Наші прапори майорять над перевалами Хібін. (Фото автора.)
Захоплюючу подорож провели рокитнiвчани, здiйснюючи похiд третьої категорiї складностi за Полярним колом по Хiбiнських та Ловозерських тундрах Кольського пiвострова, у рамках семiнару пiдготовки керiвникiв туристських груп категорiйних пiшохiдних походiв.
Ловозерськi та Хiбiнськi тундри знаходяться в центрi Кольського пiвострова. Це гiрськi масиви, якi мають столоподiбну форму — високi плато круто обриваються скелями до низин, що їх оточують. Їх поверхня покрита кам'яними розсипами, мохом та уламками скель. На Кольському пiвостровi — багато озер та рiчок з чистою, як сльоза, водою. Озера, в основному, мiлкi, льодовикового походження. Великi озера Iмандра, Умбозеро, Ловозеро — тектонiчного походження. Вони мають витягнуту форму i складну берегову лiнiю. На рiчках зi швидкою течiєю чимало красивих порогiв та водоспадiв. На пiвостровi є три зони рослинностi: тундрова, лiсотундрова й лiсова; водяться тайговi та тундровi звiрi: ведмiдь, вовк, лось, пiвнiчний олень, песець тощо. Багато птахiв. В озерах i рiчках чимало риби. У зонi лiсу великi ягiдники. У тайзi багато грибiв.
Район Хiбiнських та Ловозерських тундр — центр гiрничодобувної промисловостi. Геологи говорять, що тут є вся таблиця Менделєєва.
 |
Сусiдство рiзних природних зон, рiзноманiтність перешкод (гiрськi категорiйнi перевали, переправи через рiчки, проходження заболоченої тундри) та полярний день роблять цей район надзвичайно привабливим для туристiв. Безперечно, на наш вибiр вплинуло i порiвняно «близьке» мiсце для подорожi III категорiї складностi, що було зумовлено неабиякими фiнансовими проблемами, якi були вирiшенi в останнiй момент завдяки керiвнику обласного представництва Блоку Вiктора Ющенка «Наша Україна» народному депутату України Василю Червонiю та добрій волі деяких обласних та районних керівників.
Отже, десять вiдчайдухiв з півночі Волинi, спакувавши наплiчники та прихопивши з собою альпiнiстське спорядження з гiтарою, вирушили у мандри, сповненi ризикованих пригод по мiсцях з рiдкiсною за красою природою. Семiнар середньої туристської пiдготовки, який проводили вiддiли у справах сiм'ї i молодi та з питань фiзичної культури і спорту Рокитнiвської райдержадмiнiстрацiї разом з Рокитнiвським будинком дiтей i молодi та Молодим рухом Рiвненщини, мав на метi не тiльки проходження цiкавого маршруту, а й пiдготовку керiвникiв туристських груп, здатних органiзовувати та проводити категорiйнi пiшохiднi походи. Наперед скажу, що складний двістікiлометровий маршрут з його скельними перевалами, переправами через рiки, бездорiжжям та болотами тундри був, незважаючи на всi перешкоди та примхи нестiйкої пiвнiчної погоди, успiшно пройдений. У результатi ми маємо яскравi фотосвiтлини, цiкавий вiдеофiльм i незабутнi враження.
Туристські кілометри Хібін
Край нецiлованих небес,
Крилатих рiк.
Душi — простiр.
I тоне дрiбнота в тобi
Перед очима вiчних гiр.
Леонiд Зам'ятiн.
Можливо, цей вiрш найточнiше вiдображає стан мандрiвника в горах. Багато, на диво, приємних сонячних днiв чекало нас на гiрських перевалах Хiбiн та в долинах швидких рiк. Хто б мiг подумати, що за Полярним колом нас очiкує справжнiсiньке купання у кришталево чистих водах озер та рiк. Лiкар Iгор Вежичанiн став схожим на чистокровного «Водяного», якого важко було звiдти виманити. Лише у другiй частинi маршруту, коли найскладнiшi перевали були вже позаду, пiвнiчна погода дала про себе знати туманами, сильним вiтрами та дощами. З горами жартувати не варто. Немов нагадування про це залишаються на скелястих перевалах невеликi обелiски та пам'ятнi знаки про тих, хто не повернувся з маршруту.
Пiдйом на перевали Ферсмана та Крестовий, сходження на вершину гори Кукiсвумчорр та спуск з перевалу Бєзимянний вимагали вiд нас не тiльки використання технiки альпiнiзму, а й хорошої фiзичної пiдготовки та неабияких вольових зусиль. Тут з найкращого боку показали себе нашi дiвчата Марина Федорович та Марiя Парчук, а також голова Рокитнiвської органiзацiї Молодого руху Олексiй Прилепа.
Нарештi в туманi ми пiднялися на вершину загадкової гори Ангвундасчорр, а потiм був спуск з перевалу Сєвєрний Тавайок до живописних водоспадiв рiчки Мурнуай. Незабаром ми виходимо до скелi Куйви, що височить над Сейдозером.
Iснує легенда, що в далекi часи на мiсцевих жителiв, саамiв, напав велетень Куйва. Саами хоробро билися, але перемогти не могли. I тодi вони звернулися по допомогу до своїх богiв. Тi, побачивши безчинства Куйви, метнули в нього снiп блискавок. Потвору було спалено. Вiдбиток його тiла залишився на скелi поблизу Сейдозера. Скеля вивiтрюється й осипається, але вiдбиток велетня не зникає. Вiн є найбiльшим петроглiфом (наскельним зображенням) у свiтi. Сейдозеро — священне озеро, на берегах якого саами молилися своїм богам. За переказами, тут стояв величезний чум, куди зi всiх стiйбищ звозилися багатi дари, включаючи золотi самородки. У часи пiдкорення мiсцевих племен норвезьким конунгом Хаканом чум був зруйнований i спалений завойовниками, але всi скарби шамани встигли втопити у водах священного озера.
У серпнi в Сейдозеро йде на нерест «червона» риба кужма. Тому озеро кишить її мальком. Один з мiсцевих рибалок, зробивши жест доброї волi, подарував нам з пiвтора десятка великих рибин. Це була королiвська вечеря!
 |
Закiнчилася наша подорож у невеликому саамському селi Ловозеро, у яке ми увiйшли, перебравшись через типове тундрове болото.
Збираючись у далекi мандри, ми, як i належить патрiотам своєї землi, узяли в дорогу наш синьо-жовтий прапор та прапор Блоку Вiктора Ющенка «Наша Україна», i вони гордо майорiли над перевалами та вершинами Хiбiн. Єдиним членом нашої групи, не мешканцем Рокитнiвщини, був неперевершений гiтарист пластової та туристської Рiвненщини рафалiвець Сергiй Коваленас. I коли українська пiсня лунала в нашому виконаннi в поїздах вiд Рiвного до Москви i з Москви до Мурманська та Петербурга, то росiяни пiдходили i, дякуючи, просили заспiвати ще.
Iван ПАРЧУК,
керiвник туристської групи.
смт. Рокитне, Рiвненщина.
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
