпечних районів. Приборкували пожежу 50 бригад вогнеборців та майже три сотні одиниць спеціальної пожежної і рятувальної техніки. На вулицях з'явилися навіть танки й БТРи. Допомагати потерпілим негайно з'їхалися медичні бригади навіть з сусідніх міст — Горлівки, Костянтинівки та Слов'янська.

        За ініціативи голови Донецької облдержадміністрації Анатолія Близнюка, який оперативно прибув до Артемівська, тут створили оперативний штаб з ліквідації наслідків надзвичайної ситуації. Його першочергове завдання — безпека населення. З цією метою було підготовлено автобуси для евакуації більше 14 тисяч артемівців. Тим часом самі мешканці, а особливо діти, пережили три жахливі дні.

      Міська загальноосвітня середня школа № 24 вчить школярів усього за кількасот метрів від небезпечного об'єкта. Надійка, учениця 7-го класу, зізналася кореспонденту «УМ», що спершу дітлахи повірили в початок війни.

      «У нас йшов урок фізики, аж раптом щось недалеко вибухає. А далі ще, ще і ще. Звісно, було страшно, бо навколо таке робилося! Найбільше злякалися першокласники: вони всі плакали, бо спочатку подумали — почалася якась війна. Вчителі швиденько нас відвели до ставка і вже потім усіх автобусами забрали звідти. А наші батьки в цей час, мабуть, були в паніці: де ми і що з нами?» — пригадує школярка.

      Мешканка сусіднього будинку Олександра переконана, що картина була не для людей зі слабкими нервами. «Навколо все гримить, і звідти, від складів, пішла вибухова хвиля, а до 8-го ставка діти одне поперед одного біжать. Із дитсадка їх виводять, швиденько вдягають на ходу. Вони, бідолашні, плачуть, але біжать хто як може. І мій внук, якому всього два з половиною рочки, теж якось біг. А додому потім забрали — все на ньому чуже, бо одягали ж нашвидкуруч. І шматочок хліба в кишеньці. Мабуть, кожному поклали. Ну геть чисто, ніби війна починалася!..»

      За схожим сценарієм розгорталися події і в сусідній школі № 2. Тепер триповерхове приміщення зяє порожніми зіницями переважної більшості вікон.

      Інтенсивні вибухи відволікли учнів під час п'ятого уроку. «Було 35 хвилин на першу, і до закінчення уроку залишалося ще 15 хвилин, як прогриміло вперше, — згадує директор школи Людмила Костенко. — Ми вже добре знаємо, що за подібних обставин робити, і тому оперативно вивели всіх дітей зі школи. На складах у цей час уже лунали ще потужніші вибухи, і ми швиденько й організовано повели дітей через дорогу, через поле до низини, де є підходящий яр...»

      Трохи пізніше директор таки знову повернулася до школи і разом з дільничним вони ще раз ретельно перевірили все приміщення, аби ніхто з учнів не залишився у небезпечній зоні. А до імпровізованого сховища, де перебували 456 учнів, незабаром подали автобуси й відвезли дітей до міського Палацу культури та повідомили про їх місце перебування батькам, які, звісно, дуже нервували й хвилювалися.

      Співробітниця міського відділу освіти Наталя Докшина вважає, що саме завдяки сумнівному сусідству з військовими дітей вдалося навчити завжди бути напоготові: «Школа перебуває поруч із військовими складами, тут постійно відбувалися відповідні навчання й тренування. Отож ні вчителі, ні школярі не розгубилися і встигли залишити приміщення за якихось 30 секунд. Ніхто з них не постраждав, і всі вони незабаром опинилися в безпечному місці, а згодом їх уже забрали батьки».

      У згаданих школах зараз уже розпочалися ремонтні роботи (насамперед слід засклити вікна), а для школярів настали вимушені двотижневі канікули. А ось у дитсадок № 2 «Посмішка», як запевнила методист Ірина Нікітіна, сподіваються повернути дітей у найближні дні. У приміщенні, що сховалося між багатоповерхівками, близькі вибухи трохи пошкодили покрівлю та висадили майже 200 квадратних метрів скла. Проте усіх 117 вихованців звідси теж зуміли вивести вчасно. Щоправда, з ними клопоту було більше, ніж з дорослішими школярами.

      Уже тепер, коли загрозливу ситуацію майже вдалося приборкати, посадовці полегшено зізнаються — пронесло... Адже мешканці міста, які тоді опинилися в небезпечній зоні шелестіння осколків та дії вибухової хвилі, здебільшого відбулися тільки переляком. Довший час ніякої інформації про потерпілих узагалі не було. Проте у відсутність поранених мало вірилося. Згодом підтвердився факт про безслідне зникнення майора Дмитра Гончаренка, який на момент початку вибухів перебував на території складів, та про поранення 16-річної учениці тутешнього СПТУ № 147.

      «Раптовий вибух був такої сили, що враз повилітали шибки. Ми, звісно, всі спершу вибігли з класу. А потім повернулися сюди, аби забрати речі і за вказівкою вчительки йти додому. Поруч була подруга, яка сиділа, а я саме стояла й складала сумку, як вибуховою хвилею мене кинуло кудись убік. Спершу навіть не збагнула, що сталося, але коли побачила праву руку в крові, стало моторошно», — розказує Тетянка Гармаш з Дзержинська, офіційно єдина постраждала, яку госпіталізували до відділення травматології міськлікарні.

      Медики зафіксували в дівчинки перелом, і тепер з півроку їй доведеться лікуватися. Варто зауважити, що поранило Таню в училищі, розташованому від військових складів аж за 7 кілометрів. Що ж тоді пережили вихованці шкіл та дитсадків у сусідньому з епіцентром вибухів мікрорайоні?

      За фактом тривалого і шквального «артобстрілу» Артемівська військова прокуратура порушила кримінальну справу, і тепер відповідні висновки має зробити слідство. Учора в.о. начальника озброєнь Збройних сил України Валерій Бойко повідомив, що, за попередніми даними, снаряди почали вибухати після пожежі, яку спровокували зварювальні роботи, що велися на території складів під час інвентаризаційних робіт. Сам факт згаданих робіт уже на вихідних підтвердив журналістам міністр МінНС Григорій Рева. Так само, за його словами, вдалося встановити, що за кілька днів до надзвичайної пригоди на територію складів завезли зварювальний агрегат. За словами Бойка, «зварка» знадобилася двом прапорщикам для того, щоб порізати якісь боєприпаси... на металобрухт. Причому відбувалося все з притаманною українським військовим халатністю — за 30 сантиметрів від вибухових пристроїв. Обох «прапорів» затримано і пощади їм, однозначно, не буде.

      А ось доля майора Дмитра Гончаренка, який майже півдоби вважався зниклим безвісти, уже відома. В ніч на суботу військовослужбовця вдалося виявити на території складів в окопі, де він перебував увесь цей час майже в епіцентрі вибухів. Офіцера госпіталізовано з важкою контузією, і посприяти слідству він зможе після бодай часткового одужання.

      Тим часом голова Донецької облдержадміністрації Анатолій Близнюк, певно, щоб відвернути увагу від військових, закинув камінець у город мирного населення. «Уже вдалося переконатися — боєприпаси складувалися так, що потім летіли в бік нежитлових районів. Тому і вдалося уникнути людських жертв. Та дивує інше. Чому виноградники дач городян починаються за якихось три метри від колючого дроту небезпечного військового об'єкта? Хто давав такий дозвіл? Тепер маємо це встановити і обов'язково, даруйте, сідниці комусь намилити...»

      Сьогодні на місці події працює бронетехніка, що розчищає й ліквідовує окремі невеликі осередки пожеж. Піротехнічні підрозділи Міноборони та МінНС проводять ретельне «зачищення» прилеглих до складів територій, де досі знаходять вибухонебезпечні предмети. Тоді як мешканці міста наштовхуються на уламки снарядів у найнесподіваніших місцях. У місті — оголошено надзвичайний стан, а жителів закликають бути максимально обережними. Цьому сприяють розклеєні на дверях під'їздів листки «Будьте пильні!», які закликають дорослих обмежити перебування на вулицях дітей, аби ті не стали жертвами небезпечних знахідок. І, звісно, в потерпілих районах повним ходом ідуть відновні роботи — у кожному дворі працюють комісії, що встановлюють кількість потрібного скла і вже видають його взамін вибитого.

      Орієнтовно по місту пошкоджено майже 10 тисяч квадратних метрів скла та майже 2 тисячі метрів квадратних покрівель. Тільки зранку в суботу сюди привезли майже 8 тисяч кубометрів скла та півтори тисячі кубометрів шиферу. З самісінького суботнього ранку також почали прибувати й повністю екіпіровані ремонтні бригади, які приступали до відновних робіт.

      Життя в Артемівську потроху налагоджується. Та повністю стабільною ситуація стане, на думку багатьох городян, аж тоді, коли військові підрозділи, що базуються тут, назавжди залишать межі міста. Причому такої думки, схоже, дотримується й місцева влада. Приміром, голова облдержадміністрації Близнюк на зустрічі з журналістами запевнив, що питання передислокації з міста військової частини вже вивчається.