Над Сузукою хмари ходять грізно,

      Для людей, які поверхово знайомі з «Формулою -1», вона давно перетворилася на позбавлений iнтриги технічний вид спорту. У принципі, знайомство зі статистикою останніх років підтверджує це — з 1999 року команда «Феррарі» володіє  Кубком конструкторів, а її перший пілот Міхаель Шумахер завжди лідер. Як тут не занудьгувати. Тому не дивно — така вже людська психологія, — що перед Гран-прі Японії німцеві з італійської «стайні» невдачі бажало багато «знавців» автоспорту. І хмари над Сузукою почали грізно ходити ще напередодні вирішального старту. У прямому й переносному розумінні. Шумі-старший після кваліфікації став 14-м — уперше з 1996 року, коли з'явився у червоному боліді. До речі, тоді Міхаель зробив сміливий крок, перейшов у необкатану команду, бо хотів довести, що перші два чемпіонських титули у 1994—95 рр. за «Бенеттон» він здобув не тому, що там була найпотужніша машина. Тепер Міхаелеві потрібне було не визнання таланту і не шостий титул (хоча хто ж відмовиться), а переконання у своїй здатності бути вищим від обставин. А їх за цю гонку сталося стільки, що вистачило б на весь сезон.

      Нагадаємо, що в Сузуці Шумахеру треба було взяти лише одне очко, тобто потрапити у залікову «вісімку», і тоді фін з «Макларена» Кімі Райкконен вже не міг би стати чемпіоном, навіть вигравши 16-й етап. Щоправда, ймовірність цього зменшилася вже після кваліфікації, в якій Райкконен став восьмим. Звідти вилізти на першу позицію майже неймовірно, бо й інші учасники — не статисти.

      І ось перегони стартували зі ще одним «феррарістом» на чолі — Баррікелло. Усе було спокійно доти, доки на арену не вийшла темна конячка господарів змагань — Такумо Сато, який замінив у команді «БАР» Жака Вільньова в останній момент. На шостому колі, коли Шумахер, вибираючись з другого ешелону, пішов на обгін японця, той загальмував, і німець пошкодив носовий спойлер. Можна сказати, грандові пощастило, адже все могло завершитися вибуттям визнаного чемпіона з боротьби. Проте недаремно кажуть, що «Феррарі» — це талант Шумахера-старшого плюс сильна команда. Пошкодження було відремонтовано за якихось 18,1 сек., враховуючи його серйозність.

      Усе почало вимальовуватися на екваторі дистанції — володар трону наближався до «залікової» компанії, його партнер Барікелло після другого піт-стопу рухався першим, а фін, який ще не робив зупинки, — другим. Усе йшло за планом, коли перед завершенням перегонів спровокований Да Маттою Ральф Шумахер ледь не зіткнувся зі старшим братом. Але не зіткнувся, і Міхаель фінішував за планом. Він ушосте на коні. Інший завершив би кар'єру на мажорній ноті, але Шумі усміхається: «У мене контракт до 2006 року, і я ще насолоджуюся «королівськими перегонами». Можливо, історія побачить і десятиразового чемпіона?

Підсумковий загальний залік чемпіонату світу:

1. М. Шумахер (Німеччна) — 93

(це четверте поспіль, а загалом — шосте чемпіонство Міхаеля)

2. Райкконен (Фінляндія) — 91

3. Монтойя (Колумбія) — 82

4. Баррікелло (Бразилія) — 65

5. Р. Шумахер (Німеччина) — 58

6. Алонсо (Іспанія) — 55

7. Култхард (Велика Британія) — 51

8. Труллі (Італія) — 33

9-10. Баттон (Велика Британія) — 17

9-10. Уеббер (Австралія) — 17...

Підсумковий залік

у Кубку конструкторів:

1. «Феррарі» — 158

(«червоні» — кращі п'ятий

рік поспіль)

2. «Уїльямс» — 144

3. «Макларен» — 142

4. «Рено» — 88

5. «БАР» — 26

6. «Заубер» — 19

7. «Ягуар» — 18

8. «Тойота» — 16

9. «Джордан» — 13

10. «Мінарді» — 0

Результати Гран-прі Японії

(16-й етап чемпіонату світу).

Залікова вісімка:

1. Рубенс Баррікелло (Бразилія, «Феррарі») — 1:25.11,743

2. Кімі Райкконен (Фінляндія, «Макларен») — відставання 11,085

3. Девід Култхард (Велика Британія, «Макларен») — 11,614

4. Дженсон Баттон (Велика Британия, «БАР») — 33,106

5. Ярно Труллі (Італія, «Рено») — 34,269

6. Такумо Сато (Японія, «БАР») — 51,692

7. Крістіано Да Матта (Бразилія, «Тойота») — 56,794

8. Міхаель Шумахер (Німеччина, «Феррарі») — 59,487