Мельпомена «на гачку»: чому варто завітати на сайт «Театральна риболовля»

«Театральна риболовля» — це не про рибу, а про театр!

Саме так називається інтернет-портал про сучасний український театр в усіх його проявах — від текстів про вистави поточного репертуару, до оглядів, маркетингового препарування та формування бази знань про театральне сьогодення.

Сайт «Театральна риболовля» став наслідком власної необхідності структурувати та систематизувати написане про театр — а на момент його запуску було створено добрі три сотні текстів про окремі вистави, про фестивалі, про невідповідності опублікованих журналістських рецензій із суворою сценічною реальністю...

Рік 2019-й: понад 260 театрів

Оскільки було започатковано «будівельний майданчик» театральної України, поява запитань про її фактологію стала майже неминучою.

Тож спочатку зосередився на рясному прем’єрному полі — з січня 2019 року регулярно на порталі виходять огляди прем’єр місяця, зібрана детальна колекція з майже шести сотень нових вистав у репертуарі театрів за 2019 рік. Географія, зрозуміло, виходить за межі Києва.

Далі поставали наступні запитання: «скільки?», «де?» та «які?» театри має наша країна. Перебуваючи тоді фактично в суцільному вакуумі, я два роки ставив їх на всіх можливих рівнях — жодної відповіді. Тому вони й лягли в основу спецпроєкту «Театральні міста України». Так «Риболовля» вирушила в театральну Одіссею.

Початкове планування виглядало досить просто — державні (пораховані) національні, академічні та муніципальні театри розташовані в обласних містах. Плюс є театри у кількох районних центрах. У розрахунках виходило трішки більше, ніж чверть сотні. Але уточнення та доповнення вискакували з кожним новим випуском.

Скажімо, третім епізодом вийшов Коломийсько-Калуський часопис (цим словом означені розповіді про кожне місто й містечко). Уявити собі 16 коломийських театральних прем’єр на рік, які кількісно подібні до 16 прем’єр аналогічного періоду, скажімо, в Полтаві — до початку дослідження було неможливо.

Далі більше. Окремий часопис вийшов із Кам’янця-Подільського — міста, в якому жодного державного театру. І водночас — 6 театральних колективів, які випустили 19 прем’єр, де пройшли два масштабні театральні фестивалі (березневий Всеукраїнський фестиваль комедій та естрадного гумору «Штрикало» і жовтневий Відкритий фестиваль-конкурс аматорських театральних колективів «Комора»). Це при тому, що чотири театри обласного центру протягом 2019 року показали 12 прем’єр.

Дуже швидко довелося переглянути концепцію «одне місто — один часопис». Насичене театральне життя 15 львівських колективів затребувало дві повноцінні частини. На додаткову площу без зайвого архівування розкладається зібраний матеріал у Вінниці — в місті, окрім двох дер­жавних (муздрама та театр ляльок), працює ще десяток приватних ініціатив, серед яких є англомовний та два інклюзивні театри. Чверть сотні театрів Дніпропетровської області (з яких виокремився Криворізький часопис), півсотні театрів Харкова, сто з добрим гаком — Київ...

Варто зауважити, що до тенет «Театральної риболовлі» потрапляють усі театри України — державні, приватні, народні, аматорські, а також театральні студії. Вельми цікаво побачити загальну фінальну цифру, проте 40 опублікованих часописів уже розказали про понад 260 театрів, великих і малих, з їх ключовими подіями, гастролями, фестивалями та прем’єрами 2019 року.

Фрагмент Криворізького часопису.

Бувають суттєві пробуксовки

Сказати, що процес збору матеріалів легкий та блискавичний — не можу. Буває, що отримання матеріалів на 2-3 абзаци триває місяцями — і це не фігура мови.

Є театри, в тому числі й державні, які дуже важко пригадують події, збирають крихтами афіші власних прем’єр, чи відшуковують отриманий фестивальний диплом. А йдеться не про сиву давнину, а про найближчий 2019 рік.

Із подібними запитами до них ніхто не звертався, а самостійно таке у власній комунікації вони не використовують... Тому бувають суттєві пробуксовки.

Більше того, маю опубліковані часописи, в яких відсутні цілі обласні державні театри — за два місяці обіцянок літературна частина не спромоглася зібратися з цифрами й фактами. Ще один театр існує у радянській парадигмі друкованої інформації, а інтернет для них — щось не достойне уваги.

Інший, приємний, бік медалі — театри з налагодженим менеджментом, від яких необхідна інформація надходить протягом півгодини від запиту, які виходять із додатковими ініціативами, від чого часописи отримують інформативне та візуальне забарвлення. Ще є категорія театрів, які входять в азарт уже після публікації.

Де ж фінал проєкту і в чому його здобуток?

Ідея від початку має межу. Оцифрувати (або, актуальне слово, діджиталізувати) весь український театр — це завдання для повноцінного Інституту театру, який, маю сподівання, колись запрацює.

А «Театральна риболовля» взяла фокусом дослідження 2019-й календарний рік. Відповідно, як тільки закінчаться театри, про які ще не написано в часописах, вважатиму Одіссею–2019 завершеною.

«Театральні міста України» — перший масштабний проєкт, за підсумками якого вимальовується детальна (хоча й, швидше за все, не най-найповніша) мапа театральної країни.

Наступний етап найцікавіший — із залученням математики, графіків, діаграм. Усе це стане на розуміння наріжних питань фактології українського театру — «скільки?», «де?» і «які?» театри працюють в Україні.

Згодом виникнуть нові запитання, нові виклики — з них народяться нові спецпроєкти. Підкреслюю, що йдеться винятково про кількісні показники. Що робити з якісними — кожен вирішує самостійно, віддаючи перевагу тому чи іншому театру.

Рік 2019-й уже оформлюється у наочну форму з чіткими цифровими даними. Тому особлива цікавість буде до порівняння його з карантинним 2020 роком.

Театри з усіх сил намагаються виживати, опановують абсолютно нове для себе поняття «онлайн-прем’єра». А життя водночас триває, попри всі локдауни народжуються прем’єри та нові театри. І все це так само потребує детальної фіксації для історії.

За можливості, ходіть до театру, навіть у цей непростий період. Колекціонуйте «золотих рибок» та приємні емоції від найкращих вистав!

Сергій ВИННИЧЕНКО,
автор та ведучий інтернет-порталу «Театральна риболовля»