У першій гонці біатлонного ЧС-2021 збірній України не вдалося завоювати нагороди

Упродовж своєї довготривалої кар’єри капітану жіночої збірної України Олені Підгрушній не раз доводилося вирішувати долю командних гонок.

Завдяки її майстерності та холоднокровності в 2014 році українській жіночій «естафеті» вдалося виграти олімпійське «золото» в Сочі.

Тож, коли Підгрушна другою з майже 20 секундною перевагою над найближчою суперницею вирушила на завершальний етап змішаної естафети чемпіонату світу-2021 в Поклюці, багато хто з шанувальників вітчизняного біатлону почав потирати руки в очікуванні планетарної медалі.

У Федерації біатлону України не приховували, що на змішану естафету покладали великі медальні сподівання.

На першу гонку ЧС тренерський штаб «синьо-жовтих» заявив найсильніших на даний час українських біатлоністів i біатлоністок.

Як результат, Артем Прима з Дмитром Підручним підняли команду на третє місце, ще більшого прогресу на третьому етапі досягла Юлія Джима, змусивши численну армію українських шанувальників біатлону думати про «медаль у кишені».

«Загалом усе складалося вдало до останньої стрільби. Там треба було відпрацювати з семи патронів — і могло бути друге місце», — зазначив президент ФБУ Володимир Бринзак.

Проте для закриття всіх мішеней на стійці досвідченій українській фінішерці знадобилися три додаткові патрони. Тож на заключне в гонці коло Підгрушна пішла, перебуваючи на четвертій позиції в проміжному протоколі.

«Чому в мене було три додаткові патрони на стійці? Там не було нічого подібного на хвилювання чи мандраж. Просто коли я стала на килимок, то, починаючи з другого пострілу, в мене сильно почала тремтіти нога. Звісно, це якась абсолютно безконтрольна реакція організму – чи то на навантаження, чи на гори, не знаю», — розповіла Підгрушна причини неочікуваного збою, адже стрільбу лежачи вона пройшла ідеально.

Утім шведку Ханну Еберг, яка йшла третьою, Підгрушна наздогнала досить швидко. Щоправда, обійти суперницю на дистанції ніяк не вдавалося.

На одному з заключних підйомів 34-річна українка пішла на ще один обгін, і, як виглядало з телевізійної картинки, має легко обійти шведку.

Проте й на гористій дистанції, й безпосередньо на фінішній прямій, Підгрушна все ще залишалася четвертою. У підсумку, 0,5 секунди розділило українську змішану четвірку й «бронзу» чемпіонату світу.
Неймовірний розпач – це перша емоція, котра охопила всю біатлонну сім’ю України після втраченої медалі «мундіалю».

Водночас Олену Підгрушну після фінішу переповнювали дещо інші відчуття. «За всю свою кар’єру я не бачила такої зухвалої й хамської поведінки на трасі. Кожного разу, коли я намагалася обійти шведку Еберг, вона перегороджувала мені траєкторію, підрізала, виштовхуючи мене на узбіччя траси. Добре, що одразу після гонки вона не потрапила мені на очі», — заявила Підгрушна.

Олімпійська чемпіонка Сочі-2014 наголосила, що це не просто голослівні заяви, засмученої програшем спортсменки. «Я повністю відповідаю за свої слова. На трасі є камери, і навіть якщо ці моменти не потрапили в трансляцію, все це можна побачити при перегляді відеозапису», — наголосила Олена. Підтримав колегу по команді й Артем Прима, на переконання котрого українська команда повинна була подати протест на неспортивну поведінку шведської біатлоністки. Однак, як зауважила Підгрушна, у збірній не встигли це зробити.

Відтак детально розглядати й вивчати прийоми, які допомогли шведській збірній випередити українську команду в боротьбі за «бронзу», ніхто не став.

Не розкрила спортивній спільноті секрети свого тріумфу над Підгрушною й сама Еберг. «Останнє коло було дуже важким. У мене була хороша тактика, яка допомогла мені фінішувати третьою. Не впевнена, що хочу розкривати її секрети. Мені потрібно було першою вийти на стадіон», — тішилася успіху Ханна.

Намагався бути позитивним після стартової гонки чемпіонату світу в Словенії й президент ФБУ.

«Я дуже задоволений гонкою. Бути на планетарному форумі в числі лідерів світового біатлону, за півсекунди від подіуму, за три секунди від другого місця (збірної Австрії) — це дуже гідний результат. Мені не соромно за команду, за нашу роботу, за спортсменів та їхнi вольо­ві якості. А всі, хто нас критикували, можуть переконатися, що ми не даремно працюємо і робимо свою справу», — наголосив Володимир Бринзак.

Додамо, що переконливу перемогу в змішаній естафеті здобула збірна Норвегії. За спинами ж української команди залишилися потужні команди Франції, Італії, Німеччини, а також представники російського біатлону, котрі, до слова, на ЧС у Поклюці — через санкції Всесвітньої антидопінгової агенції — змагаються не під національним стягом, а пiд прапором Союзу біатлоністів Росії.