Бджільництво на теренах України сягає сивої давнини, цим промислом наші предки займалися як мінімум із Х ст. нашої ери.
Розвитку бджільництва на території Київської Русі сприяли відповідні природно-кліматичні умови, достаток медоносів у лісових масивах, лугах і степах. До появи цукру мед був єдиним солодким продуктом для людини.
Нині бджільництво — одна з найпоширеніших галузей сільського господарства в Україні: наша держава посідає перше місце з виробництва меду серед країн Європи та третє місце серед усіх країн світу.
Існує стереотипна думка, буцімто ця нелегка справа, яка потребує чималих фізичних зусиль, — суто чоловіча. Але, як виявилося, у нас є Фундація пасічниць, й українські жінки-бджолярки успішно справляються з цим викликом і продовжують розвивати свою улюблену справу.
Як розповіла співзасновниця фундації Леонора Адамчук, їхня організація досить молода: 8 жовтня їй виповнився тільки рік від дня офіційної реєстрації.
«Ми малочисельна організація, нас лише 32 особи. Однак ми потужні — серед нас є один доктор і п’ять кандидатів наук. Загалом у нас дев’ять осіб, які займаються наукою й освітою саме в галузі бджільництва.
Також маємо у фундації 20 практикуючих, досвідчених пасічниць. Десятеро з нас переробляють продукцію бджільництва. Ще 13 займаються апітерапією, і досить-таки вузько. Ми розвиваємось у різних напрямках. У нас є представниці майже з усіх регіонів. На жаль, із Західної України поки що немає нікого», — поінформувала пані Леонора.
Вона додала, що оскільки пасічництво — дуже важка праця, тож є деякі особливості жіночого підходу до цієї справи: по-перше, має бути переважно стаціонарна пасіка. Друга особливість у тому, що жінки дуже ретельно підходять до вибору системи вуликів — це повинен бути або лежак — він не потребує маніпуляцій із корпусами, або ж корпусна система, однак на зменшену рамку.
У більшості випадків якщо жінка займається бджільництвом сама, то в неї пасіка невелика. І вона спрямована не на отримання значної кількості товарного меду, а саме на вузьку спеціалізацію — переробку в різні апіпродукти або вироби з продуктів бджільництва.
Саме через важку працю на пасіці жінок-пасічниць значно менше, ніж чоловіків, але вони успішно навчилися долати будь-які складнощі, і чи не найголовнішу з них — відкачування меду.
«На сьогодні членкині нашої фундації користуються автоматичними чи напівавтоматичними медогонками, що дозволяє автоматично перевертати рамки. Одна з нас має радіальну медогонку — там узагалі відсутній процес перевертання. Найпримітивніше обладнання, яке може полегшити працю, — це електроножі, розпечатувальні столи. Деякі користуються спеціальними візками, «апіліфтами» для перевезення важких вантажів по пасіці: вуликів чи ємностей», — акцентує Леонора Адамчук.
Додамо, що наразі Україна стала найбільшим експортером продуктів бджолярства у світі. Минулого року за кордон попрямували 60 тонн меду на майже 3 мільярди гривень.
Наразі в Україні понад 70 компаній експортерів меду, і це також найбільша кількість у світі. До речі, самі українці вживають менше половини від усього зібраного меду.
