Темні дні забутих дітей

Річне послання пані Ю. Тимошенко та її друзям-«алігархам»

Щомиті в світі народжуються діти.
Мають різні іграшки улюблені свої.
І не можуть, щоб одній із них радіти.
Ще обожнюють піснi усі веселі
Під які танцюють залюбки до стелі.
А найбільша радість все-таки в малечі,
Коли вранці, вдень вони і в тихий вечір —
Всюди та постійно бачать рідні очі
Мами, тата, баби, діда! Й дуже хочуть,
Щоб всміхався завжди кожний їхній родич!
Та не всі щасливі дітки на планеті,
Бо без батька чи без мами мають темні дні.
Їсти сяк-таке доводиться їм змалку.
Сум один у долі в них — щодня і зранку.
Всі існують без надії до останку.
Дяді й тьоті — президенти і прем’єри!
Депутати-«алігархи», «губернатори» і мільярдери!
Ви маєте дітей, якi живуть аж ЗАШИБІСЬ!
Але й до вас колись прийде кудлатий БІС —
В пекло потягне, щоб не задирали ніс.
 Нужденні діточки не вірять у цей світ.
Поміркуйте, тьоті, дяді ситі, про свій рід.
Не ховайте в банках і в свої кишені
Всі мільйонні, аж по саме горло, пенні!                     
Вам не вдасться зберегти їх і в могилі.
Відмовтеся від зверхньої пихатості!
Поцуплені у скривджених невдах, в держави
Мільйонні скарби не принесуть вам слави.
Згадуйте тих, аби ніхто з них не страждав!
Як олігарх один донецький це започав!

Валерій ЖОЛДАК