Грандіозні плани: яким буде фестивальне життя в посткарантинній Україні

Якщо ви звикли усе планувати на кілька місяців наперед, то минулий рік став для вас неабияким випробуванням.

Що вже казати про різноманітні фестивалі, підготовка до яких часто починається наступного дня після завершення попереднього свята.

Карантин, маски, обмеження в спілкуванні й настійливі рекомендації уникати масових скупчень, а головне — абсолютна невизначеність щодо того, скільки це все триватиме, поставили організаторів багатьох фестивалів перед вибором: скасовувати імпрези чи шукати інші шляхи виходу з ситуації.

Дехто сподівався до останнього, хтось одразу змінив формат, використавши можливості новітніх технологій.

Та все ж спробуємо спрогнозувати, яким буде фестивальне життя в посткарантинній Україні.

Замість фестивалю — допомога лікарні

Одними з перших минулого року відмовилися від своїх планів організатори Фестивалю нескореної нації «Холодний Яр», який п’ять років поспіль збирав на Черкащині шанувальників драйвової української музики та інтелектуальних дискусій про історію, війну і наше майбутнє.

Ще в березні вони звернулися до Черкаської ОДА з проханням: 700 тисяч гривень, передбачених на фестиваль, спрямувати на додаткове фінансування Черкаської міської інфекційної лікарні, яка виконувала функції профільної обласної лікарні в боротьбі з коронавірусом.

«Особисто для мене рішення про скасування фестивалю було дуже важким, бо для нас це своєрiдне «дитя». А ще це була можливість підтримати наших побратимів, які повернулися з передової чи лікуються від поранення, адже на кожному фестивалі ми, крім усього, організовуємо збір коштів на ці потреби. Але ми не могли наражати людей на небезпеку, тому вирішили відкласти нашу зустріч на рік, а гроші спрямувати туди, де вони були потрібніші. Час показав, що це було правильне рішення», — говорить голова оргкомітету фестивалю Зоя Бойченко.

Цього року організатори «Холодного Яру» сподіваються, що до літа, коли традиційно відбувається фестиваль, ситуація стабілізується і їм вдасться провести дійство у звичному форматі. Принаймні підготовка до фестивалю уже почалася.

«Гаслом цього року стануть слова «Історія продовжується». Це і загалом про історію України, історію її боротьби на різних етапах, і про історію нашого фесту. Будуть крутезні гурти, будуть спортивні турніри і багато інших цікавих активностей. Дуже сподіваємося, що коронавірус відступить і можна буде зняти карантинні обмеження, адже фестиваль — це перш за все атмосфера, спілкування, емоції, розділені з друзями, з побратимами. Те, за чим ми всі уже добряче скучили. Наразі ми, завдяки підтримці Українського культурного фонду, приготували купу нового контенту про фест і вже з лютого почнемо відкривати деякі закулісні таємниці»,— обіцяє Зоя Бойченко.

Через карантин було скасовано і Київ-етно-мюзик-фест «Віртуози фолку».  Його організатори до останнього сподівалися, що ситуація стабілізується, адже він традиційно відбувався в третю неділю ли­стопада. За три роки фестиваль став місцем, де зустрічаються професійні й аматорські колективи, де поєднуються автентика і сучасні музичні експерименти.

Це жанрове розмаїття фестивалю — від автентичних виконавців, сольного співу, сольного інструментального виконання, академічного ансамблевого музикування, гуртового співу, троїстої музики до етно-джазу, фанк-фолку, фолк-року та інших експериментів — і є головною родзинкою.

Фест підтримує тих, хто експериментує в народній музиці, хто розширює ці рамки і спростовує стереотипи, закладені радянським режимом. За три роки існування на фестивальній сцені виступали «Бовсунівські бабусі», Ілларія, Ніна Матвієнко, Руслана, Ірина Шинкарук, Георгій Матвіїв, Петро Сказків, Олесь Журавчак, Кирило Стеценко, Іван Ткаленко, гурти The Doox, ТаРута, Ars Nova, GG ГуляйГород, Кралиця, Folky Funky, Zgarda і багато-багато інших.

Але карантинного року сцена «Віртуозів фолку» мовчала.

«Головний здобуток фестивалю — це передусім спілкування, оця жива фольклорна стихія. Ми думали, можливо, провести фестиваль у телеформаті чи ще якось адаптуватися до умов сучасності. Але зрозуміли, що жоден дистанційний формат не зможе відтворити цю фестивальну атмосферу, бо фестиваль перетворився на таку собі творчу лабораторію, де народжуються нові ідеї і нові проєкти.

Тому вирішили відкласти все на рік і дуже сподіваємося, що всі карантини закінчаться і ми цього, 2021-го, року, зможемо знову зустрітися всі разом на нашому фестивалі», — висловила сподівання директор «Віртуозів фолку» Олена Кулик.

Ювілей — на карантині

Чи не найбільше карантин ударив по тих, хто планував у 2020-му ювілейні святкові заходи. Серед них — і мистецька агенція «Територія А», яка готувала для шанувальників купу сюрпризів з нагоди свого 25-річчя. Зокрема, мав відбутися великий галаконцерт за участі легенд «Території А», зокрема й тих співаків, які багато років не виходили на велику сцену.

А після цього — ювілейний тур Україною. Але за три дні до галаконцерту було оголошено повний локдаун — і все полетіло шкереберть.

«Спершу ми розгрібали свої зобов’язання перед іншими людьми. Потім вимушено оголосили паузу, яку ініціювали не ми. Однак я зробила серію онлайн-інтерв’ю. У день наро­дження легендарного хіт-параду «Територія А» провела онлайн-концерт. У новому онлайн-форматі пройшли і традиційні акції «Свічка пам’яті» з вшанування пам’яті жертв Голодомору та дитячий фестиваль «Святий Миколай мандрує Україною».

Так само онлайн ми допомагали в організації і проведенні Міжнародного фестивалю «Козак Арт Афіни». Я була головою журі кількох онлайн-конкурсів, долучалася до онлайн-акцій, фестивалів, конференцій. Усе життя перейшло в дистанційний формат. Майже все», — розповіла президент мистецької агенції «Територія А» Анжеліка Рудницька.

Поки що ювілейний концерт «Території А» попередньо планується на 19 вересня. Хоча в своїх прогнозах Анжеліка та її команда дуже обережні.

«Цьогоріч ми ще розробляємо стратегію свого найближчого існування. Звичайно, за першої ж можливості ми будемо повертатися в нормальне життя. Та поки прогнози не дуже оптимістичні. Тому наша стресостійка команда намагається бути гнучкою і максимально оперативно реагувати на виклики»,— каже співачка.

На дистанційний формат минулоріч перейшов і відомий літературний конкурс «Коронація слова», який відзначив своє 20-річчя.

«Ми кілька разів переносили церемонію, думали щось зробити в рамках Львівського форуму видавців, принаймні — Гранд-коронацію, де ми відзначаємо переможців попередніх років і наших «золотих письменників», твори яких українською або в перекладі українською мовою у форматі паперової книжки вийшли сукупним накладом понад 100 тисяч примірників. Але зрештою зупинилися на проведенні п’яти онлайн-церемоній нагородження переможців, окремо в кожній номінації. А оскільки часу в нас стало більше, то ми змогли більше уваги приділити і нашим переможцям, і творам і більше присудити спецвідзнак», — ділиться співзасновниця конкурсу Тетяна Логуш.

Паралельно запустили проєкт «Коронація онлайн», в рамках якого відбулося уже сімнадцять ефірів-зустрічей iз «коронаційними» авторами, переможцями, журі, видавцями тощо.

«Це вже стало таким собі майстер-класом, де можна і ближ­че познайомитися з авторами, їхніми творами, дізнатися їхні секрети творчості. І знаєте, навіть якщо пандемія закінчиться, на що ми всі сподіваємося, і ми повернемося до звичного життя, то ці онлайн-зустрічі ми будемо продовжувати і далі. Це новий формат, який нам дуже цікавий. А взагалі, підбиваючи підсумки минулого року, хочу сказати, що нам є чим пишатися: «Коронація слова» увійшла у топ-10 кращих проєктів Києва, я стала щасливою частинкою топ-100 впливових людей, цього року було відзначено вдвічі більше письменників. Тож буде більше книжок, фільмів, вистав i пісень. Усе це надзвичайно надихає і мотивує», — каже пані Тетяна.

Нові формати — нові можливості

Нові можливості спробували й організатори Міжнародного фестивалю мистецтв «Пісенний Спас» імені Володимира Шинкарука, який минулого року в Житомирі відбувся уже вшосте.

В умовах карантину і сам фестиваль, і конкурс молодих виконавців було вирішено провести у телевізійному форматі: дійство з вулиці Михайлівської перенеслося під дах Житомирського телецентру, а конкурсантів оцінювали журі як у залі, так і в режимі онлайн-трансляції.

«Це значно розширило наші можливості, адже в журі фестивалю змогли взяти участь фахові міжнародні експерти, які за інших умов не всі змогли б потрапити на фестиваль. До того ж молодим виконавцям — а наш конкурс розрахований на підтримку саме молодих виконавців, — як на мене, було комфортніше виступати перед журі та своїми колегами, які так само були в залі, ніж на відкритому просторі. Тому ми ще будемо обговорювати це питання, але є варіант, щоб саме для конкурсу зберегти цей формат. А от гала-концерт без глядачів — це зов­сім не те. Фестиваль — це свято, а свято — це енергетика, атмосфера, яка з’являється від спілкування артистів із глядачами. Тому ми дуже сподіваємося, що час вимушеного відлучення від публіки таки мине і знову будуть і концерти, і фестивалі, і гастролі. Це потрібно не лише артистам, а й кожному з нас», — переконана директор фестивалю «Пісенний Спас» Ірина Шинкарук.

У форматі Zoom-конференції відбувся і вечір пам’яті Володимира Шинкарука. Попри незвичний формат, до розмови долучилося багато людей з різних куточків України та з інших країн, які знали Володимира Федоровича, працювали з ним, вчилися, були на гастролях. Та й інші фестивалі, зустрічі, концерти, презентації, за відсутності інших можливостей, перебралися в режим онлайн. Хоча всі учасники цього опитування зізнаються, що це лише допоміжні засоби. Бо головне для творчості — це атмосфера і живий контакт.

Отож усі сподіваються на згортання пандемії і вироблення колективного імунітету до коронавірусу — чи то власного, чи то від вакцинації, яку обіцяють запустити цього року. І потихеньку готують нові програми і новий контент — Український культурний фонд перед новим роком багатьом творчим колективам надав гранти в рамках інституційної підтримки. В будь-якому випадку, зрозуміло одне: якщо ми вижили зараз, то надалі буде простіше. Аби творилося!