Учора відбулася інавгурація мого наступника на посаді глухівського міського голови — отже, відтепер я вільний!
Глухів, як і вся Україна, поступово забуває європейські ідеали Майдану і ще завзятіше, ніж раніше, падає до обійм своїх старих корупційних демонів, яких вона не знає, як позбутися.
Після п’яти років занурення до затону Сумської області, де нічого не змінилося і, на жаль, найближчим часом нічого не зміниться, я знову радий повернутися до нормального життя із принципами, ідеалами та амбіціями.
Я пам’ятаю свою привілейовану освіту у Франції та своє прибуття до французької офіцерської школи 2 грудня 1977 р. — того дня французька армія з величчю відсвяткувала річницю битви під Аустерліцем (2 грудня 1805 р.), і я присягнув не тільки Французькій Республіці, я присягнув усе своє життя бути вірним ідеалам гідності, свободи та європейським цінностям.
Як важко було зберегти свою клятву, перебуваючи серед абсолютно корумпованої української поліції, прокуратури, місцевої Сумської адміністрації та всієї вертикалі державної влади України! Майдан відкрив нам надію — свіжий вітер змін на мить увірвався в Україну, але сьогодні це вікно в Європу та світ, на жаль, зачинено.
Моїй українській дружині та сину знадобиться ще багато сміливості та наполегливості, щоб через декілька років, разом iз небайдужими однодумцями, спробувати знов відкрити це вікно у світ, захлопнуте завдяки homo sovieticus, що все ще залишаються при владі у нашій бідній Україні... Звісно, скільки я зможу, я буду допомагати!
Але сьогодні, у перший день перепочинку після хресного шляху довжиною у п’ять важких років жертвоприношень, я дихаю! Дихаю і дивлюся на гарну мужню Францію в це свято — 2 грудня! І більше за все на світі хочу бачити такою мою рідну Україну, щоб мати честь пишатися нею! Знаю, такий час обов’язково колись настане.
Vive la France! Слава Українi!