Слова рятували. Максиму Рильському й іншим митцям доводилося підлаштовуватися до вимог радянської системи
Відомо, що, аби врятуватися від сталінських репресій, Павло Тичина написав вірш «Партія веде». >>
(Фото надане пресслужбою НСТДУ.)
Національна спілка театральних діячів України у жовтні презентувала Цифровий театральний архів (Digital Theatre Archiv), який запустила за підтримки Українського культурного фонду.
Веб-ресурс нині містить інформацію про 113 театрів, 333 вистави та 1563 персоналії за період 2015–2019 років. Куратор проєкту — українська театрознавиця, докторка мистецтвознавства, професорка Ганна Веселовська.
«Наша мета — створення повноцінної національної театральної бази даних, що надасть користувачам доступну, об’єктивну та систематизовану інформацію про театральне мистецтво України останніх п’яти років. Так ми максимально зафіксуємо і збережемо інформацію про український театр для наступних поколінь та подальших досліджень», — пишуть на титульній сторінці.
У багатьох країнах процес діджиталізованого архівування та фіксації театрального процесу триває вже давно. Існує чимало електронних театральних архівів у Великобританії, Німеччині, США, Франції.
А державні інституції, що опікуються театрами в центральноєвропейських країнах (Інститут театру імені Збігнєва Рашевського в Польщі, Угорський театральний музей та інститут, театральні інститути у Словаччині, Чехії, Словенії та інші) забезпечують збереження інформації на спеціальних сайтах.
Вивчивши досвід колег із європейських інституцій, НСТДУ й реалізувала запуск вітчизняної театральної бази даних. Організатори через пресслужбу Спілки зазначають, що попереду ще багато роботи, доповнення та розширення інформації. Також закликають усіх бажаючих активно користуватися архівом theatre.com.ua та допомагати у вдосконаленні ресурсу.
Щоб долучити свій театр до Цифрового театрального архіву (ЦТА), треба зробити кілька дій. Найперше — завантажити розроблені організаторами форми для опитування: окремі анкети для театру та для вистави. Надати затребувану інформацію, додати фото, рецензії про вистави, макети афіш та програмок тощо і надіслати все на пошту [email protected].
Констатують: за статистичними даними 2017 року, в Україні нараховувалося 113 театрів, що перебувають у державній та комунальній власності, кількість недержавних театрів — значно більша, але, на жаль, статистикою не обрахована. У розділі «Театри» зібрана інформація про комунальні та недержавні театри України.
«Без фіксування всього, що колись відбулося в театрі, на сцені, або знищення свідчень часом ставалася така собі колективна втрата пам’яті. До того ж безнадійно постраждало і паперове документування театрального процесу в Україні, спроба якого була здійснена кілька десятків років Українським театральним товариством», — розповідають організатори ЦТА.
У результаті, в нашій скорегованій кимось історії вже не раз відзначалися недостовірні театральні ювілеї, а провідні майстри сцени залишалися без гідного вшанування. А сьогодні, коли, здається, про все можна дізнатися з мережі, як виявилося, українському театру і там не пощастило: суцільна плутанина з датами прем’єр, авторами спектаклів, зіграними акторами ролями».
Й оптимістично запевняють: «Наразі часи, коли в історії українського театру втрачалася інформація, зникали матеріальні свідчення про вистави (афіші, програми, ескізи декорацій тощо), що для свого часу вважалися знаковими, закінчилися».
Відомо, що, аби врятуватися від сталінських репресій, Павло Тичина написав вірш «Партія веде». >>
«Моя найстрашніша книжка», — сказала в інтерв’ю для «Суспільного» Марія Матіос про свій новий роман «Жінці можна довіряти» (К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2025). >>
28 листопада день пам'яті Миколи Бідняка - українського художника зі світовим ім'ям, живописця, графіка, іконописця (1930-2000). >>
Переможцями Радіодиктанту національної єдності в цьому році стали відразу шестеро учасників, яким вдалося написати текст "Треба жити!" без жодної помилки. >>
Книжка американської професорки польського походження Еви Томпсон «Трубадури імперії. >>
Щоб наблизити минуле до сучасного періоду й одночасно класичними творами розкривати нинішні актуальні теми, режисери створюють перфомативні вистави, постановки-експерименти. >>