Вишиті молитви: Ганна Корженівська намережила 42 ікони

Дві виставки вишивки майстрині Ганни Корженівської відбулися нинішнього року в пристоличному місті Ірпені на Київщині.

Перша — з нагоди ювілейного 80-річчя мисткині, в міській бібліотеці для дорослих; а друга відкрилася в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї 9 листопада, у Всеукраїнський день працівників культури і аматорів народного мистецтва.
    

Коли дивишся на вишивану красу, то дивуєшся, що її створили руки, які стільки років виконували тяжку працю.

Ганна Корженівська народилася в селі Елівка (нині Коростенського району на Житомирщині). А вже наступного року почалася війна. Батько загинув на фронті. Матір вивезли окупанти на роботу в Німеччину. На Батьківщину вона не повернулася. Вийшла заміж вдруге і виїхала в Австралію.
    

Ганна Корженівська вперше побачила матір у віці 43 років (у дитячих спогадах мама не залишилася, бо дівчинка тоді була зовсім малою). А побачити матір допомогла… смерть тодішнього очільника СРСР Леоніда Брежнєва. До цього їй не дозволяли злітати до мами.

Працівник Відділу віз і реєстрації перед поїздкою просив: «Ви ж не підведете мене?». У Радянському Союзі не хотіли випускати своїх громадян за кордон, побоюючись, що ті можуть там залишитися.
    

А ростила маленьку Ганю бабуся. Допомагала хрещена мати полька Каміля Сарнавська. Дівчинка з десяти років почала в’язати мережива, згодом стала вишивати. Ганя ходила до школи пішки за п’ять кілометрів у село Горинь.

А крім того, ще доводилося працювати в городі й пасти корову. Радянська влада не хотіла випускати селян із колгоспу. Але Ганю як сироту пожаліли і дали їй паспорт. Ганна разом із такими ж дівчатами 18-20 років працювала на Південно-Західній залізниці на будівельних роботах. Зокрема, будувала підземний перехід в Ірпені й залишилася жити в цьому місті.
    

Працювала тут листоношею. Ганна Корженівська розповідає, що це була нелегка робота. Раніше люди передплачували багато газет і журналів. Наприклад, юрист Петро Кропива — 18 газет.
    

Нині Ганна Степанівна на пенсії. В її дворі росте старезний дуб. Товщина стовбура — чотири з половиною метри. Ганна Корженівська 20 років здавала лісникам по 250-300 кілограмів жолудів. З них вирощували саджанці дуба. Скільки дубів росте в Україні завдяки ірпінці Корженівській! Але цього року вперше за двадцять літ був неврожай на жолуді.
    

А найбільше захоплення Ганни Корженівської — вишивка. Вона вишила 42 ікони: Вдома зберігає 18, решту роздала по церквах і людям. Жінка у 78 років навчилася вишивати білим по білому. В її творчості краса гармонійно поєднується з національною тематикою.

Ганна Корженівська вишила тризуб, квіти в контурі карти України, портрети Тараса Шевченка і Лесі Українки. Майстриня вміє представити на виставці свої твори так, що вони викликають асоціації з поезією.

Скажімо, в ірпінському музеї вона повісила портрет молодого Тараса Шевченка на рушник, на якому вишиті вишні і стилізовані зображення хрущів. Тому в пам’яті відразу зринають рядки: «Садок вишневий коло хати// Хрущі над вишнями гудуть».
    

На іншому рушнику Ганна Корженівська вишила: «Слава Україні. Героям слава». Ще на одному рушнику — ілюстрація до української народної пісні «Несе Галя воду». Або вишита така молитва до Божої Матері: «О Матір Божа, о райський цвіте,// Тебе благають вкраїнські діти.// Не дай в неволі нам пропадати.// Вкраїну рідну рятуй нам, мати!»
    

А таку вишиту молитву Ганна Корженівська пропонує повісити при вході в житло: «Господи, благослови всіх, хто входить в цей дім; оберігай тих, хто з нього виходить; даруй мир всім, хто в ньому залишається. Амінь».

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ,
директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею