З когорти «безсмертних»: помер колишній президент Франції Валері Жискар д’Естен

У суботу, 5 грудня, в місті Отон на заході Франції поховали колишнього президента Франції Валері Жискара д’Естена.

Як повідомляє радіостанція France Info, ексглаву Франції похоронили поряд із його донькою, яка померла два роки тому.

Пан д’Естен пішов iз життя у віці 94 років, перед смертю був госпіталізований у місті Тур, що на заході Франції. Причиною смерті називають коронавірусну інфекцію.

Покійний очолював країну майже сім років — iз 1974-го по 1981 рік. У 1959 році 32-річний Валері Жискар д’Естен став міністром фінансів, наймолодшим міністром в уряді президента Шарля де Голля і прем’єра Мішеля Дебре.

У 1967-му президент відправив його у відставку. Але вже 1974-го політик iз 50,8% голосів, конкуруючи з Франсуа Міттераном із Соціалістичної партії, переміг на президентських виборах.

Його перебування на посаді характеризувалося більш ліберальним підходом до таких соціальних питань, як розлучення, контрацепція, аборти, а також спробами модернізувати країну та президентський кабінет, зокрема шляхом запуску таких далекосяжних інфраструктурних проєктів, як TGV (швидкісна залізниця)і розгортання ядерної енергетики як основного джерела енергії Франції.

Однак його популярність постраждала від економічного спаду, що відбувся після енергетичної кризи 1973 року, яка поклала край «тридцяти великим рокам» процвітання після Другої світової війни.

Жискар д’Естен зіткнувся з політичним протистоянням з обох сторін політичної сцени: нещодавно об’єднані ліві Франсуа Міттеран та Жак Ширак, який розпочав свою велику кар’єру і відродив галлізм на правому політичному фланзі. У 1981 році, незважаючи на високу підтримку, Жискар д’Естен програв переобрання Міттерану, набравши 48,2% голосів.

Уже як колишній президент Франції, Жискар д’Естен був членом Конституційної ради. У 1986—2004 роках він також співпрацював з Європейським Союзом, особисто очолював роботу над Конвенцією про майбутнє Європи.

Він був автором тритомних мемуарів «Влада і життя», збірок есе і п’яти романів. Валері Жискар д’Естен у 2004 році став членом Французької академії, що стоїть на сторожі норм французького літературної мови. Академіків, які займають посади довічно, часто називають «безсмертними».