Як нам відхреститися від росії
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
Виступає Кулеба і пропонує ерефії «політику мирного співіснування». Якби не лежав, то був би впав. І прямо в дитинство, бо це почалося там, а закінчилося разом зі школою — і ти вже дорослий, з тавром «украінского буржуазного націоналіста».
Дослівно чергова маніпуляція влади звучить так: «Міністр закордонних справ Дмитро Кулеба вважає, що основна стратегія України у стосунках з Росією — це принцип мирного співіснування».
Сам автор такої «політики» Микита Хрущов коментував цю назву так: «Поняття про якусь «відлигу» (стисла назва «політики мирного співіснування СРСР із демократичним світом у 50—60-х рр. м. ст. — Авт.) — це спритно цей шахрай підкинув, Еренбург». Тобто комуністи грали «голубів миру» про людське око, а самі, за Хрущовим, шахраювали й маніпулювали. Вони програли.
У нас війна з РФ триває сьомий рік і ще 300 літ — з її попередниками. Ми маємо криваві сьогодення й історичний досвід. Пропонувати в такий час програшну схему може лише підручний ворога.
З нашим народом бореться колоніальний монстр. Точніше, рештки населення винищує соціальна потвора, котра маскується під назвою «українська демократична влада». В кожному слові немає ні краплі сутності, яка б мала наповнювати словосполучення як визначення. Й антиукраїнська, і фальшива, і підставна. «Керують» маріонетки олігархів, що виторговують у ерефії обіцяні жиріновським 100 мільярдів доларів за знищення держави Україна.
Визнаю: переважно, не деталізую власні висновки. Чому? Щоб не принижувати читача, ніби неповносправного — нормальна людина мусить знати, що першим завданням урядів повсюдно є права, безпека й добробут населення. Де в цій тріаді громадянин у нашій країні? «Росія застосовує різні інструменти «м’якої сили», наприклад створює та підживлює рухи за традиційні цінності. Ніхто не знає, що це за традиційні цінності» (?!) (З інтерв’ю генерал-майора СБУ Юлії Лапутіної).
Ось іще один «перл» від людини, яка кілька років очолювала напрям боротьби з ворожою пропагандою. І виокремила найзагрозливіше для держави — традиційні цінності. Ще й підкреслила, ніби ніхто не знає, що це таке.
Поясню: це — національний скарб, який наповнюють і оберігають усі народи, без винятків, створюючи на його основі власну державу. Для нас це традиції, звичаї, обряди, ремесла, пісні, танці й... кухня. Національні культури покладено в основу державотворення із середини ХІХ ст.
Люди, що складають владну верхівку, не здатні цього засвоїти, бо вважають себе «носітєлямі русского міра». Хоча у світовій цивілізації такого «міра» не існує. Резолюція ООН стосовно визначення корінних народів не визнає «росіян» чи «русскіх» народом корінним. Однак ложкіни й льовочкіни багато років підігравали ворожій пропаганді, а виконавцями призначали гнучкошиєнків.
Сьогодні генерала Лапутіну націлили на ветеранів-учасників боїв з ординцями. Знадобився «спеціаліст» із боротьби з «традиційними цінностями», а до їх числа належить і любов до матері-Батьківщини, козацька вірність та побратимство. Поспішають путінські прихвосні. Тому Кулебі підсунули «мирне співіснування», що закінчилося, не почавшись, вторгненням у 1956 році в Угорщину «радянських військ». У традиції українського народу мирне співжиття з усіма, хто дбає про нашу землю. Але з тими, котрі хочуть вогнем і мечем загарбати Україну, застілля не буде.
Віктор ТЮТЮН
Херсон
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>
У цьому був весь Андрій, онук кулеметника Української Галицької Армії, племінник воїнів УПА. Все своє молоде життя він готувався до боротьби за незалежну Державу. І готовий був покласти за це своє життя. >>
Бо ми, Українські Націоналісти, та й загалом Українці, можемо бути Друзями і Побратимами, а можемо бути страшними недругами, які спитають за окупації, знущання, пацифікацію тощо… >>