Коростень — з бібліотекою?

Величний історик, письменник і громадський діяч Іван Огієнко свого часу писав:

«У який бік не поглянемо, скрізь побачимо, як оригінально, своєрідно складав свою культуру народ український. Скрізь, на всьому поклав цей народ свою ознаку, ознаку багатої культури й яскравої талановитості».

І одним із наріжних каменів, без сумніву, була, є і буде література, для поширення якої важлива бібліотечна справа.

Кожну бібліотеку можна назвати книжковим островом, культурною скарбницею, де зберігаються справді великі цінності — книги. Натомість у плані так званого «реформування» суспільства почалися «бібліотечно-ліквідаційні процеси». Не оминуло це й нашого Коростенського району на Житомирщині. Про те, що «закривають» Центральну районну бібліотеку імені нашого славного земляка, поета-пісняра Миколи Сингаївського, я довідався з «Фейсбука»...

Зателефонував голові Коростенської райдержадміністрації Юрію Тарасюку, який повідав, що справді, згідно з постановою Верховної Ради України № 807-XI від 17 липня 2020 року «Про утворення та ліквідацію районів» та рішенням РДА №208 від 2 листопада цього року «припиняється шляхом ліквідації» діяльність згаданої бібліотеки.

Але, до честі керівника, він також звернувся з проханням подумати, що можна зробити в плані збереження «хоча б невеликого колективу та книжкового фонду», і запевнив, що жоден працівник не постраждає від цього вимушеного часом кроку.

Проаналізувавши ситуацію, дійшов висновку, що така проблема спіткала бібліотеку через подвійне підпорядкування. Адже засновником її є районна держадміністрація, а власником майна і книжкового фонду — районна рада. І ця ліквідація, з точки зору права, здається, й правильна, але ж...

Пригадую, скільки зусиль пішло на те, щоб присвоїти бібліотеці ім’я знаменитого земляка, спільно з художником Володимиром Козиренком та підприємцем Петром Лук’яненком встановити меморіальну дошку поету та знаній пісні (до речі, вони стільки років протрималися в безбалансовому стані) тощо...

А куди подіти унікальний музейний куточок, де зберігаються рукописи та документи Миколи Федоровича?

За долю цих документів уже переймається і племінник поета Сергій, який довгі роки підтримує зв’язок iз книгозбірнею (із 70-річною історією та гарними культурними традиціями, тут бували і залишили свої книги Василь Юхимович, Петро Осадчук, Євген Дудар, Василь Довжик, і багато інших відомих письменників), і передав сюди немало раритетних документів.

Хто ж ми тоді, коли не можемо зберегти пам’ять про вірного й талановитого сина древлянської землі, автора невмирущої пісні «Чорнобривців насіяла мати»?

«Можна оптимізувати, ліквідувати все, що працює півстоліття, спираючись на купу законів, що один одному суперечить. А як із совістю? Бібліотека імені Миколи Сингаївського зобов’язана працювати в пам’ять про нього!» — написала у «Фейсбуці» Надія Ошатюк.

Наступного дня я зателефонував голові Коростенської об’єднаної територіальної громади Володимиру Москаленку і розповів про все, що тут написано.

Вислухавши мене, Володимир Васильович запевнив, що ця ситуація не залишиться поза його увагою. Отож, якщо я не помиляюсь, на щастя, в місті з’явиться ще одна філія бібліотеки... імені Миколи Сингаївського.

Якщо так, то й невеличкий музей, сподіваюсь, невдовзі розростеться до справжнього і поповниться новими експонатами та документами, що розповідатимуть про життя і творчість нашого знаменитого земляка (а унікальні меморіальні дошки з чорного габро візьмуть на баланс установи).

Віктор ВАСИЛЬЧУК,
головний редактор газети «Вечірній Коростень»
Житомирська область