Віддам «оборонку» в приватні руки: чому закон №3822 призведе до руйнації ОПК і втрати Україною незалежності

Головне управління Верховної Ради України у висновку на законопроєкт «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» №3822 вказує на 12 принципових положень, неврегульованих документом.

Проте за рекомендацією парламентського Комітету з питань національної безпеки, оборони і розвідки Верховна Рада 29 січня прийняла законопроєкт у першому читанні.

Документ є квінтесенцією поглядів Укроборонпрому (УОП) на реформи. І процес реформування розподіляє на три фази: підготовчу, перетворення (корпоратизацію) самого Укроборон­прому та держпідприємств ОПК, щодо яких він виконує функції управління від імені держави.

До статутного капіталу новоутвореного акціонерного товариства (АТ) вносяться пакети акцій господарських товариств. Третя фаза — діяльність де-факто холдингової компанії на чолі з новоутвореним АТ «Укроборонпром».

Холдинг діятиме поза чинним законодавством?

Читаючи законопроєкт, розумієш, що заяви щодо ліквідації Укроборонпрому — від лукавого. В документі перед­бачено трансформацію цієї структури в акціонерне товариство, а фактично — в холдингову компанію.

Але термін «холдингова компанія» не згадується. Норми чинного законодавства (ЗУ «Про холдингові компанії в Україні») не розповсюджуються на УОП, зокрема, щодо приватизації акцій керуючої компанії і підприємств, які входять до її складу, тощо.

Тобто в державі буде одне законодавство для всіх холдингових компаній, а інше — для Укроборонпрому (можливо, його назву буде змінена). Укр­оборонпром є таким собі птахом Фенікс, який начебто ліквідується, а потім відроджується з усіма своїми вадами та ще й iз новими.

Утворений за часів президента В. Януковича, Укроборонпром здобув славу інструменту корупції та розпродажу озброєння й військової техніки, які залишилися в Україні з часів СРСР.

Цікаво, що в базовий закон «Про особливості управління об’єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі» від 16 червня 2011 року № 3531-VI, за яким здійснюється управління всім ОПК держави, за майже 10 років внесено лише одну поправку! Структура, утворена ще злочинною владою, і досі влаштовує всіх: «лівих», «правих», «попередників», «патріотів». Вона дозволяє отримувати гроші, паразитуючи на реальних розробниках та виробниках-підприємствах.

Головна мета цієї господарської комерційної структури — отримання та максимізація прибутку. При цьому в Законі «Про національну безпеку України» ОПК названо однією зі складових частин сектору безпеки й оборони (стаття 12).

Але ж обороноздатність країни та отримання максимального прибутку — поняття не тотожні, а інколи протилежні. Це фундаментальне протиріччя закладено при утворенні УОП, тому що організовували його не з метою забезпечення безпеки та оборони країни, а для корупційних оборудок.

Зарплата керівництва цього унікального суб’єкта господарювання (а не органа держвлади) не залежить ні від фінансово-економічного стану підприємств, щодо яких він здійснює функції управління від імені держави, ні від їхнього розвитку, отримання замовлень, переоснащення новітнім обладнанням, банкрутства та приватизації...

Нюанси реформування УОП

На першій фазі реформування УОП, згідно зі статтею 9 законопроєкту, планується за одноосібними рішеннями Укроборонпрому вилучати у підприємств, які входять до його складу, будь-яке майно, майнові права (у тому числі права на об’єкти інтелектуальної власності), контракти з держоборонзамовлення та зовнішньоекономічні. Набувачем можуть бути інші підприємства концерну або... так, він сам.

Замість правовстановлювальної документації — рішення самого концерну. Дії відбуватимуться без згоди ФДМУ і трудових колективів підприємств. У підприємств зможуть вилучати майно, інтелектуальні розробки (в розробників), або змінювати сторони вже укладених контрактів як з держзамовлення, так і зовнішньоекономічних.

Іноземний партнер укладатиме контракт з одним підприємством, а Укроборонпром на свій розсуд, без згоди іноземного контрагента вилучатиме одного українського партнера і замість нього надаватиме іншого.

Хто ж із потенційних партнерів наражатиме себе та свій бізнес на свавілля Укр­оборонпрому і про який інвест­клімат України можна говорити? Трудові колективи потужних підприємства ОПК, які з радянських часів мають об’єкти соціально-культурного призначення (гуртожитки, поліклініки, дитячі комплекси, бази відпочинку тощо), будуть відсторонені від майнових питань.

Завдяки ним за відносно невеликих зарплат є змога залучати кваліфіковані кадри, в тому числі молодь. Вилучення таких об’єктів для приватизації призведе до відтоку кваліфікованих кадрів, негативно вплине на їхню спроможність розробляти/випускати складну наукоємну продукцію.

Крім того, Укроборон­пром (стаття 10) отримує право під час проведення реорганізації підприємства не застосовувати, зокрема, положення законодавства і договорів щодо необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника в зобов’язанні (переведення боргу).

Тобто, вам заборгувало одне підприємство, а Укроборонпром замінює його на безнадійного банкрута і ваші гроші — тю-тю, а кредитор не має права вимагати забезпечення зобов’язань, їх виконання або дострокового припинення. Так що позичати гроші будь-якому підприємству Укроборонпрому тепер небезпечно.

Апетити УОП у законопроєкті зростають. На підготовчій фазі запропонованих «реформ» він бажає отримати право на заміну обтяженого майна (стаття 11 законопроєкту).

Це стосується майна підприємства або господарського товариства, на яке накладено арешт під час здійснення виконавчого провадження, адміністративний арешт майна або яке передано в податкову заставу.

За рішенням УОП таке майно замінюють іншим, ринкова вартість якого не є меншою. Тобто замість літака, обладнання або інших ліквідних активів Укроборонпром надасть... що завгодно, вилучивши таке майно теж у кого завгодно, аби загальна ціна (теж цікавий момент — встановлення реальної ціни) була однакова.

Реєстраційні дії стосовно припинення обтяження майна, яке замінюється, проводить відповідний уповноважений орган або посадова особа невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після одержання документів від підприємства. І отримає кредитор кілька тонн піску або металобрухт замість конкретного ліквідного майна.

Небезпечною для ОПК є стаття 12, яка надає право Укроборонпрому передавати ФДМУ для їхньої подальшої приватизації підприємства, «які відповідно до законодавства можуть бути приватизовані, не задіяні у виконанні державного оборонного замовлення (держконтрактів з оборонних закупівель) та не здійснюють діяльність з виробництва, розроблення, модернізації, ремонту, обслуговування, реалізації, утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів».

В умовах відсутності державних цільових програм розвитку визначити потреби держави у продукції ОПК на перспективу практично неможливо. Наприклад, Державна цільова програма розвитку авіапромисловості, розробити яку мало Мінекономіки, відсутня як така понад 10 років. А без чітких часових критеріїв можлива необґрунтована приватизація підприємств ОПК, у тому числі тих, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави в інтересах купки ділків. Що буде завтра і хто оснастить наші Збройні сили та військові формування сучасною технікою?

Укроборонпром у «Прикінцевих положеннях» законопроєкту планує ще одне нововведення — «за окремим рішенням УОП його функції як суб’єкта управління об’єктами держвласності в ОПК можуть бути делеговані його учаснику».

Тобто визначені Законом повноваження щодо управління об’єктами державної власності в ОПК «Укроборонпром» планує передавати на свій розсуд будь-якому підприємству зі свого складу. З урахуванням того, що деякі підприємства планується перетворити в ТОВ, наглядових рад там не буде. Таким чином виникає можливість розпоряджатися ОПК держави від імені однієї фізособи.

Безконтрольний перерозподіл майна при корпоратизації

Корпоратизацією держпідприємств ОПК (друга фаза реформування) керуватиме УОП. Більшість членів комісії з корпоратизації та її голова — його представники. УОП визначає і персональний склад органів управління новоутвореними АТ.

У відповідності до статті 7 саме Укроборонпром приймає рішення про подальше використання держмайна, що не ввійшло до статутних капіталів господарських товариств ОПК, що дозволяє його безконтрольно перерозподіляти. Як у пісні: «Сам п’ю, сам гуляю...»

У статті 5 передбачена приватизація новоутвореного АТ «Укроборонпром» і перетворених держпідприємств. За рішенням КМУ, вони мають право відчужувати пакет акцій у розмірі, що не перевищує 25%-1 акція.

Крім того, АТ «УОП» має право самостійно розпоряджатися майном, за винятком акцій, відповідно до порядку, затвердженого його наглядовою радою». Тобто ця рада сама визначатиме перелік і спосіб приватизації майна ОПК держави, всупереч Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна».

У процесі таких перетворень передбачаються дуже дивні дії. Наприклад, під час утворення товариства, формування його статутного капіталу та припинення підприємства шляхом перетворення, у тому числі під час відступлення права вимоги, переведення боргу, не застосовуються положення законодавства і договорів щодо проведення екологічного аудиту підприємства; обмежень у розпорядженні майном, встановлених для об’єктів держвласності, що не підлягають приватизації, та інше. Знову надається можливість для розпродажу держмайна ОПК?

Згідно зі статтею 14, внесення нерухомого майна підприємств у статутний капітал товариства здійснюється без попередньої держреєстрації права держвласності, права господарського відання або права оперативного управління підприємств на вказане майно, а переоформлення документів, що посвідчують права власності на об’єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється товариством упродовж трьох років із дня держреєстрації товариства (стаття 17).

Мабуть, щоб за цей час і майно неможливо було повернути і термін позовної давності збіг. Згідно з цією ж статтею, акт приймання-передавання майна до статутного капіталу УОП або АТ «УОП» стає... право­встановлювальним документом.

Комерційна структура усуне держвладу від ОПК

Особливість проведення третьої фази реформування УОП — надання йому «Прикінцевими положеннями» законопроєкту майже необмежених прав та функцій щодо підприємств, пакетами акцій яких він планує управляти і розпоряджатися. Це затвердження їхніх статутів та змін до них, призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, укладання і розірвання з ними контрактів, моніторинг фіндіяльності, погодження укладання підприємствами договорів про спільну діяльність (на даний час функція КМУ).

Крім цього — здійснення контролю за діяльністю підприємств (процедурами, які сам і встановлює), надання підприємствам згоди на оренду держмайна і таке інше. УОП «визначає порядок і розміри внесків» і продовжує бути паразитуючою структурою на тілі працюючих підприємств і прокладкою для висмоктування фінансів. В іншому випадку їхні активи будуть вилучені (перша фаза), а сама юридична оболонка з боргами кредиторів передана ФДМУ на приватизацію.

У статті 3 законопроєкту розмір частини прибутку, що спрямовується державі на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності суб’єкта господарювання, обмежений 30% всупереч вимогам Закону України «Про управління об’єктами державної власності», який наділяє правом визначення цього показника КМУ.

У «Прикінцевих положеннях» закріплено норму, яка сприятиме тіньовій приватизації ОПК через внесення змін до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». Наприклад, приватизацією додаткових випусків (емісій) акцій підприємств ОПК займатиметься новоутворене АТ «Укроборонпром» за механізмом та у спосіб, який саме визначить доцільним, без дотримання загальнодержавних процедур.

Усі свої дії УОП планує здійснювати без урахування Закону України «Про захист економічної конкуренції», адже, згідно з законопроєктом, вони не потребують попереднього одержання дозволу АМКУ. Положення законопроєкту не узгоджуються майже з понад десятком базових законів держави. Зокрема, це Цивільний та Господарський кодекси, «Про управління об’єктами державної власності», «Про приватизацію державного і комунального майна» та ін.

У разі прийняття законопроєкту в нинішній редакції у державі для ОПК буде штучно створена друга (паралельна) система законодавства. В підсумку, комерційній структурі, а не органу держ­влади будуть надані майже необмежені права щодо управління та розпорядження, включаючи приватизацію, майном та майновими правами ОПК всієї держави.

КМУ та Мінстратегпром перетворяться на сторонніх спостерігачів цього процесу, не маючи жодного впливу на дії Укроборонпрому. У керівництві УОП, швидше за все, побачимо знайомі обличчя його нинішніх керівників, але головне, що фактично декілька фізосіб робитимуть із підприємствами ОПК що завгодно.

Упроваджуються непрозорі механізми приватизації об’єктів держвласності в ОПК за схемами та рішеннями обмеженого кола людей — керівників УОП. Заходи, що пропонуються Укроборонпромом, не базуються на жодному техніко-економічному обґрунтуванні, розрахунку ймовірних ризиків та заходів щодо їх мінімізації. У підприємств ОПК вилучаються права, вони перестають бути незалежними суб’єктами господарських відносин і залежать від рішень комерційної структури.

Численні дослідження, у тому числі ФДМУ, свідчать, що зміна організаційно-правової форми (державного чи казенного підприємства на господарське товариство) і форми власності (приватизація) абсолютно не впливає на їх фінансово-економічні показники. Більше того, акціонерна форма власності є складнішою та коштовнішою, в порівнянні з держпідприємством.

Введення наглядових рад з їх багатотисячними зарплатами не вирішить реальних проблем підприємств (застаріле обладнання, відсутність сталого держзамовлення, кадрові питання тощо). Навпаки, наглядові ради висмоктуватимуть кошти підприємств і стануть причиною внутрішніх конфліктів iз працівниками, зарплати яких значно нижчі.

Віктор ШТОЛЬЦ