Блохін: початок з нуля

      Цього товариського матчу дехто очікував чи не більше, ніж попередніх офіційних зустрічей із греками та іспанцями. Принаймні комусь дуже хотілося, аби вболівальники сприймали двобій української збірної з македонською як новий етап в історії «синьо-жовтих», тож напередодні суботнього поєдинку «профільна» преса на рекламні заяви не скупилася, іменуючи матч збірних України та Македонії не інакше, як дебютом Блохіна-тренера в Україні. Однак навіть перспектива бути в перших лавах «екзаменаторів» свіжоспеченого наставника національної команди столичну публіку не надто привабила — аншлагу на  стадіоні «Динамо» не було. А даремно, бо Олег Блохін у цей суботній вечір, можливо, зробив перший історичний крок, щоб піти... шляхом Лобановського. Йдеться не про копіювання методик чи стилю роботи, а про вибір свого власного кредо та вміння його не лише відстояти, а й пояснити.

      Щоправда, традиційно для українців реалізація їхніх планів коригується травмами гравців. Ось і цього разу не могли стати учасниками історичного моменту Лужний, Воронін, Несмачний і травмовані ще раніше Дмитрулін та Гусин. Хтозна, можливо, це й добре, що процес адаптації «нової хвилі» виконавців прискорився. З шести дебютантів четверо (!) відразу вийшли в основі проти твердого європейського середняка, яким є збірна Македонії. У квартеті захисників, яким уперше (!) треба було привчатися до дій у лінію, поруч із досвідченим Федоровим вийшли «дебютанти» Гай і Шершун та рідкісний гість «основи» — Радченко. Те саме і в середній лінії, де перед завжди надійним опорним Тимощуком півзахист мали забезпечувати Луценко та Ротань. Та ще й «правоногий» Воробей несподівано діяв на лівому фланзі. Експеримент себе виправдав, запорукою чого стала така налаштованість на поєдинок хлопців у синіх футболках, якої ми давно чекали, але ой як давно не бачили. Погодьтеся, що, поєднавши Шевченка-капітана, старожилів Вороб'я, Тимощука  та Федорова з «молодняком», Блохін-тренер зробив перший правильний крок. Скидається на те, що передачі назад і впоперек, на радість уболівальникам, назавжди залишилися в минулому. «Тільки вперед» — це непоганий початок, і тепер усе залежатиме від якості виконання цього кредо. Треба визнати, що швидкісна техніка Ротаня, Воробея та Гусєва дозволила створити досить видовищний, а головне — ефективний комбінаційний малюнок гри. Шевченкові вже з перших хвилин було створено достатньо моментів для взяття воріт. Узагалі, в першому таймі македонці (які, слід визнати, теж грали не у звичному складі) не знали куди бігти. Оцінюючи перший тайм матчу, зазначимо, що це й був прообраз того футболу, про який давно мріють українські вболівальники.

      Про сумбурну через постійні заміни гру після перерви згадувати не варто. Щодо оцінок, то, на думку автора цього матеріалу, майбутнє збірної — за Шершуном, Гаєм, Ротанем та, меншою мірою, Косиріним. Луценко й Назаренко, судячи з цієї гри, ще мають довести своє право називатися кандидатом, тоді як Мізін уже довів, що він цінний ветеран. Захист «у лінію» прискорив перехід в атаку. Висновок один: цій команді обов'язково потрібен більш тривалий, ніж просто передматчевий збір. І здається, Олег Володимирович щось «пробиває» на лютий в Ізраїлі. Хоча, без сумніву, виникнуть проблеми з клубами, які готуватимуться до сезону. Частково вже навіть виникли: Гай і Тимощук у середу гратимуть у Кубку УЄФА, а на полі були задіяні всі 90 хвилин. Македонці ж узагалі не взяли жодного свого «єврокубкового» гравця.