Коронавірус: влада думає про шпиталі на спортмайданчиках, а в регіонах без діла лікарні з гарним обладнанням

Щоденні рекордні цифри захворюваності на коронавірус змушують центральну владу підшуковувати локації для розгортання мобільних шпиталів для лікування хворих.

У Києві, наприклад, розглядають варіант Палацу спорту та Виставкового центру, а в Одесі — спорткомплексу «Олімпієць».

Тим часом у регіонах стоять порожніми цілі лікарні на кілька поверхів. Багато районних закладів охорони здоров’я опинилися «за бортом» унаслідок медичної реформи, пройшли через скорочення, оптимізацію, перепрофілювання, а то й узагалі балансують на межі закриття.

Але ж їхні приміщення нікуди не поділися, то чому б їх не задіяти у боротьбі з COVID-19?

Кисень — біля кожного ліжка

Показовим прикладом є Недригайлівська центральна районна лікарня, що на Сумщині. П’ятиповерхове приміщення медичного закладу було введено в експлуатацію в жовтні 2006 року. Відкривав її особисто тодішній президент України Віктор Ющенко.

Тоді районний центр отримав не лише нове приміщення лікарні, а й необхідне сучасне обладнання. Наприклад, у стаціонарі, який розрахований на 120 ліжок, зроблено сучасну кисневу розводку, тобто кисень підведено до кожного ліжка! Саме це сьогодні є чи не найважливішим у лікуванні хворих на COVID-19. Таким навіть не всі столичні лікарні можуть похвалитися.

Але можливості цього лікувально закладу в нинішній надскладній епідемічній ситуації не викори­стовуються, а мешканців району, в яких діагностовано коронавірус, везуть лікуватися до сусідніх Ромнів!

Про це ми дізналися від мешканців Недригайлова, які звернулися в редакцію «УМ». Їм прикро за практично нове приміщення лікарні, яке раптом виявилося «непотрібним», і за обладнання, яке не викори­стовується, хоча мало б рятувати життя.

Прикро і за мешканців району, які, оминаючи сучасну будівлю власної райлікарні, їдуть за порятунком до Ромнів (30 км) або навіть Сум (70 км). І це ще добре, коли їдуть. Бо більшість мешканців району змушені лікуватися вдома.

Як свідчить офіційна статистика, в Недригайлівському районі ситуація, на перший погляд, досить спокійна. Від початку епідемії на коронавірус станом на 12 листопада цього року захворіло 209 осіб (це на майже 25 тисяч мешканців району).

Четверо людей померло. «Але офіційна статистика абсолютно не відповідає реальній ситуації, — каже місцева мешканка пані Наталя. — Хворих значно більше. Адже багатьом людям не роблять відповідні тести. ПЦР у нас можна «вибити», якщо людині лікарняний потрібний або ж ситуація дійсно складна і хворий наполегливо цього домагається.

Тоді як більшість інфікованих лікують свої «ГРВІ» та викликані ним пневмонії без будь-яких тестів. Більше того, їх результатів здебільшого доводиться чекати по 10-12 днів! Поки дочекаєшся, то й результат уже не потрібний — людина або вже одужує, або самі розумієте...

У нас є пацієнти з ураженням легень на 40-50, а то й 60 відсотків! За стандартами, людина в такому стані має бути госпіталізована і лікуватися в стаціонарі. Але ці люди залишаються вдома! Бо без підтвер­дженого ковіду в інфекційне відділення в Ромнах не беруть, а в відділеннях, де лежать «iз підозрою», місць катастрофічно не вистачає».

«Я розумію, що, можливо, наша лікарня й не зможе приймати хворих на COVID-19: для цього її потрібно перепрофілювати на інфекційну, — додає жінка.

— Але надавати допомогу людям із підозрою на коронавірус цілком могла б. Тим більше для цього є умови — кисень підведено до кожного ліжка, кисневі концентратори, які використовують в інших лікарнях, тут не потрібні. Натомість усе, що можна порадити людям, які потребують кисню, але змушені лікуватися вдома, — виходьте надвір і дихайте!»

Жінка припускає, що, може, в них і не вистачає відповідних спеціалістів, але й це питання при бажанні цілком реально вирішити. Зрештою, у спорт­комплексах, де мають намір розгортати мобільні шпиталі, таких фахівців теж наразі немає, але ж їх планують десь узяти.

«Наші медики й так працюють на передовій коронавірусного фронту — лікують хворих удома, когось прокапати треба, комусь укол зробити, — додає пані Наталя.

— Ковідна пневмонія не лікується таблетками, тут серйозніше лікування потрібне, тому родичі хворих у приватному порядку домовляються з лікарями і медсестрами, просять прийти додому. І ті ходять, ризикують. При цьому жодних доплат не отримують, адже офіційно не працюють iз ковідними хворими».

Жінка додає, що про цю ситуацію знають і в районі, і в області. На початку жовтня відкривали нову амбулаторію в селі Коровинці. На урочистості приїздили голова Сумської облдержадміністрації Роман Грищенко, начальник управління охорони здоров’я  Сергій Бутенко, їм знову нагадували про районну лікарню та її можливості. Але віз і нині там.

По суті, майже нова Недригайлівська райлікарня перетворилася на банальний ФАП — iз великими приміщеннями і можливостями, але дрібною медичною допомогою.

«Із маршруту екстреної допомоги Недригайлівську лікарню виключили, — додає моя співрозмовниця. — «Швидка» везе людей тільки в Ромни. Є люди, які відмовляються від госпіталізації через це. Родичам туди непросто добратися, як і потім пацієнту повернутися звідти додому. Чекати «швидку» з Ромнів доводиться іноді по 2-3 години. Був навіть випадок, що пацієнт із задишкою очікував швидку допомогу понад десять годин! Не тому, що бригади їхати не хочуть, а тому, що на них величезне навантаження, до того ж лікарі й самі хворіють».

У п’ятиповерховому приміщенні ввечері світиться лише кілька вікон

«Що таке створити шпиталь у не пристосованому для того місці? Це треба щонайменше ліжка завезти, холодильники для зберігання медикаментів, облаштувати приміщення для медиків, завезти обладнання і ще купу всього, — розмірковує мій інший співрозмовник пан Валентин. — У нашій лікарні це все вже є. Прикро, що така велика лікарня стоїть порожня. Завантаженості майже немає, адже планова госпіталізція припинена. Вчора ввечері проїжджав повз — лікарня занурена в морок, лише кілька вікон світиться, на сестринських постах. В інших — темрява».

Мій співрозмовник додає, що в Сумах для лікування хворих на коронавірус перепрофілювали госпіталь ветеранів. Хоча він і не пристосований для цього.

«Дали туди кілька апаратів ШВЛ і лікують людей», — каже чоловік. Як повідомляє видання Sumy Post iз посиланням на начальника управління охорони здоров’я Сумської ОДА Сергія Бутенка, з 26 жовтня хворих та з підозрою на коронавірус дійсно почали госпіталізовувати до Сумського обласного клінічного госпіталю ветеранів війни.

І всього за тиждень всі місця в стаціонарі (а їх розгорнули півсотні) були зайняті. Відтак ухвалили рішення розширити кількість ліжок до 100, а потім до 170.

Як згодом повідомила «Суспільному» директорка обласного госпіталю для ветеранів війни Інесса Савенко, «зараз ми працюємо на кисневих концентраторах», але «найближчим часом кисень підведуть — передбачили 750 тисяч гривень на проведення киснепроводу в госпіталі».

Тобто 750 тисяч гривень буде витрачено на киснепровід у госпіталі, хоча такий уже є в лікарні в Недригайлові! Не заперечуємо необхідності дооснащення госпіталю в Сумах, лише наводимо цю цифру для розуміння того, скільки коштує обладнання, яке зараз банально простоює і не використовується в Недригайлові.

Лікарня має отримати друге дихання

Рішенням 46-ї сесії Недригайлівської районної ради від 11 вересня 2020 року КНП «Недригайлівська центральна районна лікарня», а також КНП «Недригайлівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» було передано зі спільної власності територіальних громад сіл, селищ Недригайлівського району до комунальної власності територіальної громади Недригайлівської селищної ради.

Тобто, кажучи простими словами, із власності всього району вона перейшла до власності конкретної територіальної громади. «УМ» звернулася по коментар до Костянтина Волкова, новообраного голови Недригайлівської ОТГ. Він iще тільки входить у курс справ ввіреної йому територіальної громади, але має власне бачення подальшого розвитку лікарні.

 — Лікарня справді дуже класна — нова і сучасна, має великий потенціал і може обслуговувати багато людей, — каже новообраний голова Недригайлівської ОТГ Костянтин Волков. — Зараз потрібно зробити все, для того, щоб до нас їхали молоді спеціалісти, щоб розвивалася сімейна медицина, щоб у сімейних лікарів були більші можливості і кращі умови для роботи.

Я ще раніше вивчав думку населення, думку фахівців, які працюють у лікарні, і тих медиків, які з різних причин покинули її. Серед останніх було багато молодих спеціалістів — анестезіологів, травматологів, гінекологів — хороших і перспективних.

Хтось поїхав до Києва працювати, хтось до Сум, хтось до інших міст... Я запитав, чому вони поїхали, чого не вистачало, аби залишитися і працювати тут. Нарікали на малу зарплату, відсутність житла, перспектив для розвитку. При цьому люди позитивно відгукувалися про нашу лікарню, про її нові сучасні приміщення, хороше місце розташування.

Для мене склалася певна картинка, і я маю бачення щодо покращення роботи лікарні, але поки що не готовий це озвучувати. Бо тільки прийшов на посаду й мені треба додатково вивчити ситуацію. Але однозначно переконаний: лікарня має отримати друге дихання у своєму розвитку, а мешканці громади мають отримувати якісну медичну допомогу тут, на місці, бо це зручно і доцільно.