Колапс економіки і справжнє зубожіння: чим небезпечні ідеї політиків не повертати держборги

Сьогодні вся Україна, а головним чином наша влада, з нетерпінням очікує отримання чергового траншу Міжнародного валютного фонду, який має стабілізувати наші фінанси.

Але тим часом рівень наших міжнародних боргів залишається доволі високим. Аби його зменшити, експерти радять йти еволюційним шляхом, збільшуючи довіру до держави Україна.

Кошти для «антиковіду»

У нинішньому році Україна витратить 468,4 млрд гривень на погашення державного боргу і ще 158,68 млрд грн — на його обслуговування.

З них 301,4 млрд грн — це розміщення облігацій внутрішньої державної позики в національній валюті, 167,5 млрд грн — ці ж облігації в іноземній валюті, 110,8 млрд грн — комерційні позики, 44,9 млрд грн — позики від міжнародних фінансових організацій і 2,5 млрд грн — офіційні позики.

Це — наша плата за взяті раніше позики. Але і в минулому коронавірусно-пандемічному році Україна також активно налягала на чужі кошти, залучаючи їх на різних умовах.

Перші кредитні кошти ми отримали наприкінці березня. Це було на початку карантину, коли вітчизняна економіка повільно, але невпинно занурювалася у кризу. Саме тоді Німеччина направила Україні 150 млн євро для боротьби з поширенням коронавірусу. Про це домовилися президент України Володимир Зеленський і канцлер ФРН Ангела Меркель.

Додатково Європейський інвестиційний банк погодив виділення Україні кредиту на 40 млн євро у проєкті «Програма розвитку муніципальної інфраструктури України».

У цей же час USAID на боротьбу з поширенням «Ковід-19» виділив 1,2 млн доларів. Усього ж допомога для України передбачала отримання 33 млн доларів до кінця року. До цього ж «Гугл» додав ще 550 тисяч доларів, які пішли Міні­стерству охорони здоров’я на інформаційну кампанію про коронавірус.

У квітні прем’єр-міністр Денис Шмигаль заявив, що Світовий банк виділить Україні 135 млн доларів, з яких 35 млн доларів направлять на підтримку медичної галузі. До кінця місяця про своє бажання виділити гроші заявили в Європейському союзі, надавши для початку пакет підтримки в розмірі 190 млн євро. З них 15 млн євро планували направити на підтримку системи охорони здоров’я, 61 млн євро — на підтримку економіки, 20 млн євро — на підтримку малих і середніх підприємств, 25 млн євро — малих фермерських господарств, а ще 4 млн євро — на підтримку найбільш вразливих груп населення.

Також у квітні Європейський союз вирішив надати Україні ще 1,2 млрд євро макрофінансової допомоги як постраждалим від пандемії. Допомогу розбили на два транші по 600 млн євро — перший надають без умов, а другий традиційно в обмін на реформи.

Традиційні, які від нас вимагають наші кредитори: судова реформа, реформа правоохоронних і судових органів, податкової та митної адміністрацій. Перша частина кредиту надійшла на рахунки української держави 9 грудня: термін погашення кредиту не перевищує 15 років, а процентна ставка — 2% річних.

На економіку, для підприємців і будівництво доріг

Наприкінці травня Єврокомісія схвалила бюджетну підтримку в розмірі 500 мільйонів євро — в межах четвертої програми макрофінансової допомоги, через яку Україна з 2014 року отримала вже 3,8 млрд євро. Кошти від Єврокомісії ми отримали у червні.

Також 12 червня ми отримали транш від Міжнародного валютного фонду: 2,1 млрд доларів. Кошти влада мала витратити на фінансування дефіциту державного бюджету. Це був виняток для нашої держави, адже зазвичай МВФ перераховує кошти своїх кредитів у міжнародні золотовалютні резерви країн, для фінансової стабільності національних валют, і ці гроші держава не може витрачати на фінансування бюджетних витрат.

У серпні уряд Польщі виділив кредит у розмірі 100 млн євро, з яких 60 млн євро підуть на ремонт та облаштування доріг, а ще 40 млн євро — на облаштування пунктів пропуску на кордоні. Ставка кредиту становить 15%, а виданий він на 30 років.

250 млн євро кредиту нам дала «Каргіл Файненшнл»: на три роки під 5,95%. Світовий банк дав кредит на відновлення економіки і підприємництва підконтрольних територій Донбасу у сумі 100 млн доларів. І нарешті у грудні ми підписали з Німеччиною угоду про 214,6 млн євро на інвестиційні проєкти в енергетиці, підтримку малого і середнього підприємництва, реконструкцію комунальної інфраструктури в регіонах. Термін кредиту становить 30 років, відсоткова ставка — 2% річних.

Але до настання Нового року в Україну зайшов ще кредит від «Дойче Банк» на суму до 350 млн доларів — на півроку, а процентний дохід буде виплачуватися кожні три місяці.

Європейський банк реконструкції і розвитку надав 450 млн євро на капітальний ремонт автодороги М-05 Київ—Одеса і будівництво Північного обходу Львова. Європейський інвестиційний банк — ще 640 млн євро: на відновлення і поліпшення інфраструктури «в східному регіоні», реалізацію проєкту «Міський транспорт України II» і на модернізацію 183 км автомобільних доріг в Луганській області.

І останній акорд — Міжнародний банк реконструкції та розвитку виділив ще 300 млн доларів на подолання наслідків пандемії. Із них у грудні ми отримали 170 млн доларів. А загальна сума коштів, яку Україна торік взяла в борг, становить 188 млрд 749 млн грн.

3 тисячі з людини: крах чи маніпуляція?

На питання «Добре це чи погано?» різні експерти дають не однакові відповіді. «У 2020 році українці витратили по 3 тисячі гривень на погашення держборгу», — повідомили нещодавно у Рахунковій палаті.

За словами її керівника Валерія Пацкана, проаналізувавши виконання Державного бюджету 2020 року станом на грудень, бачимо, що найбільшою проблемою нашого державного кошторису є запозичення.

«Я хочу навести дві цифри. Кожна сьома гривня доходів держбюджету йде на обслуговування боргу. Кожен українець за обслуговування держборгу сплатив по 3 тис. грн. Іншими словами, кожен із нас, ви, я, решта українців у 2020 році витратили по 3 тисячі грн на обслуговування держборгу, — сказав Пацкан. І додав: — Якщо говорити про запозичення на внутрішньому ринку, вони є короткими, і за набагато більші відсотки. Якщо говорити про облігації внутрішньої державної позики, 15 грудня уряд позичив близько 51 млрд грн. на внутрішньому ринку, і ці кошти будуть використані для платежів у грудні».

«У держбюджеті на 2020 рік на погашення держборгу спочатку було передбачено 346 млрд грн. А за фактом, станом на 1 грудня вже витрачено 357,4 млрд грн. І ця сума до кінця року зросте, — заявив Пацкан. — Із позитиву — загальний обсяг доходів до держбюджету за січень-листопад дійсно зріс».

«До нас прилетіла чергова сенсація від Рахункової палати, — написав у відповідь інвестиційний банкір Сергій Фурса.

— Ці хлопці незрозуміло як рахують, але дуже добре маніпулюють цифрами, яких у них багато. І раз по раз народжують сенсації на порожньому місці. Голова Рахункової палати вийшов і заявив, що в цьому році кожен маленький українець віддав супостату, цим невидимим акулам фінансового світу, по 3 тисячі гривень. А третина бюджету пішла на виплати боргiв. Цим же ненависним фінансовим спекулянтам. Отож маємо дві цифри: 3 тисячі і третина. Що за ними ховається? За ними ховаються брехня і маніпуляція».

Дефолт зробить нас біднішими

За словами Фурси, йдеться про улюблені тези «радянської пропаганди» з каналів Медведчука і Коломойського.

«Адже ніхто не віддає третину грошей платників податків кредиторам. У бюджеті є доходи. Це гроші платників податків. І є витрати. Це те, куди гроші платників податків йдуть. І в витратах немає статті «виплата кредитів», — заявив Фурса.

Як таке можливо, запитаєте ви? Дуже просто, всi кредити погашаються за рахунок нових кредитів. Це все позабюджетна історія. І так, це не особлива українська боргова кабала. Так роблять в усьому світі».

А пропозиції деяких державних діячів не повертати борги Фурса називає вкрай небезпечною ініціативою.

«Що станеться, якщо ви не віддасте борги? Дуже просто, вам не дадуть нові. Ви ж у дефолті. Таким гроші не дають. У підсумку у вас нічого не прибуде. А тільки зникне. Чому? Адже кожного року Україна залучає борги не тільки для погашення боргу, а й для фінансування дефіциту бюджету. Який виникає, коли грошей, зібраних iз платників податків, не вистачає, щоб фінансувати все, що заплановано. І, наприклад, щоб профінансувати ремонт доріг, беруть новий борг. І це теж стандартна світова практика», — каже він.

І робить висновок: йдеться про брехню, метою якої є підштовхнути обивателя до неправильних висновків. І зробити простого українця ще біднішим. Адже дефолт точне зробить біднішими.

Не змова, а реалії

«Теза, що кожен українець сплатив фінансовим ділкам по 3 тисячі гривень, є маніпулятивною. Адже якщо написати, скільки виплачує щорічно кожен німець, японець чи американець, то взагалі стане страшно. Адже йдеться про відсотки з обслуговування боргу. І ось ці гроші реально йдуть iз бюджету. Як в Україні, так і в усьому світі. В Україні вартість обслуговування боргу становить близько 10 відсотків від ВВП. Це не так і багато, але й не мало. Така собі середня температура по лікарні, — продовжує банкір.

— Чи треба зменшувати цю цифру? Безумовно. Як її можна зменшити? По-перше, контроль дефіциту бюджету, щоби борги не зростали із випереджуючими темпами. Тобто жити за доходами. Те, що від нас постійно вимагає МВФ, до речі. І зазвичай найважче стримувати себе популістам».

Також, на його думку, Україні потрібна довіра: «Адже що таке відсотки по кредиту? Це плата за ризик. І чим менше довіри до того, хто бере в борг, тим вищi відсотки. Україні не довіряють. І інвесторів можна зрозуміти: Україна — це фахівець iз криз. І від нас постійно чути ідеї про дефолт. Уявіть собі, що подружня пара прийшла до своїх знайомих у гості і хоче позичити грошей. І поки дружина просить про це, поруч сидить чоловік і філософствує, що борги віддають тільки боягузи. Дадуть такій парі в борг?».

І пояснює: такі умови — це не змова інвесторів.

«Не трьох буржуїв, які сидять і вирішують, що для України кредити будуть коштувати дорого, а для Польщі дешево. Це величезний конкурентний ринок, де тисячі керуючих фондами конкурують один з одним, хто більше заробить. І якщо вони побачать, що прибутковість в Україні перевищує її ризики, то негайно ж продадуть, наприклад, борги Замбії і побіжать купувати борги України, — зазначає він. — Але поки не біжать. Тому що Україна не довела, що вона надійний позичальник. І чекають всі ці люди сигналів від МВФ, який повинен підтвердити, що так, країна адекватна. І змінюється в кращий бік».

Якщо ж Україна «піде в дефолт», то, крім кризи, інфляції і девальвації, борги нікуди не зникнуть. І потім їх усе одно доведеться виплатити. «А наступного разу, коли ви прийдете позичати, це буде для вас коштувати дуже дорого. Набагато дорожче, ніж зараз, — зазначає Фурса.

— Так, наш борг дорогий, і його вартість треба зменшувати. І бажано знижувати боргове навантаження. А саме — співвідношення державного боргу до ВВП. Для цього треба просто жити за коштами і контролювати дефіцит бю­джету. І, до речі, як тільки ваш борг почне знижуватися і його вартість буде падати — інвестори вважатимуть вас іще менш ризикованим вкладенням. Адже чим менше боргу — тим менша ймовірність, що одного разу в чиюсь «буйну» кучеряву голівоньку прийде ідея про дефолт».

За словами експертів, це довгий шлях. І Україна йшла по ньому із 2017 року, коли співвідношення держборгу до ВВП знизилося з 80 до 50%, завдяки чому ці запозичення стали удвічі дешевшими. «А те, що нам пропонують Медведчуки, Шарії та інші Дубінські, — це шлях кинути всіх. Який веде до катастрофи», — резюмував Фурса.