Не кращі і не гірші, а інші: що важливо для сучасних студентів

На зустрічах випускників нашого Шевченкового університету найчастіше запитують, якими є нинішні студенти: кращі чи гірші за нас?

Давно виробив для себе просту формулу: вони не кращі і не гірші. Вони — інші...

Змінилося покоління, і якщо, скажімо, для мого покоління кар’єрною траєкторією була викладацька або дослідницька діяльність, то тепер більшість студентів хочуть іти в публічну політику, бізнес, у якісь громадські організації, навіть на державну службу. Змінилися візії, вектори. І академічна кар’єра, як і в Європі, приваблює не більше 3-5 відсотків випускників.
    

Нам часто закидають, що зараз у міністерствах і відомствах, у державному секторі загалом, усе менше і менше наших випускників. Але це й тому, що високий рівень нашої підготовки дає їм можливість іти в успішний бізнес.
    

Студенти перестали бути пасивним сховищем для накопичення знань, вони беруть активну участь у плануванні освітньої діяльності через виявлення свого інтересу, своєї думки. Змінилися ціннісні орієнтації, і сучасний студент чітко каже: «Мені не потрібно цього предмета!».

Переконаний, що цей здоровий прагматизм надзвичайно корисний, тому що дозволяє тримати руку на пульсі ситуації, чітко розуміти, куди слід рухатися.

Ми, викладачі, можемо скільки завгодно говорити про свій власний інтерес: дослідницький, академічний тощо. Але сучасний університет має свою суспільну місію, у якій, водночас із якісними дослідженнями, на чільному місці стоїть високоякісна освіта. Інакше ми стаємо непотрібними.
    

Сьогоднішні студенти набагато грамотніші в цифровій сфері. В сучасних умовах карантину нам просто треба їх наздоганяти. На­приклад, ніколи не користувався платформою «Діскорт», але мене залучили до неї студенти, щоб я міг там викладати, бо платформа дає можливість залучати величезну аудиторію.

Вони набагато «просунутіші» у знанні іноземних мов. Якщо нас учили за принципом «ну, може, коли-небудь знадобиться...», то вони напевне знають, що іноземна додає їм конкурентності. Можна пропонувати їм лекції провідних світових філософів англійською — жодних проблем!
    

Студентство університету Шевченка дуже прогресивне й активне. Вони роблять дуже багато цікавих проєктів. Наприклад, один із них — «Мовний клуб», суть діяльності якого полягає у тому, що студенти, які добре знають мови, викладають їх для інших на волонтерських засадах.
    

Переважна частина наших коворкінгів, креативних просторів — це студентські проєкти. Це найкраща траєкторія і стратегія співпраці — розглядати студентів як партнерів і давати їм можливість реалізовувати себе, прищеплювати відповідальність за те, що вони роблять. Ці проєкти розвивають навички підприємницької діяльності, вчать формувати команду й креативно мислити. Це шлях, яким ідуть провідні університети світу.
    

Наш університет має сильні традиції Наукового товариства студентів та аспірантів, які закладалися ще в 60-х роках минулого століття.

Залучення до наукового пошуку — це формування власного самостійного аналітичного, критичного, синтетичного підходу до своєї діяльності. Людина, яка вміє формулювати якусь наукову ідею, може генерувати такі ж ідеї й на державній службі, і в політиці, і в бізнесі.

А що таке сучасний бізнес? Це певні ідеї, доведені до виробництва. Заняття наукою вчить обробляти великі масиви інформації, вести пошук інформаційних джерел, працювати з текстами, виокремлювати головні ідеї, шукати логічні зв’язки. І ці навички знадобляться в усіх професіях.
    

Дослідницький план, інструменти, методи, методики — ці підходи потім можуть бути перенесені в інше середовище, у сферу практичної діяльності. Випускник може не стати науковцем, але він уже має порт­фоліо чи багаж дослідницьких методик.

А фокус-групи, інтерв’ю, анкетування, формування вибірки — це традиційний набір інструментів сучасного маркетолога. Методології наукових досліджень можуть бути мультидисциплінарними.
    

Що таке сучасна наука? Це новий результат, нове знання, нова технологія. Наприклад, у Житомирі виготовили пробну партію паперу за технологією студента Інституту біології Валентина Фречки, який виграв гран-прі конкурсу винахідників у США.
    

Наш університет нарешті перейнявся створенням дослідницьких лабораторій для гуманітаріїв. Скажімо, лабораторії медіадосліджень для журналістів та інших спеціальностей, пов’язаних зi сферою медіа та комунікацій.

І тут теж перш за все треба позбутися ментальних перешкод. Усім відомий анекдот про математиків і філософів. Математикам добре, бо для досліджень їм потрібні дошка, крейда і ганчірка.

А філософам навіть цього не треба — вони просто можуть поговорити. Насправді це не так. Наприклад, доступ до стародруків можливий через цифрові копії текстів. Цифрові ресурси стали настільки потужними, що сьогодні проєктна діяльність у галузі соціально-гуманітарного знання має бути кардинально змінена.
    

І наука, і навчання — це й контакти з бібліотеками. На Заході під час сесії важко знайти місце в читальному залі. Наша Наукова бібліотека імені Максимовича перестала бути лише книгозбірнею.

Бібліотечна команда пропонує нові проєкти: від традиційних зустрічей iз читачами і презентацій до сучасних тренінгів із м’яких компетентностей чи створення простору креативного підприємництва. І студенти туди йдуть, а бібліотека трансформується у сучасний науково-культурний центр.
    

Плануючи студентське дозвілля, ми повинні припинити бачити у студентах дітей. Вони — дорослі люди зі своїми запитами і потребами. Маємо реагувати на те, що цікаво для них, і не відгороджуватися стіною зверхності. Варто забути середньовічну модель університету, коли студент сидів у келії і тільки читав. Це сучасні молоді люди, які хочуть повноцінно жити.
    

Тож для успішного вирішення освітянських, зокрема студентських, проблем має помінятися управлінська діяльність на основі ментальної культури. Бо ми інколи приймаємо рішення, які морально застаріли ще до їх прийняття.

Володимир БУГРОВ,
проректор із науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка