Війна за назви вулиць в Україні триває вже не один рік, й іноді ситуація доходить до абсурду: наприклад, рішенням сесії Опішнянської селищної ради від 13 березня 2019 року вулицю Явдохи та Гаврила Пошивайлів у смт Опішня Полтавської області з якогось дива було перейменовано на вул. Свято-Михайлівську.
І вишло, що місцеві депутати, які всюди розказують, немовби розвивають у селищі туризм, незаконно прибрали з мапи гончарної столиці України імена достойників, які є представниками однієї з найдавніших в Україні династій гончарів і зробили визначний внесок у перетворення селища в туристичний і музейний центр країни.
Вказане рішення органу місцевого самоврядування ухвалили з порушеннями численних норм законів та підзаконних нормативних актів, що стосуються зміни назв вулиць.
Тож треба віддати належне Харківському апеляційному адміністративному суду, який постановою від 15 жовтня 2020 року визнав протиправним i скасував рішення Опішнянської селищної ради про перейменування вул. Явдохи та Гаврила Пошивайлів: постанова набрала законної сили з дати її ухвалення.
А передувало тому так зване «громадське обговорення» питання про перейменування вулиці, організоване місцевими псевдо-«активістами», яке перетворилося на ганебний фарс із підміни собою органу місцевого самоврядування.
Але Опішнянська селищна рада, знаючи про незаконність таких дій приватних осіб, на основі підготовлених ними протоколів i звіту про нібито проведене «громадське обговорення» у незаконний спосіб, все одно через півтора року після його проведення прийняла рішення про перейменування вулиці.
Нагадаємо, що Пошивайли були засновниками першого в Україні приватного музею кераміки та ідеологами розбудови в селищі Національного музею гончарства й на цій вулиці вони мешкали, а в їхньому будинку 1999 року було створено Меморіальний музей-садибу гончарської родини Пошивайлів.
Надання їхнього імені вулиці, де вони все своє життя разом з іншими майстрами творили феномен опішнянської кераміки, де було започатковано перший музей гончарства й звідки тріумфальною ходою почався розвиток селища як визначного туристичного центру не лише України, а й Європи, постало виявом вдячності опішнян подвижникам і патріотам рідного краю, які все своє життя поклали на вівтар гончарсько-мистецької слави Опішні.
Увічнення відомих в Україні імен Явдохи та Гаврила Пошивайлів у комплексі з іншими заходами сприяло відновленню національної та державотворчої аури селища, формуванню його позитивного іміджу знакового населеного пункту країни, розвитку в ньому туристичної інфраструктури, мало бути суттєвим аргументом в утвердженні Опішні як визначного історичного, наукового, культурно-мистецького й туристичного центру України.
Варто нагадати, що Опішнянська кераміка — традиційна українська кераміка з одного з найбільших осередків виробництва гончарної кераміки в Україні — є об’єктом нематеріальної культурної спадщини України.
Згідно з археологічними знахідками, виявленими на околицях Опішні, територія селища була заселена ще… у добу неоліту: саме тоді набуває широкого використання керамічний посуд.
А розвиток сучасного промислу веде свій початок із кінця XIX століття, коли більшість населення Опішні займалася виробництвом своєрідних декоративних глеків: сучасні опішнянські керамічні вироби зберегли багате різноманіття форм, серед яких поряд iз традиційними національними з’явилася низка нових — вази, декоративні тарелі тощо.
