Володимир Савельєв: «Успіх приходить лише до тих, хто постійно розвивається»

«Україна молода» продовжує знайомити читачів із факультетами освітнього ювіляра — Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова, якому виповнилось 185 років.

Факультет менеджменту освіти та науки — один із наймолодших у виші, адже існує з 2018 року. 

Про управлінські функції, дистанційну освіту, менеджерів освіти та їх затребуваність на ринку праці говоримо з деканом цього факультету, доктором історичних наук, лауреатом Державної премії України в галузі освіти, заслуженим працівником освіти, професором Володимиром Савельєвим.

«Готуємо кадри для управління в освітній сфері»

— Володимире Леонідовичу, у вашого факультету дуже цікава назва — менеджмент освіти і науки. Це означає, що ви готуєте управлінців для освітніх закладів?

— Так, назва нашого факультету відповідає профілю підготовки спеціалістів: ми готуємо кадри для управління в освітній сфері — керівників та спеціалістів Міністерства освіти та науки, обласних та районних відділів освіти, директорів шкіл, садочків та ін.

Це магістерські програми «Управління освітніми закладами», «Управління інноваціями в освіті», «Менеджмент», «Інноваційний менеджмент інклюзивного середовища», «Освітня політика», «Громадське управління у галузі освіти», «Педагогіка вищої школи. Андрагогіка», «Педагогіка вищої школи. Тьюторство», «Педагогічне дорадництво» та ін.

Випускники цих спеціальностей мають можливість працювати надалі керівниками або ж виконавцями різноманітних служб апарату управління,в інноваційних структурах центральних державних і регіональних органів управління освітою.

Останнім часом особливою увагою серед молоді почала користуватися освітня програма «Менеджмент соціокультурної діяльності». Студенти після її закінчення працюють в організаціях та установах соціокультурного профілю або ж міжнародної культурної співпраці.

Під час навчання цієї спеціальності студенти оволодівають методами організаційно-управлінської діяльності, принципами та технологіями стратегічного планування, менеджменту, маркетингу, управління в наданні соціокультурних послуг, технологіями інформаційно-аналітичної, інноваційної діяльності, технологіями розробки, реалізації та оцінки ефективності соціокультурних проєктів, механізмами реалізації основних завдань та пріоритетів міжнародних соціокультурних практик та стратегій.

Це доволі перспективний напрям, оскільки поєднує в собі і реалізацію творчих здібностей, і водночас здобуття важливих життєвих та професійних навичок, які мають попит на ринку праці.

Наші випускники, отримавши диплом, як правило, працюють у сфері управління арт-бізнесом, в аналітичних центрах бізнес-структур, у туристичних фірмах і закладах освіти різного рівня, менеджерами культурно-дозвільних закладів, організаторами рекреаційно-розважальних заходів.

Є у нас і спеціальності, що стосуються міжнародної освіти — це, власне, спеціальність «Міжнародна освіта» та «Менеджмент міжнародної освіт­ньої діяльності».

— Але ж ви готуєте не тільки керівників закладів освіти, чи не так?

— Звичайно, оскільки освітній процес уособлюють не тільки керівники. Нині освіта потребує викладача-кваліфікованого менеджера освітнього процесу, метою якого є підготовка сучасного фахівця із відповідними професійними компетенціями. Навички ефективного менеджменту надають можливість педагогу спрямовувати процес соціалізації учнів.

n Сьогодні цінується працівник, який не лише є професіоналом, кваліфікованим спеціалістом у певній галузі, а й володіє цілою низкою особистих якостей: і це не лише відповідальність, порядність, сумлінність і відданість справі, а й комунікабельність, стресостійкість, дипломатичність, розуміння психології людини, вміння швидко переключатися з одного виду діяльності на інший тощо. Для управлінців, мабуть, цей список іще довший?

— Перераховані вами особистісні якості нашого уявного випускника — це, швидше, певний ідеал, який навряд чи відповідає сучасним життєвим реаліям. Тому залишаємось реалістами, роблячи особливий наголос на забезпеченні вмотивованості та зацікавленні студентів у здобутті необхідної спеціальності.

«Відповідальна освіта — інвестиція у майбутнє» — практичний орієнтир нашого факультету. Ми переконані, що саме такий підхід надає можливість забезпечити якість навчального процесу, його практичну значущість для студентів, яких чекає, безумовно, складний процес адаптації до реального життя. Особиста вмотивованість молодої людини є необхідною, я думаю, навіть першочерговою умовою розкриття її творчого потенціалу.

Наші магістерські та бакалаврські програми орієнтовані на засвоєння сучасних методів, технологій управління та освітнього менеджменту. Це передбачає також забезпечення засвоєння студентами навичок перспективного та стратегічного аналізу соціальних реалій, визначення власного місця в них та, відповідно, як особистісних, так і професійних перспектив.

—  Наскільки нагальною, на вашу думку, є суспільна потреба у професіоналах, фахівцях своєї справи?

— Питання, можна сказати, риторичне. Наша біда і, до речі, не тільки наша — агресивний (соціальний, політичний тощо) популізм, а як наслідок —депрофесіоналізація, гострий дефіцит спеціалістів із відповідною, зокрема і ґрунтовною, освітою, підготовкою та практичним досвідом. Сподіваюся, що суспільство усвідомить усю згубність подібної ситуації і почне докладати максимум зусиль для її розв’язання у потрібному нам напрямку.

Невігласи мають бути маргіналізовані за будь-яку ціну. Завдання непросте. Насамперед хоча б тому, що, як дуже влучно зазначив колишній посол Канади в Україні Роман Ващук: «Україна — дуже складна країна, яка ледве сама себе розуміє… Це така глибина, в яку можна поринати й поринати, і не до кінця все збагнути».

У цих умовах наше першочергове завдання — підготовка професіоналів, відповідальних за своє життя і свою «незбагненну» країну. Це непросто. Але ми намагаємося, з огляду на наші ресурси і можливості, йти step by step уперед у цьому напрямку. Хотілося б бути оптимістом у зв’язку з цим.

«Дистанційна освіта — це реальність, із якою не можна не рахуватись»

— Нині дуже актуальною є дистанційна освіта. Наскільки мені відомо, Центр дистанційної освіти у місті Лубни на Полтавщині є зараз вашим структурним підрозділом. У чому полягає його функціональна значущість?

— Немає, мабуть, потреби переконувати вас у всезростаючій актуальності дистанційної освіти у світі. До того ж вона отримала новий імпульс в умовах пандемії коронавірусу. Бурхливий розвиток центрів дистанційної освіти в усіх регіонах світу перетворив їх на ефективних конкурентів знаних традиційних закладів вищої освіти.

Дистанційна освіта — це наша реальність, із якою не можна не рахуватись. Ми будемо докладати усіх можливих і неможливих зусиль для подальшого розвитку Лубенського центру. Хотів би зауважити, що навчання в ньому є привабливим як з огляду на відповідну якість освіти за бакалаврськими та магістерськими програмами, так і на її оптимальну оплату.

—  В умовах пандемії університет фактично повністю перейшов на дистанційне навчання, чи не так?

— Це, слід зауважити, дуже серйозний виклик. Потрібно було перебудовуватись. Це завдання ми, переконаний, досить успішно вирішуємо. Але процес адаптації до нових умов як студентів, так і викладачів продовжується.

Вирішуються одні проблеми, виникають інші. Адже, зокрема, рівень забезпеченості університету дистанційними технологіями визначається не тільки нашими, а й студентськими можливостями. Навчальний процес онлайн — це певною мірою нова освітня реальність, бути учасниками якого ми поки що не готові повною мірою.

Але ми вчимось, ми працюємо на перспективу. В цьому плані я досить оптимістично налаштований, оскільки цілком упевнений у потенціалі своїх факультетських та університетських колег. Незайвим буде відзначити конструктивність та своєчасність нагальних управлінських рішень Вченої ради університету та ректора академіка Віктора Андрущенка.

«Чекаємо на амбітну молодь, яка хоче здобувати нові знання»

— Володимире Леонідовичу, у вас структурними підрозділами факультету є Навчально-науковий центр вечірнього навчання та Навчально-науковий інститут неперервної освіти. Яка їхня функція?

— Перший надає можливість поєднувати навчання та трудову діяльність, другий забезпечує професійну перепідготовку фахів­ців в освіті та інших галузях. Ці напрями нашої діяльності ми і надалі будемо розвивати. А згадані два центри дають можливість підвищити кваліфікаційний рівень, отримати нову, якісну, затребувану сучасним суспільством, спеціальність.

— Розкажіть, будь ласка, яким ви бачите розвиток факультету?

— Складне питання. З огляду на динамізм та певну непередбачуваність, хаотичність процесів у суспільстві відповісти на нього однозначно неможливо. Як на мене, тут планувати щось досить проблематично.

Але визначати певні орієнтири з огляду на завдання, що стоять перед нашим університетом, не тільки варто, а й необхідно. І при цьому бути готовим до будь-яких викликів. Цілком можливо, що виникне потреба у підготовці студентів за новими спеціальностями.

Це, з огляду на певну інерційність освітніх та турбулентність суспільних процесів, досить складне питання. Думаю, що надалі посилюватиметься суперечність між соціальною та професійною складовою викладацької діяльності. І це далеко не всі проблеми. Головне, як на мене, намагатись їх вирішувати тут і зараз.

Загалом же плануємо продовжити впровадження дуальної освіти (коли навчання поєднується з практичною роботою. — Ред.) в освітній процес факультету, пошук потенційних роботодавців для наших випускників, створення та розвиток фахово орієнтованих HUB-просторів та лабораторій.

У межах реалізації міжнародних проєктів будемо посилювати роботу із забезпечення академічної мобільності викладачів та студентів факультету, тобто намагатимемося залучати більшу студентів і викладачів відповідно до навчання чи стажування на певний час у закордонному виші.

Але головне, що хочу зазначити і на чому ми постійно наголошуємо нашим студентам, — успіх приходить лише до тих людей, хто не стоїть на місці, а постійно розвивається. Тому ми чекаємо саме на таку молодь — свідому, амбітну і з бажанням розвиватися та здобувати нові знання й опановувати нові вміння.