Козак, архангел і лев: що намагаються увiпхати у Великий герб та чи потрібен він взагалі

Епопея з затвердженням Великого герба триває в Україні практично з часів здобуття Незалежності.

Якщо питання з Малим гербом вирішили досить оперативно (його затвердили в лютому 1992­го), то над прийняттям його «старшого» брата б’ються вже майже 30 років.

19 листопада держава нарешті оголосила переможця конкурсу. Хтось може подумати, що історія дійшла до щасливого хепі­енду, але він помиляється.

По­перше, сам по собі малюнок викликає величезну кількість запитань, по­друге, тепер за його затвердження мають проголосувати 300 депутатів Верховної Ради, чого, ймовірно, не станеться. Читайте про перипетії цієї історії в матеріалі «Апострофа».

Чому на гербі України обов’язковий тризуб?

Згідно з Конституцією, Україна має три офіційні символи: національний прапор, гімн і герб. Останній складається з двох частин — Малого і Великого. За задумом, тризуб повинен символізувати зв’язок України з родом Рюриковичів. Чому саме з ними?

Тут потрібен маленький екскурс в історію: свого часу виходець зі Скандинавії на ім’я Олег захопив владу в Києві, убивши князів Аскольда і Діра, які там правили. І почав правити від імені малолітнього Ігоря, який і був безпосереднім нащадком померлого за кілька років до цього Рюрика, який правив у Новгороді.

Завдяки своїм талантам полководця князь Олег об’єднав племена східних слов’ян і заклав фундамент для утворення тієї самої Київської Русі, з якою тепер дуже хоче асоціюватися як Україна, так і Росія. При цьому обидві держави мають до Русі вкрай опосередкований стосунок.

Вважається, що родовими знаками­печатками Рюриковичів були саме тризуби, тому Малим гербом ми нiби перекидаємо місток iз тієї епохи в нашу, додаючи Українській державі понад 1000 років історії.

В цілому нормальний хід, оскільки в наступні за загибеллю Київської Русі століття приводів для гордості було у нас не дуже багато: траплялися періодичні спалахи національної самосвідомості, які виливалися в кровопролитні війни за свободу.

Наприклад, повстання Богдана Хмельницького проти Речі Посполитої, що закінчилися підписанням Переяславських статей, загнали Україну вже під «заступництво» Московського царства, а потім — Російської імперії та СРСР. Де ми і перебували з короткими перервами до 1991 року.

Чому Великий герб не можуть ухвалити так довго?

Держава дійсно не може існувати без офіційних символів. Спочатку в 1991 році на конкурс виносили ескізи і Малого, і Великого гербів. Але в результаті Верховна Рада відмовилася від проєкту «великого», розглянувши лише «малий». Його і затвердили, відклавши остаточне вирішення питання.

Як розповідає історик Богдан Завітій, таке рішення стало компромісом, оскільки в першому скликанні парламенту було занадто багато комуністів, які здійснювали максимальну протидію. «Щоб їх задовольнити, ухвалили закон про герб України, що тризуб — це малий герб. А комуністам пообіцяли, що потім вони зможуть додати і колоски пшениці, і калину — що завгодно», — пояснив Завітій.

У листопаді 1996 року була створена комісія з підготовки та проведення конкурсу проєктів Великого державного герба, а необхідність затвердження Великого герба прописали в Конституції. Комісія розглянула 420 робіт, але жодну з них не затвердили.

Наступні спроби робилися в 2001­му і 2009­му, проте і вони не мали успіху. Останній ескіз був затверджений Кабінетом тодішнього прем’єр­міністра Юлії Тимошенко, його повинні були направити для голосування до Верховної Ради, однак після приходу до влади Віктора Януковича проєкт відкликали.

До речі, той варіант теж багато критикували, називаючи зображення «дресирувальником iз левом», та й листя з короною теж викликали питання. Втім багато експертів сходяться на думці, що він був зовсім непоганий, нехай iз точки зору геральдики до нього було багацько запитань.

За ці роки вдалося домовитися лише про те, що на Великому гербі обов’язково повинні бути присутні тризуб і козак — це обов’язкові умови (більше того, вони прописані в Конституції), від яких відштовхуються всі бажаючі брати участь у конкурсі.

Нову спробу зробили при Зеленському

Нова — четверта за рахунком — спроба затвердити Великий державний герб була зроблена вже при президенті Володимирі Зеленському і «Слузі народу». У січні 2020­го про це заявив перший віцеспікер парламенту Руслан Стефанчук.

«За 28 років незалежності ми ще не виконали вимогу Конституції України, яка передбачена в 20­й статті, і не маємо закону, який би регламентував Великий державний герб України», — сказав він.

Наприкінці серпня Верховна Рада дала старт конкурсу на розробку Великого герба. У підсумку на розгляд комісії було висунуто 112 пропозицій. 19 листопада міністр культури Олександр Ткаченко написав у себе у «Фейсбуцi», що перемогу здобув проєкт 73­річного художника Олексія Кохана. Рішення приймала комісія, яку очолював спів­автор Малого герба, історик­геральдист Андрій Гречило.

«Ця робота виконана в авторському стилі, тут немає ніяких запозичених форм, чужих елементів. По­друге, вона якісно вирішена геральдично за змістом і за формою, якісно вирішена з художнього боку», — пояснив ви­бір комісії Андрій Гречило.

При цьому в соцмережах зображення викликало шквал обурення. Якщо викласти всю критику в декількох пунктах, то виходить наступне: 1) не всі розуміють, навіщо потрібен лев на гербі; 2) велику кількiсть зауважень викликала фігура архангела Михаїла — від хреста на грудях (такий же на емблемі СБУ) до стильних шкарпеток; 3) загальна «клюква», яка увібрала в себе всі стереотипи про Україну, але при цьому може не надто підходити сучасній прогресивній державі, якою нам так хочеться здатися перед світом; 4) козак, який стоїть вище архангела; 5) відображення на гербі лише трьох великих міст (Києва, Львова та Дніпра) на шкоду іншим.

Чи буде прийнятий Великий герб і чи сильно нам шкодить його відсутність?

Тепер затвердити його має Верховна Рада, але результат голосування викликає великі питання. За його затвер­дження має проголосувати не менше двох третин від конституційного складу Ради (300 + 1 депутат), а з огляду на бурхливе обурення (до якого приєдналося і багато нардепів) шансів набрати достатню кількість голосів не так уже й багато.

Та й є великі сумніви щодо того, що найближчим часом питання винесуть на розгляд парламенту. З огляду на катастрофічну ситуацію в медицині та економіці в наступні кілька місяців у Ради буде вкрай багато нагальних питань, тому до герба руки дійдуть дуже нескоро.

Чи впливає відсутність Великого герба на Україну? Безпосередньо — ні. Багато українців навіть не знають, що він не затверджений.

Однак те, що ми не можемо ухвалити його ось уже 30 років, символізує нездатність України знайти об’єднавчу для всіх нас ідею, яка не викликатиме неприйняття ні на півдні, ні на сході, ні на півночі з заходом. Коли­небудь ми до цього дозріємо. Можливо, для цього знадобиться ще 30 років, але все ж це має статися.

Олександр ПОДОБРІЙ