І рятувальники, і моделі: «ДСНСники» Полтавщини знялись для благодійного календаря

16.12.2020
І рятувальники, і моделі: «ДСНСники» Полтавщини знялись для благодійного календаря

49-річний Геннадій Афанасьєв працює у службі з надзвичайних ситуацій майже 30 років.

Красиві, дужі, усміхнені, більше схожі на акторів, аніж на рятувальників — саме такими постали цього разу перед нами «надзвичайники» на тлі автомобілів, що аж вилискують від чистоти.

 

На якийсь час вони забули про всілякі надзвичайні ситуації, що стали невід’ємною частиною їхнього життя, і продемонстрували таланти, зазвичай їм не притаманні, — стали моделями, позуючи для календаря, виручені кошти від продажу якого спрямують на допомогу тяжко хворим дітям.

Допомагають не тільки в надзвичайних ситуаціях

— Це буде перекидний календар формату А3 в кольоровому друці. Тривалий час ми виношували ідею його створення. Провести зйомку збиралися іще у вересні, проте сталося так, що я інфікувалася на коронавірус і перенесла тяжку форму хвороби.

 

Тож тепер намагалися реалізувати проєкт у стислі строки, аби встигнути до Дня святого Миколая або хоча б до новорічних свят. Мета цього проєкту — благодійність, допомога дітям, котрі опинилися у складній життєвій ситуації.

 

А окрім того, це ще й популяризація служби з надзвичайних ситуацій — ми хотіли показати зблизька наших рятувальників, котрі, присвятивши своє життя благородній справі порятунку людей, чи не щодня стикаються з небезпекою, — поділилася речниця Головного управління ДСНС України в Полтавській області Світлана Рибалко.

 

— До речі, й самі учасники фотозйомок вирішили долучитися до благодійної акції, зробивши свої грошові внески. І мета тут не в тому, щоб отримати календар зі своїм зображенням, а в тому, аби справді допомогти дітям. Зараз іще вирішуємо питання з благодійним фондом Help Grоup, куди саме краще спрямувати ці кошти, де вони найбільш потрібні. Думаю, днів через 2—3 в нас складуться всі «пазли».

 

На сьогодні фактично визначилися з макетом і невдовзі будемо готові передати його до друку. До того ж хочемо зробити й електронну версію цього календаря, аби рідні, друзі, знайомі наших фотогероїв могли їх побачити і, можливо, зробити попереднє замовлення. Думаю, їм буде приємно це зробити. В ідеалі хотілося б вийти на тираж пів тисячі примірників.


Зйомка відбувалася в пожежно-рятувальних частинах Полтави та Кременчука, при цьому використовували техніку, яка бере безпосередню участь у ліквідації пожеж, аварій, стихійних лих. У фотосесії взяли участь близько 20 осіб, хоч охочих долучитися до благородної справи було набагато більше.


— Один із моїх найулюбленіших моделей — водій аварійно-рятувального загону спецпризначення Віктор Пісковий. Він дуже фотогенічний. Я й сама його не раз фотографувала, і одна зі світлин (зроблена років 5 чи 7 тому), на якій він тримає на руках дитину, розійшлася, мабуть, по всій Україні, — пригадала Світлана Рибалко.


До речі, у календарі будуть представлені не лише молоді люди, а й уже зрілі чоловіки, котрі працюють у службі з надзвичайних ситуацій майже 30 років і при цьому мають добру фізичну форму. Це 48-річний В’ячеслав Дігтярь і 49-річний Геннадій Афанасьєв — пожежники, котрі працюють в одному караулі.

 

Їх сфотографували на тлі легендарного ЗІЛа, якому понад 30 років, але він досі виїзний і незамінний, скажімо, у таких складних умовах, як на гасінні лісових пожеж чи буксируванні застряглих у заметах автівок. Чоловіки підтримують його у зразковому технічному стані. Для того ж, аби зробити світлину, ви­гнали з гаража всі автомобілі, а ЗІЛ поставили впоперек приміщення. У підсумку отримали дуже цікаве, атмосферне фото.

У формі й… без неї


Марія Голик — активістка, спортсменка і просто красуня.
Фото надані пресслужбою ГУ ДСНС України в Полтавській області.

На фотознімках зображені не тільки чоловіки. До календаря увійшли й кілька світлин із жінками. Однією з моделей стала Марія Голик, котра є не просто офісним працівником, — сильна, фізично загартована дівчина активно займається пожежно-прикладним спортом, представляючи службу на змаганнях різних рівнів.


— Знімки п’яти чи шести осіб не ввійшли до календаря через обмежену кількість сторінок, і я, чесно кажучи, через це просто страждаю, — зізнається Світлана Рибалко,

 

— бо всі рятувальники справді достойні. Але ми викладемо ці фото в соцмережах, аби їх також могли побачити й оцінити люди. Коли ми працювали над цим проєктом, нам багато хто радив сфотографувати наших хлопців на зразок австралійських вогнеборців, які знялися для благодійного календаря напів­оголеними.

 

Тож тепер багатьох цікавить, чи будуть наші «надзвичайники» на знімках майже без одягу. Одразу розвію інтригу: будуть. Хлопців, чиї знімки припадають на літні місяці календаря, ми дуже просили зняти футболки — і вони пішли нам назу­стріч.

 

Вважаю: усе вийшло дуже ефектно. Бо наші рятувальники підтягнуті, мають красиве тіло. Думаю, подивившись на них, люди зрозуміють, що вони аж ніяк не гірші за австралійських чи американських, а може, навіть кращі.


Провела фотосесію з «ДСНСниками» фотограф Ліна Денисенко. Спочатку з нею домовилися, що вона виконає цю роботу за певні кошти, та коли дівчина дізналася, в якому проєкті бере участь, то категорично відмовилася від винагороди. І це при тому, що працювати їй доводилося з ранку до самої ночі.

 

Адже з кожним фотогероєм треба було поспілкуватися, зрозуміти його, аби передати не тільки зовнішні риси, а й характер. І Ліні це вдалося. А от із версткою допомогла дизайнер, аспірант Полтавського національного педагогічного університету Тетяна Мірошниченко, котра сама запропонувала свої послуги, а дізнавшись про ідею проєкту, також виконала роботу безкоштовно, викликавши справжнє захоплення у Світлани Рибалко.


— Як на мене, це відмінно виконана робота, — підсумовує речниця. — Мабуть, інакше й бути не могло, адже ми просто горіли нею. Бо дуже хотіли, аби проєкт став яскравим і настільки зацікавив людей, щоб їм захотілося взяти в ньому участь і в такий спосіб долучитися до благодійності. До слова, мріємо започаткувати нову традицію — зробити таку акцію щорічною і, можливо, з часом вийти на більший тираж календаря, а отже, й на суттєвішу допомогу хворим дітям. Тож дуже сподіваємося, що започаткований нами проєкт матиме продовження.