ПРИКОЛИ про священників та «Інстаграм»
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Чоловік повернувся, а дружина в ліжку.
— Чого розляглася?
— Щось iз серцем.
Виходить в іншу кімнату, там син.
— Ти чого тут?
— Там дядько Боря в шафі ховається.
Чоловік повертається, відкриває шафу.
— Борю, ти що, здурів? У мене дружина помирає, а ти з сином у хованки граєш.
* * *
— Ти куди так поспішаєш?
— Чоловік прийшов iз роботи, треба подружній обов’язок виконати.
— Які у вас пристрасті?
— Про що ти? Зарплату треба негайно забрати.
* * *
— Сімочко, а ти не знаєш, хто такі ВІП-персони?
— Це ті, хто любить «поВІПендрюватися».
* * *
— Нiяк не можу кинути палити.
— А цукерками замiнити сигарети не пробувала?
— Пробувала — не горять.
* * *
Пiд вiкном лунає чоловiчий голос:
— Олю, ти моя навiки.
Тут висовується батько дiвчини i каже:
— Вашою вона буде, коли ви їй оплачуватимете телефон, комуналку, їжу та одяг, а поки що вона моя.
Маленький старий готель в Одесі, рецепція:
— Послухайте, шановний, але у вас тут в ліжку клопи!!!! >>
Два бажання на ранок: щоб кава була гарячою, а вороги – холодними. >>
— Наталко, а скільки у вашому житті було романів?
— Лише один. >>
— І що ти так довго в тій ванній робила?
— Що... Міняла зимову гуму на літню. >>
— Алло, ТЦК? Ви можете терміново забрати мене в армію?
— Так, звичайно. А де ви перебуваєте? >>
— Галю, це наше перше свіданіє! Я за все плачу! Куди тебе повести? >>