"Просто війна" на Донбасі та "самовизначений" Крим: несподівані результати опитування мешканців Конотопа

У Конотопі, що на Сумщині, було проведено соціологічне опитування, під час якого мешканцям міста пропонували відповісти на актуальні запитання, що вже багато років не зникають із порядку денного українського життя.

Наприклад, чий Крим, що відбувається на сході України, якою мовою розмовляєте, до якої конфесії належите та чи схвалюєте можливий вступ України до НАТО та Євросоюзу.

Конотоп розташований по прямій за якихось сто кілометрів від кордону з Російською Федерацією, а отже, російський вплив тут досить відчутний, хоча й не визначальний.

Місто козацької слави, де відбулася знаменита Конотопська битва 1659 року, вже в наш час не раз вражало свідомими вчинками і рішеннями. Так, у 2015 році конотопці здивували всю Україну, обравши мером замість ексрегіонала представника «Свободи» Артема Семеніхіна.

А на початку цього року Конотоп опинився в заголовках російських видань як місто, в якому мали намір встановити пам’ятник Степану Бандері (небачена зухвалість майже під носом у росіян!).

Правда, цьогоріч молодого мера-патріота «посунув» із посади самовисуванець Олександр Луговий. Та новообраний міський голова так і не вступив на посаду: раптово помер унаслідок ускладнень від коронавірусу. Тепер ЦВК призначила повторні вибори міського голови на 24 січня 2021 року.

Протистояння старого і нового тут, у Конотопі, відбувається, може, навіть активніше, ніж в інших регіонах, із більш сталими поглядами. То з якими настроями живе Конотоп сьогодні? Що думає про ключові питання українських реалій? Результати опитування вас здивують і вразять.

Чий Крим? Не все так однозначно

Жителям Конотопа, які взяли участь в опитуванні, було запропоновано, зокрема, визначитись щодо статусу території Автономної Республіки Крим. І отримані результати свідчать, що в населення міста сьогодні немає однозначної позиції з цього питання.

Втішає, правда, що більшість опитаних усе-таки вважають Крим окупованою територією України. Але та більшість — це лише 54,8%, тобто трохи більше половини опитаних (див. діаграму 1).

А от думки іншої половини щодо Криму розділилися. Зокрема, 4% опитаних вважають, що АРК — це самовизначена республіка, що добровільно увійшла до складу РФ, а 3,6% вважають її спірною територією між Україною і РФ. Водночас 16,8% опитаних зазначили, що тут не все так однозначно, тобто чіткої сформованої позиції з цього питання в людей просто немає.

Ще 1,2% опитаних зазначили, що вважають АРК винятковою територією кримських татар. А для 19,6% опитаних, тобто маже кожного п’ятого, це питання взагалі не має жодної актуальності — вони обрали позицію «мені байдуже».

Цікаво, що думки опитаних чоловіків та жінок із «кримського» питання суттєво відрізняються. Так, жінки частіше визнають півострів окупованою територією України (61% проти 47,4% чоловіків).

А от чоловіки переважають серед тих, хто визнає, що АРК — це самовизначена республіка, що добровільно увійшла до складу РФ. Чоловіків також більше і серед тих, кому це питання взагалі байдуже.

Що стосується вікового розрізу, то саме люди середнього віку (30-39 років) демонструють найбільш виважені і патріотичні погляди на це питання.

Серед них виявлено найменше тих, кому байдуже (лише 5,4%), і найбільше тих, хто вважає, що АРК — це окупована територія України (75,7%).

Зауважимо, що йдеться про людей, які виростали вже в незалежній Україні, які майже не пам’ятають життя в «союзє нєрушимом рєспублік свободних», а отже, їхня свідомість формувалася вже у вільній країні.

Кому просто війна, а кому повстання народу Донбасу

Ще тривожніша ситуація вимальовується довкола розуміння подій на Донбасі, оскільки однозначного уявлення щодо їх суті в опитаних мешканців Конотопа немає. Це показують відповіді на запитання «Що відбувається на сході України?».

Так, лише кожен третій з опитаних— 32,8% — вважає, що на сході відбувається збройна агресія Росії проти України (див. діаграму 4). Ще 25,2%, тобто кожен четвертий з опитаних, вважають, що відбувається просто війна.

Досить показовим можна вважати і те, що значна частина опитаних жителів міста вбачають у подіях на Донбасі олігархічну складову. Так, 18,8% вважають, що це конфлікт інтересів великих економічних кланів, і ще 2,8% — що це йде війна з олігархами.

Водночас 6% опитаних конотопців вважають події на Донбасі війною за волю України, а 3,2% — повстанням народу Донбасу.

Як і в питанні приналежності території Криму, 12% опитаних вважають ситуацію не настільки однозначною для того, щоб схилитись до якогось із конкретних запропонованих варіантів.

Позиції опитаних чоловіків та жінок з цього питання відрізняються несуттєво, хоча про деякі особливості оцінок можна говорити.

Так, чоловіки частіше вважають, що це конфлікт інтересів великих економічних кланів (21,9% проти 16,2%). Жінки ж частіше зазначають, що на сході відбувається збройна агресія Росії проти України (34,6% проти 30,7%), або ж вважають, що відбувається просто війна (26,5% проти 23,7%).

Прикметно, що особливості оцінок опитаних різняться в залежності від різних вікових груп. Наприклад, зброй­ною агресією Росії в Україні події на сході вважають переважно молодь та люди середнього віку, тобто люди незалежної країни (так думають 44,4% серед 18-29-річних та 59,5% серед 30-39-річних).

Водночас люди старшого покоління вважають це «просто війною» (35,2% серед 40-49-річних і 27,8% від 50 років і старші) та «не все так однозначно» (12,7% та 16,5%, відповідно). Тобто відмінність в оцінці подій між молодшим і старшим поколіннями досить разюча.

Більшість — разом із ПЦУ

Відповіді респондентів на запитання анкети «До якої релігійної конфесії Ви себе відносите?» свідчать не лише про велике розмаїття представлених вірувань, а й про суттєві відсотки тих, хто не вважає питання приналежності до тієї чи іншої конфесії взагалі важливим.

Так, 12,8% опитаних зазначили варіант «яка різниця?», зафіксувавши, що не відносять це питання до важливих і визначальних.

Водночас більшість опитаних — 41,6% — все ж відповіли, що зараховують себе до Православної церкви України. Ще 16,8% — до Російської православної церкви в Україні, замаскованої під УПЦ Московського патріархату.

Маємо зовсім незначні відсотки тих, хто відносить себе до Римо-католицької церкви, Української греко-католицької церкви та загалом — до світового православ’я. Близько 5% зараховують себе до різних протестантських течій (євангелісти та свідки Єгови).

При цьому 12,8% опитаних обрали позицію «у мене Бог у серці», а 3,6% визнають себе атеїстами.

Варто зазначити, що серед тих, хто взагалі не пов’язує себе з жодною конфесією, фіксуючи різні варіанти: «яка різниця», «атеїзм», «у мене Бог у серці», більше чоловіків. А от жінки впевнено переважають серед тих, хто вважає себе вірянами православної церкви.

При цьому прихильниць Православної церкви України значно більше, ніж Російської православної церкви в Україні (47,8% проти 19,9%).

Що стосується вікових груп, то заслуговує на увагу переважання представників старшого покоління серед прихильників Російської православної церкви в Україні і переважання представників молодших вікових груп серед тих, хто відносить себе до Православної церкви України.

Наприклад, у віковій групі 30-39 років вірянами РПЦ в Україні вважають себе 13,5% опитаних, тоді як до прихожан ПЦУ себе зарахували 56,8% опитаних.

Зазначимо також, що молоді люди (18-29 років) порівняно частіше зазначають позицію «у мене Бог у серці», не співвідносячи її з жодною конкретною конфесією.

Мова має значення переважно для молодших людей

А от на «мовне питання» ще показовіше проєктується відомий мем «какая разніца». Оскільки спільний відсоток тих, хто послуговується у повсякденні обома мовами або не звертає на це уваги, досить значний — разом понад 40 відсотків.

Загалом відповіді респондентів на запитання анкети «Якою мовою/мовами чи діалектами Ви послуговуєтеся у повсякденному житті?» дозволяють зробити висновок про поширеність у місті спілкування обома мовами — як українською, так і російською.

При цьому більшість опитаних — 34,4% — зазначили, що послуговуються у повсякденному житті переважно українською мовою, 18,4% — переважно російською, а кожен четвертий — 26,4% — обома мовами у різних ситуаціях в межах міста Конотоп.

Цікаво, що 6% опитаних спілкуються, використовуючи діалект рідного села, а 14,8% опитаних узагалі не звертають уваги на мову і не помічають різниці (див. діаграму 3).

При цьому, як показує проведене дослідження, жінки майже вдвічі частіше використовують у спілкуванні українську мову (41,2% проти 26,3% чоловіків). Обома мовами у повсякденному житті в залежності від ситуації спілкується однакова кількість чоловіків та жінок. А от чоловіки переважають серед тих, хто не звертає уваги і не помічає різниці щодо спілкування різними мовами.

Отримані результати показують і певні особливості оцінок опитаних різного віку. Так, молоді люди (18-29 років) значно частіше зазначають, що спілкуються обома мовами у різних ситуаціях в межах міста Конотоп (40%).

Переважно українською послуговуються частіше конотопчани середнього віку. А от старші респонденти переважають серед тих, хто у повсякденному житті послуговується здебільшого російською мовою.

Ще один нюанс: можна говорити загалом про більшу актуальність мовного питання для молодшого населення. Адже представників молодших вікових груп виявлено суттєво менше серед тих, хто зазначає, що не звертає уваги на мову і не помічає різниці.

Третина хоче в НАТО, а майже третині все одно

Окреме питання анкети стосувалось пріоритетів зовнішньої політики, зокрема, підтримки членства України в НАТО та Європейському Союзі. Членство у цих інституціях в рамках даного питання не розмежовувалось, хоча відомо, що населення досить часто по-різному оцінює значимість членства у НАТО та ЄС.

Так, відповідаючи на запитання «Чи підтримуєте Ви участь України як повноправного члена у блоку НАТО та Європейському Союзі» однозначну підтримку участі висловили 34% опитаних, обравши варіант «так, підтримую». А кожен четвертий з опитаних конотопчан (24%) зазначає що не підтримує такого курсу України (див. діаграму 5).

Ще 8,4% опитаних зазначили, що підтримують позаблоковий статус країни, а 3,6% обрали варіант «давайте приєднаємося до Росії». Така ж кількість опитаних (3,6%) вважає доцільною ситуативну та прагматичну поведінку, зазначаючи, що «Україна не має союзників, а тільки власні національні інтереси в усьому світі».

І досить показовими можна вважати показник 26,8% — це фактично кожен четвертий — тих, хто висловлює абсолютну байдужість до питань цього блоку, обираючи варіант «мені все одно».

Цікаво, що варіант «мені все одно» значно частіше фіксували саме жінки (31,6% проти 21,1% чоловіків). Чоловіки ж частіше демонстрували більший рівень визначеності — як у питанні однозначної підтримки участі у НАТО і ЄС, так і у запереченні доцільності такої участі.

Цікаво також, що позицію приєднання до Росії також частіше підтримують саме чоловіки (в чотири рази частіше, ніж жінки).

При цьому досить вираженою можна вважати залежність позицій респондентів з цього питання від їхнього віку. Так, варіант приєднання до Росії розглядають лише старші респонденти (від 50 років і старше — таких тут 9,3%, тоді як в інших вікових групах таку відповідь не обрав жоден із опитаних).

Натомість молодші вікові групи переважають серед тих, хто активно підтримує членство як у НАТО, так і в Європейському Союзі (45,9% серед 30-39-річних та 42,2% серед 18-29-річних). А от третина старшого населення (34%) не підтримує участь України як повноправного члена у НАТО та Європейському Союзі.

Варто також зазначити, що серед старшого покоління виявлено і найменші відсотки байдужих (14,4% ), тоді як молодих у цій групі («мені все одно») виявлено аж 40%.

Висновки: показники байдужості зависокі

Проведене опитування дозволяє експертам зробити певні висновки. По-перше, у населення міста немає сьогодні однозначної позиції стосовно статусу АРК. І хоча трохи більше половини опитаного населення вважають півострів окупованою територією України, близько 40% населення не має визначеної оцінки, зазначаючи, що це їм або взагалі байдуже, або ж мають сумніви, вважаючи, що у цьому питанні не все так однозначно.

По-друге, отримані результати опитування показують відсутність у населення міста однозначності й одностайності у розумінні суті подій на Донбасі. Лише кожен третій з опитаних конотопчан вважає, що на сході відбувається збройна агресія Росії проти України. Досить показовим можна вважати і те, що значна частина опитаних жителів міста вбачають у подіях на Донбасі олігархічну складову.

Водночас проведене дослідження дозволяє зробити висновок про переважання сьогодні у Конотопі саме ПЦУ. Так, серед опитаного населення 41,6% відносять себе до Православної церкви України і ще 16,8% — до Російської православної церкви в Україні.

І зовсім незначна частина опитаного населення зараховує себе до інших конфесій. А от мовне питання у його повсякденному розумінні не є надто актуальним для конотопчан, оскільки поширеним у місті є спілкування обома мовами — як українською, так і російською.

Переважно українською мовою у повсякденному житті спілкується лише третина населення, а кожен четвертий з опитаних послуговується у повсякденному житті обома мовами.

Щодо підтримки участі України як повноправного члена у блоку НАТО та Європейському Союзі серед населення Конотопу також не відчувається єдності та визначеності. Адже однозначну підтримку участі висловлює третина опитаних, а кожен четвертий зазначає, що не підтримує такого курсу України. Особливо вираженими розходження є між віковими групами населення.

Отже, головний і досить показовий висновок цього опитування: станом на середину грудня 2020 року є високими показники байдужості до питань визначеної опитуванням сфери, хоча ці теми понад шість років активно обговорюють у ЗМІ.

Фактично кожен четвертий з опитаних висловлює абсолютну байдужість, зазначаючи варіант «мені все одно». Значна частина населення вважає ситуацію у зазначених сферах внутрішньої та зовнішньої політики не настільки однозначною для того, щоб схилитись до якогось із запропонованих варіантів. І все це схиляє до висновку про необхідність додаткової роботи зі згуртування громади, у тому числі й просвітницької, інформаційної.