Знайти натуральне якісне масло — справа наразі не з легких, а ось фальсифікату на полицях магазинів хоч греблю гати: за оцінками фахівців — до 30%.
Відповідно до держстандарту (ГСТУ4399: 2005), вершковим маслом може називатися лише продукт, який на 100% складається з молочних жирів. Та чимало недобросовісних виробників молочної продукції використовують маркування «вершкове масло» на продуктах із рослинних жирів і сумішей невідомого походження.
Антимонопольний комітет нещодавно виявив низку таких компаній і констатував у своєму звіті: «У деяких випадках вміст немолочних і рослинних жирів досягав 90-100%. Використовуючи назву «вершкове масло» на продукції, яка містить немолочні та рослинні жири, виробники поширювали інформацію, що вводить в оману споживачів, й отримували неправомірну конкурентну перевагу».
За результатами розслідування АМКУ оштрафував такі компанії: ТОВ Богодухівський молзавод (Харківська обл.) на 20,6 млн грн, ТОВ Малороганський молочний завод (Харківська обл.) на 4,4 млн грн, ТОВ Гайсинський молокозавод (Вінницька обл.) на 3,6 млн грн, ПП Сімол (Київська обл.) на 1 млн грн, ТОВ Інтер-Мол (Дніпро) на 0,97 млн грн.
В Антимонопольному комітеті також зазначили, що розгляд справ щодо інших виробникiв вершкового масла триває і близький до завершення.
Серед молочних продуктів саме вершкове масло найчастіше підробляють, а причина криється в його природі: в ньому дуже багато жиру, на відміну від сметани, сиру і сирів, і тим паче молока. Молочний жир — найдорожчий компонент, тому його в маслі замінюють іншими, це можуть бути пальмова і кокосова олії, оскільки при кімнатній температурі вони не рідкі, а тверді; маргарин і гідрогенізовані жири; тваринні жири; суміші перерахованих компонентів.
За законодавством України, додавати будь-які жири, крім молочного, у вершкове масло не можна, якщо ж продукт випускається з іншими жирами — то це вже спред або маргарин (в залежності від їх кількості).
Додамо, що, згідно з даними Державної служби статистики, минулоріч в Україні вирізали понад... 96 тис. корів, що призвело до зменшення їхнього поголів’я на 6,4%. І останніми роками ця невтішна тенденція щодо великої рогатої худоби зберігається.
Тож і не дивно, що виробники молочної продукції все частіше «женуть» фальсифікат, бо де ж набрати стільки справжньої молочної сировини. Вочевидь, повинна бути державна програма, яка б стимулювала і фермерів, і окремі господарства (звичайного селянина) тримати корівок, а не позбуватися їх через нестачу кормів і сміхотворно мізерні закупівельні ціни на молоко.