Збіжжя у чорній дірі: чому Україна суттєво зменшила продажі зерна за кордон

Неврожайний та назагал невдалий для українських хліборобів 2020 рік усе ж подарував нашим аграріям нові шанси і перспективи.

Річ у тім, що невисокий урожай зернових було зафіксовано не лише в Україні, а й у решті держав-експортерів збіжжя, зокрема з Європейського Союзу.

І це дозволило нашим спробувати «захопити» нові ринки збуту. Скажімо, арабських країн. Боротьба за цей вплив суттєво загострилася, а тому перемогти зможе найсильніший і найактивніший.

Падіння на всіх напрямах

Станом на останню декаду грудня нинішнього року Україна експортувала за весь 2020-21 маркетинговий рік 23,9 млн тонн зернових і зернобобових культур.

За даними Інформаційно-аналітичного порталу АПК України, відставання обсягів зернового експорту від минулорічного показника на цю ж дату знову зросло і вже становить 4,5 млн тонн. Наразі перевищує минулорічні обсяги поставок лише ячмінь, якого експортовано 3,7 млн тонн, що на 83 тис. тонн більше, ніж торік.

Водночас експорт пшениці наразі становить 12,2 млн тонн, що на 2,081 млн тонн менше показника минулого маркетингового року. Жита експортовано 1,7 тис. тонн проти 5 тис. тонн на ту ж дату у минулому сезоні.

Основне відставання від минулорічних обсягів, як і раніше, формує кукурудза, поставки якої за кордон становлять 7,5 млн тонн, що на 2,6 млн тонн менше, ніж торік.

Крім того, за кордон поставлено 74,1 тис. тонн борошна зернових культур, що також на 101,1 тис. тонн менше відповідного показника попереднього сезону.

Утiм таке падіння змушує наших аграріїв активніше шукати ринки збуту. Аби принаймні компенсувати втрати.

Перше судно за 12 років

Тож Україна, як і наш головний конкурент у сфері експорту продовольства — Російська Федерація, розвиває нові напрямки збуту, зокрема почала продавати пшеницю в Саудівську Аравію. Ставши таким чином ще одним конкурентом експортерів із Європейського Союзу на одному з їхніх основних ринків.

Нещодавно компанія «Континентал Фармерс Груп» відправила до королівства першу партію високоякісної пшениці з України, — після перемоги в тендері на поставку 60 тисяч тонн.

Це стало можливим після минулорічного рішення Саудівської Аравії послабити правила захисту від комах, що відкрило можливість для чорноморського зерна і дозволило конкурувати з по­ставками з ЄС, які переважали в імпорті саудівців.

Сама ж компанія була створена в червні 2019 року, після об’єднання Агрохолдингу «Мрія» і «Континентал Фармерс Груп». Головним інвестором компанії є компанія «Салік», а всього нова структура обробляє 195 тис. га земель на території п’яти областей Західної України

Цього року Росія теж відправила до Саудівської Аравiї кілька вантажів. Незважаючи на те, що продажі невеликі, вони знаменують собою ще один прорив для чорноморських вантажовідправників, які за останній час захопили велику частку світового ринку пшениці на тлі рекордних урожаїв, що забезпечують привабливі поставки.

Імпорт з України також показує, як окуповуються інвестиції Саудівської Аравії відтоді, як у 2018 році компанія «Сауді Агрікултурал» купила там активи й об’єднала їх у «Континентал Фармерс Груп». Таким чином, Україна вперше за 12 років відправила пшеницю в Саудівську Аравію

Як заявив Георг фон Нолкен, генеральний директор «Континентал Фармерс Груп», відвантаження нашого збіжжя до цієї країни є чітким сигналом про серйозні інвестиційні наміри Саудівської Аравії щодо України та початком міцного міжнародного співробітництва.

Сьогодні, як відомо, Україна посідає п’яте місце у світі з експорту пшениці, а упродовж сезону наші поставки сягнуть 18 мільйонів тонн, що, за даними уряду США, стане третім за величиною рекордним показником у країні.

Курс на Китай

Нові спільні проєкти з переробки зерна мають намір створити також Україна і Китай: вітчизняні аграрії зацікавлені у створенні спільних підприємств з глибокої переробки зерна.

«Ми зацікавлені в партнерах, які, з одного боку, були споживачем продукції, а з іншого — виступили б інвесторами, які вклали кошти в будівництво в Україні переробних потужностей», — сказав керівник громадського об’єднання «Аграрний союз України» Геннадій Новіков, зазначивши, що тільки з пшениці українські аграрії можуть виробляти понад 30 видів продукції.

«Це важливе взаємовигідне співробітництво, яке б дало можливість інвесторам переробних підприємств не тільки забезпечувати потребу китайського ринку, а й виходити на ринки по всьому світу й таким чином отримувати додаткові доходи», — заявив Новіков.

Його партнер, президент Китайської торгової асоціації Вей Син погодився з цим і наголосив, що вони зацікавлені не тільки у створенні переробних підприємств, а й планують забезпечити українських сільгоспвиробників насіннєвим матеріалом, добривами, засобами захисту рослин та технікою.

«І якщо в українських виробників не буде достатньої кількості коштів, щоб отримати необхідну техніку, ми готові розглянути можливість оплати за рахунок майбутнього врожаю», — додав Вей Син, пояснивши, що китайська сторона розглядає можливість створення в Україні сільськогосподарського індустріального парку, а також розвиток спільних проєктів iз переробки агропродукції.

Небезпека від клімату

За висновками вітчизняних аграрних експертів, перераховані проблеми хоча й важливі, але далеко не вичерпують усі больові точки нашого агропромислового сектору. Скажімо, у деяких регіонах України необхідно відновити чи заново забезпечити штучний полив, що допомогло би зробити землероб­ство менш ризикованим і більш прибутковим.

За висновками Інституту водних проблем і меліорації, із 31 млн га української ріллі близько 60%, а це 18,65 млн гектарів, сьогодні належить до площ із дефіцитом вологого забезпечення. А близько 3 млн га угідь степових регіонів — у зоні з критичним дефіцитом вологи.

Тобто у посушливий рік вегетація на них узагалі неможлива. Тому запровадження програм державної підтримки зрошувальних систем має стати одним із пріоритетних напрямів бюджетної політики в агросекторі на найближчі роки. А ті проєкти, які державний бюджет профінансувати не може, мають бути освоєні за допомогою міжнародних партнерів.

Експерти стверджують: доречним видається надання фіскальних пільг для аграріїв, що постраждали від несприятливих погодних умов. Наприклад, як ніколи актуальною є проблема нарахування податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість за товари чи послуги, які були придбані для вирощування загиблих посівів. Саме такою, до речі, нині є офіційна позиція Державної податкової служби.

Проте при повній втраті урожаю додаткове нарахування ПДВ ставить аграріїв у дуже скрутне становище. Тому такий підхід фіскалів аграрні аналітики радять переглянути.

Окрім того, треба надати постраждалим товаровиробникам пільги чи навіть повне звільнення від сплати єдиного податку 4-ї групи або податку на прибуток у 2020 році.

Це напрочуд актуально сьогодні, адже кліматичний фактор в останні роки став значно відчутнішим за економічні проблеми держави, наслідки карантину чи навіть коливання курсу гривні: величезні площі посівів у нашій державі опинилися у заручниках опадів. А самі ж землероби, у свою чергу, стали заручниками ситуації.

Звітність і агрострахування

Як показав сумний досвід 2020 року, через несприятливі погодні умови гостро постала проблема загибелі врожаю. Внаслідок посухи, злив, повеней тощо посіяний урожай було втрачено, внаслідок чого аграрії зазнали катастрофічних збитків.

Саме для них, як вважають експерти, варто передбачити постійну норму в законі про державну підтримку сільського господарства України, що дозволяла б уряду надавати, окрім безповоротної державної підтримки аграріям, також і державні гарантії для надання банками кредитів.

Потребує змін і агрострахування: важливо, щоб аграріям на прийнятних умовах надавали страховки не на врожай, а на обсяг можливої виручки від майбутнього врожаю, страхові платежі за якими також би частково компенсовували за певною бюджетною програмою.

Іншими словами, щоб селянин, який втратив посіви або врожай, зміг звернутися в банк по кредит, на який можливі державні гарантії. І, окрім того, існувала страховка виручки від можливої втрати майбутнього врожаю — як забезпечення виконання кредитного договору, коштів для посіву і вирощення врожаю.

Ще одним слабким місцем більшості українських фермерів є важка і надто заплутана фінансова звітність. Тому для надання аграріям можливості на отримання професійної аудиторської допомоги експерти радять перед­бачити часткову компенсацію витрат, зокрема з коштів, що передбачені на дорадництво.

Господарювати по-чорному

Тим часом держава втрачає не лише на обсягах експорту. Через схеми з неповернення валютної виручки та ухилення від податків у процесі експорту зерна Україна, на думку народного депутата Мар’яна Заблоцького, втратила 6 мільярдів доларів за останні чотири роки, 2 мільярди — з червня минулого року до вересня цьогоріч.

Також у звіті Центру аграрної логістики та інфраструктури йдеться про те, що «тіньові» схеми, якими користуються під час експорту зерна, є першою ланкою відмивання коштів.

«Те, що ми бачимо на території України, неповернення валютної виручки і ухилення від сплати податків, не кваліфікується міжнародними законами як злочин, і вирішити цю проблему «зсередини» є неможливим. Однак це — лише вершина айсберга. Все, що далі відбувається з украденими з України грішми, підпадає під міжнародну кваліфікацію «Схеми відмивання коштів iз використанням легального експорту», — написали автори звіту й уточнили: низка міжнародних компаній купують зерно у трейдерів, що розраховуються з фермерами готівкою. Частка «тіньового» експорту в найбільших трейдерів у середньому становить 7,89%, у деяких сягає понад 16%.

А ТИМ ЧАСОМ...

«Пандемічний» партнер

За офіційними даними Державної служби статистики, під час першої хвилі пандемії коронавірусу Україна найінтенсивніше торгувала з Китаєм. Так, за підсумками першого півріччя 2020 року частка Китаю в зовнішньому обороті України — експорт і імпорт товарів та послуг — склала 12,5%, або 6,8 млрд доларів у грошовому еквіваленті.

У першому кварталі його частка була на рівні 10,9%.
Росія — на другому місці з 4,9 млрд доларів і 9,0%, хоча ще за підсумками 2018 року була першою. Далі йдуть Німеччина (3,7 млрд доларів і 6,9%), Польща (3,4 млрд і 6,3%) і США (2,8 млрд і 5,2%).

Усього на країни ЄС припадає 40,9% зовнішнього обороту України

При цьому загальний зовнішній оборот торгівлі України — експорт та імпорт товарів і послуг — за I півріччя 2020 року становив 54,1 млрд доларів.

При цьому за цей період експорт товарів і послуг становив 27,6 млрд доларів, що на 7,1% менше в порівнянні з I півріччям 2019 року, імпорт — 26,5 млрд доларів, доларів, що на 14,5% менше. Таким чином, позитивне сальдо становило 1,1 млрд доларів, хоча ще у I півріччі минулого року було негативним і становило 1,7 млрд доларів.