«Податковий рай» у смужку

14.10.2003

      По­між га­ла­су, який зчи­нив­ся ос­тан­ньо­го ча­су з при­во­ду ЄЕ­Пу та «ре­форм», якось за­гу­би­ла­ся проб­ле­ма, що сто­су­єть­ся міль­йо­нів гро­ма­дян Ук­ра­ї­ни, а са­ме — спро­ще­на сис­те­ма опо­дат­ку­ван­ня ма­ло­го біз­не­су, зна­на у на­ро­ді як єди­ний по­да­ток (ЄП). Низ­ка влад­ців пос­тій­но на­ма­га­єть­ся та­ки по­хо­ва­ти «спро­щен­ку», що ста­ла спа­сін­ням від ос­та­точ­них злид­нів для міль­йо­нів на­ших спів­г­ро­ма­дян. Де­я­кі ек­с­пер­ти, які об­с­лу­го­ву­ють пев­ні влад­ні ко­ла, на­віть до­муд­ру­ва­ли­ся до то­го, що по­дат­ко­ві піль­ги, мов­ляв, ко­рис­ті не не­суть жод­ної, а ма­лий біз­нес із «спро­щен­кою» є ма­ло не го­лов­ним галь­мом еко­но­міч­них пе­рет­во­рень в Ук­ра­ї­ні. Про­те пи­тан­ня про ЄП ви­хо­дить да­ле­ко за ме­жі влас­не еко­но­мі­ки.

      При­пус­ти­мо, що пра­цез­дат­ни­ми є дві тре­ти­ни на­се­лен­ня Ук­ра­ї­ни, тоб­то 32 міль­йо­ни осіб. У ма­ло­му біз­не­сі пра­цює, за де­я­ки­ми оцін­ка­ми, 4,3 міль­йо­на, або 13,5 від­сот­ка, тру­дя­щих. Як­що при­пус­ти­ти, що в кож­ній сім'ї — 3 осо­би, то приб­лиз­но 12 міль­йо­нів осіб — чет­вер­та час­ти­на на­се­лен­ня! — за­ле­жить від ма­ло­го біз­не­су, що пра­цює сьо­год­ні пе­ре­важ­но на «спро­щен­ці». Но­вий ек­с­пе­ри­мент що­до зни­щен­ня єди­но­го по­дат­ку заг­ро­жує со­ці­аль­ни­ми нас­лід­ка­ми, бо від чис­лен­них«гран­ді­оз­них со­цек­с­пе­ри­мен­тів», га­даю, по­даль­ше ке­ру­ван­ня та­кою кра­ї­ною, особ­ли­во з ог­ля­ду на пе­ред­ви­бор­ну ли­хо­ман­ку, ста­не над­то проб­ле­ма­тич­ним.

      Як ар­гу­мент на ко­ристь  ска­су­ван­ня «спро­щен­ки» ви­ко­рис­то­ву­ють до­во­лі сум­нів­ну циф­ру, згід­но з якою в 2002 ро­ці ма­лі під­п­ри­єм­с­т­ва ви­ро­би­ли ли­ше 7,3 від­сот­ка за­галь­но­го об­ся­гу ви­роб­ниц­т­ва. При цьо­му чо­мусь не вра­хо­ву­єть­ся, що за ЄП пра­цю­ють не тіль­ки при­ват­ні під­п­ри­єм­ці, а й ТОВ, АТ, дер­ж­під­п­ри­єм­с­т­ва. Але на­віть як­що від­нес­ти та­ку нез­ро­зу­мі­лу циф­ру до всьо­го ма­ло­го біз­не­су, то ви­хо­дить, що 7,3 від­сот­ка об­ся­гів ви­роб­ниц­т­ва ви­ко­ну­ють 13,5 від­сот­ка тру­дя­щих — тих, які зай­ня­ті у ма­ло­му біз­не­сі. Заз­на­че­ні об­ся­ги ціл­ком від­по­ві­да­ють кіль­кос­ті зай­ня­тих у ма­ло­му біз­не­сі, ство­рю­ю­чи при цьо­му чи­ма­лий шма­ток на­ці­о­наль­но­го пи­ро­га.

      Геть не­вір­ною є по­ши­ре­на у пев­них ко­лах дум­ка про те, що «спро­щен­ка» не внес­ла бо­дай де­щи­ці у три­річ­не зрос­тан­ня, а ли­ше па­ра­зи­ту­ва­ла на ле­галь­но­му ухи­лен­ні від по­дат­ків, об­к­ра­да­ю­чи дер­жа­ву. Зрос­тан­ня ви­роб­ниц­т­ва про­воль­чих та спо­жив­чих то­ва­рів свід­чить про збіль­шен­ня пла­тос­п­ро­мож­но­го по­пи­ту та, че­рез ньо­го, ін­вес­ти­цій на­се­лен­ня у віт­чиз­ня­не ви­роб­ниц­т­во. Від­бу­ло­ся зрос­тан­ня ін­вес­ти­цій на­се­лен­ня у еко­но­мі­ку, крім усьо­го ін­шо­го, і че­рез різ­ке збіль­шен­ня бан­ків­сь­ких за­о­щад­жень уп­ро­довж ос­тан­ніх трьох ро­ків. «Спро­щен­ка» од­ноз­нач­но внес­ла ве­ли­чез­ний вне­сок у три­річ­не зрос­тан­ня еко­но­мі­ки, але, за­мість виз­нан­ня та вив­чен­ня цьо­го фе­но­ме­ну, низ­ка дер­ж­с­луж­бов­ців та ек­с­пер­тів прик­ри­ва­ють свою профнес­п­ро­мож­ність роз­мо­ва­ми про ве­ли­чез­ну шко­ду єди­но­го по­дат­ку для на­ці­о­наль­но­го від­роджен­ня.

      На­га­даю, важ­ли­вим еле­мен­том «еко­но­міч­но­го ди­ва» у по­во­єн­ній Ні­меч­чи­ні, по­ряд  з ек­с­пор­том та аме­ри­кан­сь­ки­ми ін­вес­ти­ці­я­ми, бу­ло ці­лес­п­ря­мо­ва­не фор­му­ван­ня внут­ріш­ньо­го пла­тос­п­ро­можно­го рин­ку. Що ж до су­час­ної Ук­ра­ї­ни, то вар­то заз­на­чи­ти, що зрос­тан­ня пла­тос­п­ро­мож­нос­ті на­се­лен­ня, зок­ре­ма че­рез «спро­щен­ку», час­т­ко­во ви­рі­шує наб­рид­лу проб­ле­му по­вер­нен­ня ПДВ, збіль­шу­ю­чи внут­ріш­нє спо­жи­ван­ня, а від­так і збо­ри ПДВ як по­дат­ку на спо­жи­ван­ня.

      Вра­жає ци­ніз­мом міф про те, що, на­дав­ши «спро­щен­кою» по­дат­ко­ві піль­ги, дер­жа­ва ні­чо­го за це не от­ри­ма­ла і на­да­лі по­тер­пає від страш­но­го тя­га­ря со­ці­аль­них та ко­му­наль­них ви­дат­ків. Со­ці­аль­ну ца­ри­ну де-фак­то вже дав­но три­має на сво­їх пле­чах пе­ре­січ­ний оби­ва­тель. Ме­ди­ци­на та ос­ві­та (а над­то — ви­ща) вже дав­но ста­ли плат­ни­ми. Ко­му­наль­ні ви­дат­ки не по ки­ше­ні знач­ній час­ти­ні на­се­лен­ня. А ос­тан­нє зрос­тан­ня цін на хар­чі? Де­я­ке зрос­тан­ня при­бут­ків зав­дя­ки «спро­щен­ці» й доз­во­ляє оби­ва­те­лю вит­ра­ча­ти біль­ше кош­тів на «без­кош­тов­ну» со­ці­аль­ну сфе­ру, час­т­ко­во зні­ма­ю­чи со­ці­аль­не нап­ру­жен­ня.

      Але ма­лий біз­нес не став прис­ко­рю­ва­чем еко­но­мі­ки, він справ­ді дріб­ні­шає та дег­ра­дує. При­чи­ни цьо­го — мо­но­по­лі­за­ція та бю­рок­ра­ти­за­ція еко­но­мі­ки в Ук­ра­ї­ні, що все біль­ше заг­ро­жу­ють ма­ло­му біз­не­су та сво­бо­ді під­п­ри­єм­ниц­т­ва. На­ці­о­наль­ні ба­гат­с­т­ва зо­се­ред­же­ні в ру­ках дер­жав­но-мо­но­по­ліс­тич­но­го ка­пі­та­лу; ши­ро­ким ма­сам ли­ши­ли­ся ли­ше го­ро­ди, ба­за­ри та мі­зер­на плат­ня на олі­гар­хо-бю­рок­ра­тич­них під­п­ри­єм­с­т­вах. Від цих злид­нів не­да­ле­ко пі­шов і наш кус­тар­ний ма­лий біз­нес, від яко­го глуз­ли­во ви­ма­га­ють ще й за­лу­чан­ня «ін­вес­ти­цій для ін­но­ва­цій». Під яку зас­та­ву їх за­лу­ча­ти пе­ре­січ­но­му під­п­ри­єм­цю? Під по­меш­кан­ня у «хру­щов­ці»? Під ста­рий ав­то­мот­лох? Під кіль­ка­сот до­ла­рів, за­о­щад­же­них на «чор­ний день»? А від­сот­ко­ва став­ка кре­ди­ту в на­ших олі­гар­хіч­них бан­ках? А не­без­пе­ка втра­ти­ти біз­нес внас­лі­док злов­жи­вань пред­с­тав­ни­ків на­шої «пра­во­вої дер­жа­ви»? А де мож­ли­вість ін­вес­ти­ції тру­до­вих за­о­щад­жень в ак­ції по­туж­них при­бут­ко­вих під­п­ри­ємств че­рез ци­ві­лі­зо­ва­ний фон­до­вий ри­нок?

      За­я­ви пер­шо­го ві­це-прем'єра Ми­ко­ли Аза­ро­ва про не­мож­ли­вість спі­віс­ну­ван­ня зви­чай­ної та спро­ще­ної сис­тем опо­дат­ку­ван­ня є лу­кав­с­т­вом. «Спро­щен­ка» є у ба­гатьох кра­ї­нах, зок­ре­ма Поль­щі, Ве­ли­коб­ри­та­нії, Об'єд­на­них Араб­сь­ких Емі­ра­тах. Роз­мо­ви про ра­ди­каль­не змен­шен­ня по­дат­ків — це су­ціль­на фік­ція. Спро­ба зни­зи­ти ПДВ до 17 від­сот­ків про­ва­ли­ла­ся. Зни­жен­ня при­бут­ко­во­го по­дат­ку з гро­ма­дян ма­ло що дає. Да­ле­ко від прав­ди й ба­лач­ка про те, що «спро­щен­ка» — це су­ціль­ний по­дат­ко­вий рай. По-пер­ше, на­віть при на­яв­нос­ті єди­но­го по­дат­ку ба­га­то під­п­ри­єм­ців доб­ро­віль­но ре­єс­т­ру­ють­ся плат­ни­ка­ми ПДВ для нор­маль­ної ро­бо­ти з ве­ли­ким біз­не­сом. По-дру­ге, всі, хто хоч тро­хи тя­мить в об­лі­ку ПДВ, зна­ють, що пе­ре­ра­ху­ван­ня гро­шей плат­ни­ком ПДВ неп­лат­ни­ку (нап­рик­лад, 1000 гри­вень) не дає плат­ни­ко­ві пра­во на так зва­ний по­дат­ко­вий кре­дит. Унас­лі­док цьо­го плат­ник спла­тить ПДВ у роз­мі­рі 200 гри­вень, що час­т­ко­во ви­рі­шує проб­ле­му ПДВ, чо­му про це мов­чать ек­с­пер­ти? По-тре­тє, фік­со­ва­ний єди­ний по­да­ток фі­зич­ні осо­би спла­чу­ють не­за­леж­но від ре­зуль­та­тів фі­нан­со­во-гос­по­дар­сь­кої ді­яль­нос­ті — мо­жеш не ма­ти при­бут­ків або заз­на­ти збит­ків у звіт­но­му мі­ся­ці, але по­да­ток спла­ти­ти му­сиш, та ще й на­пе­ред. По-чет­вер­те, при по­ши­ре­ній став­ці єди­но­го по­дат­ку 200 гри­вень до Пен­сій­но­го фон­ду пот­рап­ляє 84 грив­ні що­мі­сяч­но. А фа­хів­ці Пен­сій­но­го фон­ду якось за­яв­ля­ли, що як­би ко­жен пра­цю­ю­чий спла­чу­вав та­кі гро­ші, проб­лем з пен­сі­я­ми для ста­рих не бу­ло б. Не­хай ве­ли­кий біз­нес ще до­ве­де, що він дає у Пен­сій­ний фонд біль­ше у пе­ре­ра­хун­ку на од­но­го пра­цю­ю­чо­го. На­віть при мі­ні­маль­ній зар­п­ла­ті у 237 гри­вень, яку ще ні­як не вста­нов­лять, до Пен­сій­но­го фон­ду пот­рап­ля­ти­ме ли­ше 74 грив­ні.

      Пра­виль­но ка­жуть про злов­жи­ван­ня у ма­ло­му біз­не­сі. А про­те ве­ли­кий біз­нес ус­ла­вив­ся знач­но біль­ши­ми грі­ха­ми: фік­са­ція ли­ше мі­ні­му­му зар­п­ла­ти та вип­ла­та реш­ти «у кон­вер­ті», «об­на­ліч­ка», по­вер­нен­ня «ли­по­во­го ПДВ», при­ва­ти­за­ція за ко­пій­ки то­що. На та­кі «ге­рой­с­т­ва» не зда­тен ні­я­кий ма­лий біз­нес з йо­го кус­тар­ни­ми об­ся­га­ми, які об­ме­же­но «спро­щен­кою» та мі­зер­ною час­т­кою в еко­но­мі­ці вза­га­лі. Ве­ле­тен­сь­кі, вис­на­жу­ю­чі для всі­єї кра­ї­ни піль­ги іс­ну­ють са­ме у «ве­ли­кій еко­но­мі­ці», а не­од­но­ра­зо­ві спро­би їх ска­су­ван­ня з ціл­ком зро­зу­мі­лих при­чин бу­ло від­вер­то про­ва­ле­но. Рев­но­щі ве­ли­ко­го біз­не­су до ма­ло­го з при­чи­ни по­дат­ко­вих пільг є від­вер­тим ли­це­мір­с­т­вом. Кус­та­рі ж до­бу­ва­ють хліб «у по­ті чо­ла сво­го». Дос­ту­пу до ре­сур­сів во­ни не ма­ють, доз­во­ле­ний «спро­щен­кою» річ­ний об­сяг у 500 ти­сяч гри­вень для них — нез­дій­с­нен­на мрія, а їх­ня ді­яль­ність є низь­ко­рен­та­бель­ною.

      Ма­лий біз­нес — це не тіль­ки ба­зар­ні ген­д­ля­рі, пра­ці яких нав­ряд чи по­заз­д­риш. Це ква­лі­фі­ко­ва­ні май­с­т­ри ро­бо­чих спе­ці­аль­нос­тей. Це — лі­ка­рі, прав­ни­ки, ін­же­не­ри, жур­на­ліс­ти та реш­та, за вис­ло­вом Ос­та­па Бен­де­ра, «про­ле­та­рів ро­зу­мо­вої пра­ці». Це лю­ди, що не мо­жуть та не хо­чуть шу­ка­ти се­бе у мо­но­по­ліс­тич­но-бю­рок­ра­тич­них струк­ту­рах та жи­ти на мі­зер­ну зар­п­ла­ту, при­рі­ка­ю­чи сім'ї на злид­ні. Ве­ли­кий ка­пі­тал, включ­но з ек­с­пор­те­ра­ми та іно­зем­ни­ми ін­вес­то­ра­ми, об'єк­тив­но не за­ці­кав­ле­ний у різ­ко­му зрос­тан­ні за­мож­нос­ті на­ро­ду, йо­му пот­ріб­на де­ше­ва ро­бо­ча си­ла.

      Яки­ми бу­дуть нас­лід­ки ска­су­ван­ня спро­ще­ної сис­те­ми? Хтось пі­де у «тінь», в «об­нал», у «чор­ний нал», що по­тяг­не кри­мі­на­лі­за­цію, пра­во­вий ні­гі­лізм, ко­руп­цію, ви­ве­ден­ня гро­шей з бан­ків­сь­ко­го обі­гу. Хтось збіль­шить со­бою ла­ви за­ро­біт­чан за кор­до­ном. Хтось збан­к­ру­тує, зіп'єть­ся, дег­ра­дує, що поз­на­чить­ся на сім'ях, ді­тях, май­бут­ньо­му кра­ї­ни. Пос­т­раж­дає і ве­ли­кий біз­нес — впа­де пла­тос­п­ро­мож­ний по­пит на шо­ко­лад­ки «Ро­шен», пи­во «Сла­ву­тич», ку­роч­ки «На­ша ря­ба» то­що.  Те са­ме для опе­ра­то­рів мо­біль­но­го зв'яз­ку та ін­тер­не­ту. Те са­ме для ім­пор­те­рів хо­ло­диль­ни­ків, те­ле­ві­зо­рів. Ско­ро­тить­ся ба­за опо­дат­ку­ван­ня, зок­ре­ма з ба­га­тос­т­раж­даль­но­го ПДВ. Ко­му це пот­ріб­но?

      А от ко­му. У про­ек­ті бюд­же­ту на 2004 рік Ка­бі­нет Мі­ніс­т­рів про­по­нує ви­рі­ши­ти пи­тан­ня єди­но­го по­дат­ку «удар­но-ви­бу­хо­вим ме­то­дом», збіль­шив­ши ме­жі ста­вок ЄП з 20—200 гри­вень до 200—600. Кон­ге­ні­аль­но, як ска­зав би Ос­тап Бен­дер. У Ки­є­ві ни­ні най­по­ши­ре­ні­ша став­ка — 200 гри­вень. Каб­мін хо­че збіль­ши­ти її до 600 гри­вень на мі­сяць, тоб­то до 7 200 гри­вень на рік. І це при то­му, що у 2002 ро­ці об­сяг про­да­жів у ма­ло­му біз­не­сі на од­ну осо­бу склав 5 800 гри­вень, тоб­то по­да­ток ви­ще се­ред­ньо­го ва­ло­во­го до­хо­ду. На­віть та­ка приб­лиз­на ста­тис­ти­ка вка­зує на пов­ну аб­сур­д­ність про­по­зи­цій Каб­мі­ну, які, схо­же, ма­ють на ме­ті ли­ше од­не — по­хо­ва­ти спро­ще­ну сис­те­му та від­нос­ну со­ці­аль­ну ста­біль­ність. Цей ек­с­пе­ри­мент Каб­мін вип­рав­до­вує над­ход­жен­ням у міс­це­ві бюд­же­ти — сміш­но ска­за­ти! — 700 міль­йо­нів мі­фіч­них гри­вень. Мі­фіч­них — бо цих гри­вень міс­це­ві бюд­же­ти від ма­ло­го біз­не­су не от­ри­ма­ють, по­за­як він, біз­нес, або схо­ва­єть­ся, або са­мо­лік­ві­ду­єть­ся. До то­го ж ма­лий біз­нес втя­гу­ють в од­віч­ні «роз­бор­ки» між цен­т­раль­ним та міс­це­ви­ми бюд­же­та­ми. Центр пе­ре­би­рає со­бі ле­во­ву час­т­ку ос­нов­них по­дат­ків, ки­да­ю­чи пе­ри­фе­рії кіс­т­ку у виг­ля­ді сум­нів­ної мож­ли­вос­ті стриг­ти ди­ві­ден­ди з під­п­ри­єм­ниць­ко­го ен­ту­зі­аз­му на­пів­з­ли­ден­но­го на­се­лен­ня.

      Пот­ріб­но шу­ка­ти аль­тер­на­ти­ву не «спро­щен­ці», а олі­гар­хо-бю­рок­ра­тич­но­му шля­ху, яким іде Ук­ра­ї­на сьо­год­ні. Тре­ба щось ро­би­ти з то­таль­ною ко­руп­ці­єю та прог­ре­су­ю­чим мо­раль­но-пси­хо­ло­гіч­ним за­не­па­дан­ням сус­піль­с­т­ва, ос­кіль­ки ска­лі­че­на пси­хі­ка ве­ли­ких мас лю­дей збо­чить будь-які прек­рас­ні за­ко­ни, зок­ре­ма еко­но­міч­ні. А «спро­щен­ка» — це один із не­ба­гатьох кла­па­нів, що за­по­бі­га­ють за­гос­т­рен­ню со­ці­аль­ної нес­та­біль­нос­ті. І як­що вла­да та­ки під­ви­щить став­ку єди­но­го по­дат­ку втри­чі — до 600 гри­вень, то од­ним та­ким кла­па­ном ста­не мен­ше.

Олек­сандр КАР­ПЕЦЬ,

пiдприємець.