Станом на поточний рік в Україні від житлових афер постраждало понад 100 тисяч громадян, які довірили шахраям свої кошти, вклавши їх у будівництво майбутніх осель.
Але, як виявляється, потрапити в халепу можна й у інший спосіб, і також абсолютно добровільно.
Чимало нечистих на руку ділків використовують довірливість людей, особливо старшого покоління, заманюючи в свої тенета, з яких ошукані не можуть, а часто-густо й не хочуть вибиратися.
Так, до редакції «УМ» звернулася 79-річна киянка Валентина Кулик із родинною проблемою, яка їй постійно болить і не дає спокою.
«Ми занадто довірливі!»
«Моя старша сестра, 86-річна Ада Седченко, живе у Жовтих Водах на Дніпропетровщині й уже років п’ять, як потрапила в «павутиння» структури із розповсюдження товарів в Україні, — каже пані Валентина.
— І зараз я бачу, що це якась ледь не мафіозна організація. Чимало фірмочок поштою одурюють «своїх» клієнтів тим, що ті «вже виграли» квартиру, автомобіль, великі суми грошей, і, мовляв, треба лише зробити ще одну незначну покупку в них — і виграш «гарантовано ваш».
Раніше я ставилася до всього цього скептично, але згодом зрозуміла, що це дуже складна й ідеально продумана технологія одурювання, особливо літніх людей. Ці горе-фірми через своїх працівників застосовують неймовірні методи впливу.
Вони розсилають, мабуть, десятками тисяч якісно надруковані «солоденькі» листи — з печатками, підписами, показуючи їхню «достовірність». А люди ж у нас звикли вірити папірцям.
І ці наївно-довірливі люди вірять у казки шахраїв i без кінця щось у них купують. Наприклад, сестра, а в неї непогана пенсія — 5 тисяч гривень, витрачає її щомісяця ледь не всю на ці непотрібні покупки, які нав’язують шахраї.
Сама щоразу залишається фактично без харчів і засобів для існування, але все одно купує! І це вже трагедія! У сестри вдома я побачила цілі пачки листів від багатьох нечистих на руку фірмочок, які просто висмоктують iз неї останнє, обіцяючи «золоті гори». А вона продовжує вірити!
Я просто не уявляю, як це зупинити. Пробувала з цим боротися, але марно: писала листа в поліцію, дзвонила на телефон довіри в СБУ, зверталася в Міністерство юстиції.
Усі ці «контори» відфутболюють одна до одної й, по суті, їхні відповіді зводяться до одного: «Подавайте до суду!», «Ну, ви ж добровільно це робите — вас ніхто не змушує купувати!»
Якби все це не стосувалося моєї сестри, я б, мабуть, теж думала про таких довірливих людей — нехай собі самі розбираються, раз не думають головою. Але, зіткнушись iз цим у своїй родині, усвідомлюю, що відбувається руйнація України, зокрема, і в такий шахрайський спосіб!
Бо маса отаких людей, як моя сестра, починає не довіряти державі, яка це дозволяє, владі, яка не бажає зупинити ці шахрайські схеми. Люди кажуть, що всі прибутки від цих сумнівних гендлярств ідуть «нагору». Хтозна, але те, що хтось на цьому добре заробляє, не викликає сумнівів.
«Вашим іменем назвали дитину»
У сестри вся квартира забита товарами на десятки тисяч гривень, і це все — непотріб, принаймні у такій кількості цих речей не треба: якісь шампуні, тертки, рушнички, креми тощо. Купує вона все це, як мінімум, уже років п’ять.
Посилки йдуть через пошту. Причому придбані речі насправді в рази менше коштують у будь-якому магазині: наприклад, маленький рушничок і плащик від дощу, ціна яких 20 грн, продають за 80 і 130 грн відповідно. Йде своєрідна «війна», у яку шахраї втягнули в основному старших людей, і це трагедія для цих загіпнотизовано-зомбованих людей та їхнiх сімей.
В інтернеті я дивилася, що то за фірмочки: у жодної з них немає адреси. Бачила у соцмережах відео людей, які постраждали від їхніх афер, але родичі, як і я, не можуть вплинути на своїх бабусь і дідусів: люди не вірять своїм дітям, але вірять оцим шахраям.
Парадокс: моя сестра потроху починає розуміти, що має справу з шахраями, але водночас не перестає вірити й чекає, що ті пришлють її «виграш», наприклад, у 400 тисяч.
Уже 16 разів вона «вигравала» сотні тисяч гривень, квартири та машини — ці негідники шлють їй на все це дороге «майно» документи з печатками. Сестра розповідала про 90-річного дідуся, якого неодноразово зустрічала на пошті й який також попався на гачок аферистів.
Аморальність цих горе-фірм зашкалює: найняті молоденькі дівчатка, хлопці медовими голосами «співають»: «Ада Михайлівна, ви — найкраща» або «Вашим іменем ми назвали дитину» тощо.
Уявляєте? Використовують, вважаю, заборонені методи, щоб влізти в довіру. І моя сестра з «навстіж» відкритими очима каже мені: «Я все-таки їм вірю!» Таким людям потрібна стороння, «не родинна» допомога, бо інакше позбутися цієї біди неможливо».
«Я винесла все, що зекономила з мізерної пенсії»
А ось інша сумна історія, яка трапилася декілька років тому в Києві з пенсіонеркою Ольгою Остапчук — колегою й подругою моєї мами. «На вулиці до мене підійшов розкiшно вбраний, інтелігентного вигляду чоловік, — розповідає пані Ольга, — і почав пропонувати картку в мережу магазинів «Фокстрот», яка дає змогу купувати різні товари для домашнього вжитку за зниженими цінами. Невдовзі підійшли його «колеги» — культурного вигляду чоловік і жінка, й уже втрьох почали мене «обробляти».
Спершу я не дуже й погоджувалася, але потім таки взяла цю кляту картку, й тоді мені сказали:
«Перш ніж остаточно вам її віддати, ми хочемо переконатися, що ви платоспроможні!» Ми домовилися, що один iз чоловіків піде зі мною й почекає біля під’їзду. Із хати винесла запаковані в кульочки гроші (26 тисяч гривень i 2 тисячі доларів) — чолов’яга витягнув їх, перерахував, поклав назад і віддав мені разом із «карткою для знижок».
Додому я повернулась якась схвильована, а чому — й сама не розуміла. Щоб заспокоїтися, стала готувати обід, поїла, й тут менi сяйнуло. Глянула в ті свої кульочки, а замість грошей там були... папірці.
Ті люди мене просто зазомбували чи загіпнотизували. Вони так уміють впливати на психіку, що ти вже нічого не тямиш. Мене ніколи так запросто не можна було окрутити — досі не можу второпати, як я могла повестися на таке?
Адже та сума, яку віддала, для мене просто космічна. Економила на собі, відкладала зі своєї мізерної пенсії, збирала і здавала пляшки та макулатуру. Лише завдяки підтримці сина поступово вийшла з депресії після того страшного стресу».
